11.2. Контроль і корекція навчальної діяльності студентів

Поточним педагогічним контролем можна назвати всі повсякденні дії викладача, коли він на основі одержуваних згідно із зворотнім зв'язком узагальненнях вносить ті чи інші корективи в навчальний процес.

Це можуть бути коригувальні дії викладача під час лекції на основі будь-яких сигналів з аудиторії, навіть найменшої, ступеня зниження уваги аудиторії до лекції, і закінчуючи демонстративним ігноруванням студентами лекторської мови. Зрозуміло, що в такій ситуації лектору доведеться негайно щось змінити у змісті лекції: або манеру викладання, хоча це не відразу удасться, або визначити причину неуважності аудиторії.

Контроль за ступенем засвоєння навчального матеріалу студентами викладач, звичайно, здійснює на різних групових заняттях. На лабораторних і практичних заняттях (у тому числі на семінарах-практикумах) він прагне виявити причини незнання чи невміння і на цьому ж занятті усуває наявні недоліки в засвоєнні матеріалу. Це може бути зроблено як за допомогою додаткового роз'яснення незрозумілого, так і використовуючи практичні відпрацювання потрібних дій з реального застосуванню теоретичних знань за допомогою вирішення додаткових навчальних задач під безпосереднім керівництвом викладача. На семінарах, дискусіях та інших групових заняттях, проведених інтерактивними методами, де обов'язковим елементом навчальних дій виступають різні форми діалогу, дискусії (ділова гра, „круглий стіл", „мозкова атака" і т.д.), викладач вносить корективи під час колективного обговорення. Він робить це за допомогою навідних запитань чи додаткових міні-задач, щоб студенти могли використовувати знання, розв'язуючи їх, підводячи тим їх до розв'язку більш складної (раніше заданої) задачі. Обговорюючи на заняттях складні питання теорії та виступаючи нарівні зі студентами, викладач стимулює їх розумові дії, тому що поряд з ними висловлює припущення, ставить питання, висловлює сумніви і в такий спосіб керує розумовим процесом студентів і поступово підводить їх до потрібних висновків, тобто набування ними нового знання. Контроль з боку викладача виявляється в тому, що він вчасно знаходить відхилення від правильного напрямку і відразу коректує хід дискусії шляхом ненав'язливого втручання.

Групові заняття дозволяють контролювати загальний рівень і хід засвоєння програмного матеріалу студентами, виявити найбільш важкі для засвоєння проблеми, щоб на наступних заняттях, у тому числі на лекціях і при організації самостійної роботи студентів, внести ті чи інші корективи принципового характеру. Вжити такі заходи, які вимагають від викладача зусиль, що виходять за межі даного конкретного заняття. Наприклад, студентам не завжди з першого разу

вдається засвоїти науковий зміст таких психологічних кату ї оті як предмет психології як науки, діяльність і особистість.

Практика викладання психології не має фактів прим.н ігнорування або свідомої обструкції лекцій викладача. Пашим » ставлення студентів будь-якої професійної орієнтації психології, як правило, дуже позитивне: вони бачать у ш корисну для них і потрібну у всіх випадках життя прищ науку. Так що мова не про такі негативні крайнощі.

Інколи, при загальному благополуччі на лекцій психології трапляються випадки серйозного відволікання уііцнїі

що заважає нормальному протіканню лекції. Поруї.іі ви

порядку не тільки самі не слухають лектора, але й іншим и дають ефективно працювати.

Як бути лектору? Прямі заклики „не розмовляти", заважати", „не шуміти" та інші заборони не завжди, на допомагають. Тому потрібні заклики позитиві тій мобілізуючого, стимулюючого характеру, здатні неї аііїн переключити увагу аудиторії. Наприклад, швидко актипЬі увагу слухачів фраза лектора: „а тепер запишемо таку важліш думку, її обов'язково треба знати, тому що в ній прихованії основний зміст нашої розмови..." Потрібно відразу знайти пі" „важливу думку", хоча в теоретичній лекції усі думки однакоіЗ важливі і потребують фіксації в конспекті. Інша справа, Щ лектор не завжди їх диктує, а, покладаючись на увагу ауттитопЯ вільно викладає матеріал. А якщо увага слухачів послабліД^И потрібно використати диктування. Це простий методичний прийом, що мобілізує увагу та відновлює потрібний контаніц лектора зі слухачами. Можуть бути й інші прийоми, але всі воїш повинні бути позитивними, спрямовуючими на справу, а цЗ забороняючими, докорами, які критикують, звинувачують.

До форм поточного педагогічного контролю відносяться Я деякі види письмових робіт студентів. Це можуть бути малспц^И за обсягом (на одну-дві сторінки) тексти виконаних практичнії,™ завдань, що являють собою психологічний аналіз окремим фактів, психологічну характеристику окремих властивосте« конкретної особистості тощо. Наприклад, „Психологічний аііалі! Іnвшгімого мені конфлікту в шкільному житті між учнями і мі і елем" та ін. — теми таких письмових робіт, які виконуються Миочасно всіма студентами групи чи навіть курсу, а результати Иїмшання обговорюються на семінарах і практичних заняттях, і 'Пі і иисьмові роботи вчать студентів застосовувати теоретичні (Йіііііия на практиці й одночасно дозволяють викладачу 11? 111 ролювати хід засвоєння теми, проблеми, якихось Впіііфстних питань. Виявлені за допомогою письмових робіт і цього групового обговорення на семінарі недоліки в засвоєнні Міис ріалу, помилкові судження чи взагалі відсутність засвоєння їііііхось питань теорії і т.п. враховуються викладачем для !і|міиедення корекційної роботи. І на наступних заняттях йому цииодиться проводити додаткові пояснення або повторити Грпктичні письмові роботи на іншому матеріалі.

Бажано, щоб письмові роботи частіше проводилися на Ми серіалі пов'язаному із життям з майбутньою професійною {щільністю студентів. Так, наприклад, завдання з практичної письмової роботи на тему «Мислення" на факультеті Мі і тематики і на факультеті географії, звичайно, краще і Корисніше складати відповідно на математичного і ігоірафічного матеріалів. Тоді будуть розв'язані дві проблеми: іеорію психології студенти засвоять ліпше і виховання школярів нудуть відбуватися з психологічних позицій. Наприклад, з педагогічної психології студенти математичного факультету ииконували практичну роботу з таких питань: «Підібрати з повсякденного життя приклади, де можна застосувати знання з іригонометрії" (проблема „ знання теорії й уміння її шсюсовувати на практиці — мета і результат будь-якого вивчання").

Отже, контроль за навчально-пізнавальною діяльністю є стимулом у навчанні. Він підтримує інтерес до навчання, створює емоційний настрій, який сприяє глибшому засвоєнню навчального матеріалу, викликає бажання добре вчитися, із іацікавленням працювати.