IV. У якому рядку всі слова є історизмами?

1. Життя, зустріч, кадило, радник, піїт.

2. Комір, суддя, бунчук, палій, струм.

3. Директор, воротар, школяр, дослід, трамвай.

4. Стенографія, дівчина, простір, політика, мірошник.

5. Рать, отаман, гетьман, голота, смерди.

V. У якому реченні використаний авторський неологізм?

1. Сонце шалено кружилося навколо гарячого променя-вісі, і, наче нічого нікому не було (С.Касьянова).

2. Поглянь, товаришу, поглянь, як грають ниви злотостеблі (М.Рильський).

3. Вікна були застелені коцами так, що жоден промінчик від двох великих часових не міг про­рватися надвір (Л.Сеник).

4. Годинника у них не було, та якби й був, то нікому б не зарадив, бо ліхтарі давно погасли (Ф.Бурлака).

5. Тепло, тихо, ні вітерцю, ні хмариночки, небо синє, а сонце не бліде, не осіннє, навіть припікає (М.Білкун).

VІ. Установіть відповідність між значеннями слів лівого та правого стовпчиків:

А осоруга; Б осавула; В товмач; Г фільварок; Ґ шопа; Д плеєр.

1 виселок; 2 програвач; 3 царина; 4 відраза; 5 перекладач; 6 тенети; 7 покрівля; 8 прикажчик.

Сучасна українська літературна мова, ІІ курс

Практичне заняття № 6

Підсумкова контрольна робота: диктант, лексикологічний аналіз слів

Практичні завдання

1. Опрацювати (стисло законспектувати) наукову розвідку Л. Масенко «Усні форми побутування мови. Явище вульгаризації мовлення» (додається): Незалежний культурологічний часопис „Ї” [Електрон. ресурс]. – 2004. – число 35. – Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/ n35texts/masenko-usni_formy.htm. – Заголовок з екрану.

2. Підготуватися до підсумкової контрольної роботи, виконати лексикологічний аналіз виділених слів (за схемою):

…Так от, назву Україна дали нашій землі наші предки, нашою мовою... Природно, що не в розумінні окраїни... Цього слова та ще з таким значенням тоді не існувало. Воно уведено до української мови у XX столітті для її зближення з російською. Але в ті часи широко вживалось слово, яке живе й досі, це дієслово "украяти" ("вкраяти"). Слово означало "виділити", "відірвати", "відокремити". І досі в українській мові існує вираз "вкраяти хліба" (тобто виділити, відокремити частину хліба). І досі існують слова "кравець", "краяти" сукню, "викроїти" годинку тощо... Але зовсім не в розумінні околиці, а в значенні виділення, відокремлення. Так само, як хліб, матерію або час, можна "украяти" землю.

Так само, як вкраяний хліб зветься окрайкою, украяна (тобто відокремлена від решти, виділена з-поміж інших) земля, буде зватись Україною (Вкраїною). Ми й сьогодні вживаємо слово "країна", утворене від слова краяти, як загальну назву виокремлених з загалу земель. За своєю рідною землею зберігся термін - Україна (Вкраїна), з пізнішим переносом наголосу на "ї" - Україна. Однак у Шевченка часто зустрічаємо й первісний варіант наголосу: "Я так її люблю, мою Україну убогу...".

Отже, назва нашої землі, нашої держави і нашої тисячолітньої традиції - "Україна" - означає буквально - "земля, виділена для нас із загалу, відокремлена від решти", коротше - "наша власна земля".

Термін "Україна" дуже давній, ймовірно, давніший, ніж термін "Русь", хоча в офіційному київському літописі його вперше згадано лише у XII ст. Причиною замовчування є те, що літописець був на княжій службі, а князі з певних причин популяризували термін Русь. Колись П.Куліш писав: "по-письменськи Мала Росія, а по народному Україна". У словарі української мови Бориса Грінченка наведено таку цитату з давньої історії України: "Настав інший порядок на Вкраїні, як почали князьки-русь її оберігати, з неї собі данину брати і своєю, руською землею її називати". Реставруючи світогляд наших далеких предків, маємо припустити, що в давнину слово Україна найімовірніше несло в собі таки зміст: "земля, виділена нам Богом...".

Уривок з книги Олексія Братко-Кутинського «Феномен України» (К., 1996. – 304 с.)

Схема лексикологічного аналізу слова

1. Аналізоване слово.

2. З'ясувати значення, в якому слово виступає в реченні (тексті).

3. Визначити, однозначне слово чи багатозначне; якщо багатозначне, назвати інші його значення (прямі й переносні).

4. Визначити, чи слово вільне, чи фразеологічно зв’язане.

5. Назвати синонімічний ряд, до якого воно належить і яке місце в цьому ряду займає.

6. Дібрати антонім до аналізованого слова (якщо є).

7. Яке слово за походженням.

8. Визначити, чи слово активного вжитку, чи пасивного запасу (архаїзм, історизм, неологізм).

9. Охарактеризувати стилістичні властивості слова (стилістично нейтральне, книжне, розмовно-побутове, професійно-термінологічне, діалектне, жаргонне), емоційно-експресивне забарвлення.

Модуль самостійної роботи № 1:

1. Основні типи переносних значень слів.

2. Джерела синонімії.

3. Стилістичне використання омонімів.

4. Іншомовні запозичення в лексиці української мови.

5. Діалектизми, неологізми, архаїзми та історизми в лексиці української мови.

6. Експресивно-емоційна лексика: жаргонізми, арготизми.

7. Лексикографічний аналіз слів.

Підсумкова тека

Контроль знань студентів здійснюється на практичних заняттях, а також у вигляді самостійної і контрольної письмових робіт.

Запитання до контрольної підсумкової роботи:

1. Визначити предмет і завдання лексикології української мови.

2. Дати характеристику слова як основній одиниці лексичної системи.

3. Розкрити відношення слова і поняття.

4. Охарактеризувати номінативну функцію слова.

5. Розкрити поняття лексеми. Визначити основні типи лексичних значень слів в українській мові.

6. Розкрити поняття моносемії слова. Навести конкретні приклади.

7. Визначити особливості слів-термінів.

8. Розкрити поняття полісемії, навести приклади.

9. Пряме й переносне значення слова.

10. Основні типи переносних значень слів.

11. Омоніми. Розмежування омонімії та полісемії.

12. Повні (лексичні) та часткові (лексико-граматичні) омоніми.

13. Омофони, омоформи, омографи.

14. Міжмовні омоніми.

15. Стилістичне використання омонімів.

16. Пароніми в українській мові. Особливості вживання паронімів.

17. Синоніми та їх основні типи. Евфемізми як різновиди синонімів.

18. Поняття про синонімічний ряд.

19. Джерела синонімії.

20. Стилістична роль синонімів.

21. Загальні та контекстуальні антоніми. Стилістичне використання антонімів.

22. Склад лексики української мови з погляду походження. Старослов’янізми у складі української мови.

23. Співвідношення спільнослов’янської, спільносхіднослов’янської та власне української лексики.

24. Іншомовні слова в українській мові.

25. Лексика української мови з погляду вживання. Активна і пасивна лексика.

26. Діалектизми, неологізми, архаїзми та історизми в лексиці української мови.

27. Лексика української мови з експресивно-стилістичного погляду.

28. Загальновживана, міжстильова, розмовно-побутова лексика.

29. Книжна лексика. Термінологічна лексика. Експресивно-емоційна лексика, жаргонізми, арготизми.

30. Лексикологічний аналіз слів.

Сучасна українська літературна мова, ІІ курс, ІІ ЗМ

Практичне заняття № 1