7. Члени бригади.

Тема № 9. «Основи пожежної безпеки».

Питання:

1. Горіння та пожежнонебезпечні власти-вості речовин і матеріа-лів.

2. Категорування примiщень та споруд за вибухо-пожежною i по-жежною небезпекою.

4. 3. Організаційно - технічні заходи забезпечення пожежної безпеки.

4. Технічні засоби протипожежного захисту

1. Горіння та пожежнонебезпечні власти-вості речовин і матеріалів.

Умови процесу горiння. Пожежа - це неконтрольоване горiння, яке наносить великi матерiальнi збитки, а iнколи призводить до загибелi людей. Для ефективної боротьби з вогняною стихiєю не-обхiдно знати теоретичнi основи процесу горiння.

Горiння - це фiзико-хiмiчний процес, для якого характернi нас-тупнi ознаки:

• хімічне перетворення;

• видiлення тепла;

• випромiнювання свiтла.

Цими ознаками процес горiння вiдрiзняється вiд iнших харак-терних явищ.

Для виникнення горiння необхiднi три основнi умови:

• наявнiсть горючої речовини;

• наявнiсть окислювача;

• наявнiсть джерела запалювання.

Цi основнi умови виникнення горiння дiстали назву «Трикут-ник горiння».

Горючою речовиною може бути будь яка речовина, в певному агрегатному станi (рiдкому, твердому, газоподiбному), спро-мож-на горiти при наявностi окислювача i джерела запалення. Най-бiльш поширеними горючими речовинами є вироби з дерева, па-ливно-мастильнi матерiали, горючi гази (пропан, бутан, метан).

Окислювачем може бути кисень, який є складовою частиною повiтря.

Джерелом запалення, як правило, може бути: вiдкритий во-гонь; нагрiтий метал; iскри при електрогазозварювальних роботах i т. iнш.

Вiдсутнiсть будь якої складової умов горiння не дає можливостi процесу горiння виникати. Для виникнення процесу горiння необ-хiдно горючу речовину i окислювач нагрiти до певної температури джерелом запалення.

При горiннi речовин i матерiалiв постiйним джерелом запален-ня є зона горiння. Зона горiння - це та область, де проходить фiзи-ко-хiмiчна реакцiя з видiленням тепла i свiтла. Для утворення i проходження процесу горiння горюча речовина i окислювач повиннi знаходитись в певному кiлькiсному спiввiдношеннi.

Так, при горiннi будь-якої речовини, концентрацiя кисню в повiтрi повинна бути не нижче необхiдної величини (16-18%), тому що процес горiння не буде проходити через вiдсутнiсть окислювача. Якщо, в процесi горiння, зменшити кiлькiсть окис-лювача (до 10%), горiння припиниться.

Класифікація будівельних речовин і матеріалов по поход-женню, призначенню, займистості. По походженню будівельні матеріали можна розподілити на дві групи: природні і штучні.

Природними називають такі матеріали, що зустрічаються в природі в готовому виді і можуть використовуватися в будівництві без істотного опрацювання.

Штучними називають будівельні матеріали, що не зустрічають-ся в природі, а виготовляються з застосуванням різноманітних тех-нологічних процесів.

По призначенню будівельні матеріали розділяються на такі групи:

1. Матеріали, призначені для будівництва стін (цеглина, дерево, метали, бетони, залізобетоні; в’яжучі матеріали (цемени, вапно, гіпс), застосовувані для одержання безвипалювальних виробів, цегляної кладки і штукатурки;

1. Теплоізоляційні матеріали (піно- і газобетони, войлок, мінера-льна вата, пінопласти і т.п.)

1. Опоряджувальні та облицювальні матеріали (керамічні плит-ки, кам'яні породи, різноманітні пластики, деревностружкові та деревноволокнисті і древесноволокнисті плити, «вагонка», лі-нолеум та ін.);

2. Покрівельні і гідроізоляційні матеріали (шифер, черепиця,

покрівельне залізо, руберойд і ін.)

По горючості (займистості) будівельні матеріали підрозділя-ються на три групи: не горючі (неспалені), важкогорючі (важкос-гораємі) і пальні (спаленні).

Негорючи матеріали, це матеріали що не горять, не жевріють і не обвуглюються під впливом відкритого полум'я або високої температури. Важкогорючи матеріали, це матеріали що загоряють-ся і горять тільки при впливі на них відкритого вогню. Горючи ма-теріали, це матеріали, горіння яких продовжується після видален-ня джерела вогню, яким вони були підпалені.

