5. Культура Київської Русі. Історичне значення Київської Русі.

До наших часів дійшла незначна частина культурних надбань періоду розквіту Київської Русі. Ті, що дійшли, свідчать про високий рівень розвитку як матеріальної, так і духовної культури.

Значного впливу на розвиток культури Київської Русі справило впровадження християнства, посилилися культурні зв'язки з Візантією та іншими слов'янськими народами. Християнство сприяло поширенню письменства, а відтак розвитку різних наук, але в межах релігійних догматів. З'являється літописання, іконопис, кам'яне будівництво та ін.

У наших предків багатою була усна народна творчість. Населення Київської Русі створювало пісні, оповіді про богатирів – захисників рідної землі (билини), казки, легенди.

В період існування Київської Русі розвивалась наука та освіта. Центрами їх розвитку були церкви та монастирі. В роки правління Володимира у Києві, Новгороді та інших містах засновано перші школи для навчання дітей бояр та священиків. При Софії Київській Ярослав Мудрий створив першу бібліотеку. Високого рівня розвитку досягли природничі науки: математика, астрономія, географія, ботаніка, медицина.

Розвивалися літописання і література. Найбільш визначною літописною пам'яткою цієї доби стала "Повість минулих літ" (Нестор). Взагалі літописання у Київській Русі було одним з феноменів історії середньовіччя. Літописи відрізнялись від європейських хронік тим, що крім хронологічних подій, вони містили й роздуми авторів, перекази легенд, міфів, а окремі частини були справжніми літературними творами. Своєрідним продовження „Повісті " є так званий Київський літопис, який охоплює події 1111-1200 рр..

Літературними пам'ятками Русі, що дійшли до нас, є "Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона, "Слово о полку Ігоровім" невідомою автора, „Повчання дітям" Володимира Мономаха. У своєму знаменитому „Слові про закон і благодать”, прочитаному в 1052р. у присутності Ярослава Мудрого, Іларіон майстерно протиставляє християнство язичництву й описує хрещення Русі. Незважаючи на постійну зайнятість політичними справами, написав своє зворушливе й сповнене роздумів "Повчання" князь Володимир Мономах. "Слово о полку Ігоровім" (1185р.-1187р.), ймовірно, автором якого був Володимир - син Ярослава Осмомисла, є оповіддю про невдалий похід на половців руського князя, пройнятого пристрасним закликом до ворогуючих руських князів об'єднатися задля спільного блага.

Культура Галицько-волинської держави, що стала спадкоємницею культури Київської Русі, продовжила її кращі традиції в освіті і літописанні. Найбільш відома літописна пам'ятка - це Галицько-волинський літопис, який розповідає про події в Галичині в період правління Данила Галицького і також про події, що пов'язані з Волинською землею другої половини XIII ст.

Одне з провідних місць у мистецтві Київської Русі належить архітектурі. Київська Русь витворила унікальний тип споруд, який став поєднанням візантійських взірців з слов'янськими традиціями.

Великий плив на архітектуру справило прийняття християнства. Саме в церковному будівництві виробився самобутній стиль періоду Київської Русі. Найбільш відомими спорудами цього періоду є Десятинна церква, збудована у 989-996 рр., Софія Київська, Золоті Ворота, Спаській Собор у Чернігові, Михайлівська церква та єпископські во­рота у Переяславі, Успенський собор Печерського монастиря та інші пам'ятки Києва, Чернігова, Переяслава, Галича, Новгорода та інших міст Київської Русі.

Великих успіхів було досягнуто і в містобудуванні, фортифікації.

Образотворче мистецтво Київської Русі представлено мозаїкою, фресками, іконами і книжними мініатюрами.

Шедеврами світового значення є мозаїки Софіївського собору в Києві: зображення Христа Вседержителя й Богоматері-Заслупниці Оранти. Мозаїка викладалась з різнобарвних шматочків смальти (майже 180 відтінків) - сплаву свинцю та скла.

Крім мозаїки для оздоблення храмів використовували фрески – малюнки, в основному на релігійну тематику, мінеральними красками ще по сирій штукатурці.

Ікони писались за певними канонами (законами) на дерев'яних дошках і прикрашали всі храми. Зразками для іконописання в Київській Русі були візантійські ікони.

Книжні мініатюри були прикрасою і одночасно ілюстрацією книг. Так, "Остромирове Євангеліє” містить заставки і три мініатюри.

Культурні надбання часів Київської Русі знайшли своє продовження в культурі галицько-волинських земель і заклали основи до наступного розвитку культури українського народу, мали значний вплив на культурні процеси інших слов'янських народів.