З групи пальних виділяють легкозаймисті речовини і матеріали. Легкозаймистими називають пальні речовини і матеріали, спроможні воспламенятися від короткочасного впливу джерела запалювання з низькою енергією (полум'я сірника, іскра, що жевріє сигарета)

Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів, пожежі за ГОСТ 27331-87 поділяються на відповідні класи та підкласи:

клас А - горіння твердих речовин, що супроводжується (підклас А1) або не супроводжується (підклас А2) тлінням;

клас В - горіння рідких речовин, що не розчиняються (підклас В2) У воді;

клас С - горіння газів;

клас Д - горіння металів легких, за винятком лужних (підклас Д1), лужних (підклас Д2), а також металовмісних сполук (підклас ДЗ):

клас Е - горіння електроустановок під напругою.

Основні властивості будівельних речовин і матеріалов.

Властивості будівельних матеріалів поділяються на: теплофізичні і механічні.

Теплопровідність - молекулярне перенесення тепла в суцільно-му середовищі, зумовлене наявністю градієнту температури. Дана властивість враховується при виборі матеріалів для конструкцій будинків, призначених для зберігання тепла в помешканнях і в розрахунках конструкцій на вогнестійкість.

Теплоємність - фізична величина, рівна відношенню кількості теплоти, що поглинається системою при нескінченно малій зміні її температури, до цієї зміни.

Теплоємність, як і теплопровідність не є фізичною константтою матеріалу, тому що вона змінюється в залежності від температури.

Пористість - ступінь насиченості матеріалу повітряними включеннями у виді пір. З пористістю пов'язані такі властивості матеріалів як міцність, теплопровідність, звуконепроникність і ін. Пористість будівельних матеріалів змінюється від 0 (сталь, скло) до 85% ( поропласт, пінобетон).

Теплове розширення - збільшення геометричних розмірів зразка, викликане зміною його температури при постійному тиску.

Жаростійкість - спроможність матеріалу в умовах тривалого впливу температур у межах від 200⁰С до 2000⁰С зберігати або нез-начно змінювати свої фізичні або механічні властивості; визнача-ється температурою, при якій матеріали в умовах тривалого нагрі-вання і наступного охолодження починають руйнуватися або пере-ходити в пластичний стан.

Вогнетривкість - властивість матеріалу протистояти, не плави-тися, впливу високих температур.

Вогнестійкість - спроможність матеріалу зберігати фізикохі-мічні властивості під дією вогню; характеризується тривалістю опору впливу вогню до втрати міцності.

Термостійкість - спроможність матеріалу витримувати різні коливання температур, не руйнуючись, визначається числом поперемінних нагрівань і охолоджень у проточній воді.

Міцність - спроможність матеріалу чинити опір руйнуванню від дії напруг, що виникають у ньому під впливом прикладеного навантаження.

Твердість - властивість матеріалу чинити опір деформуванню або руйнуванню при місцевому силовому впливі; характеризуєть-ся проникненням у нього іншого, більш твердого матеріалу.

Пружність - властивість матеріалу змінювати під дією наванта-ження свою форму та об’єм без ознаки руйнування та відновлю-вати їх після припинення дії сил, що деформують.

Пластичність - властивість матеріалу змінювати без руйнації форму і розміри під впливом навантаження або внутрішніх напруг, стійко зберігаючи утворену форму та розміри, під дією наванта-ження або внутрішніх напруг, стійко зберігаючи утворену форму і розміри після припинення цього впливу.

Істинна густина - маса одиниці об'єму матеріалу в абсолютно щільному стані. Густина більшості будівельних матеріалів більше одиниці. Винятком є деревина, пластики.

Середня густина - маса одиниці об'єму матеріалу, включаючи пори і порожнини.

Залежно від густини та пористості середня маса будівельних матеріалів змінюється від 20 кг/м³ (для деяких легких теплоізоля-ційних матеріалів) до 7850 кг/м³ (для сталей)

Термін служби - період часу від початку експлуатації виробу до моменту виникнення граничного стану, зазначеного в технічній документації.

Старіння - зміна фізико-хімічних, механічних властивостей та структури матеріалів при експлуатації або тривалому збереженні, що відбувається в матеріалах із підвищеним рівнем внутрішньої енергії.

Деформованість - властивість твердих матеріалів змінювати форму або об’єм під дією механічного навантаження, Власної ма-си, температури, намагнічування, електричного заряду; визнача-ється рівнем пружних і залишкових деформацій при заданих зов-нішніх впливах.

Електричний опір - властивість матеріалу перешкоджати про-ход-енню електричного струму.

Електропровідність - властивість матеріалу проводити елект-ричний струм під впливом незмінного в часі електричного поля.