1. Основи поділу дієслів на перехідні і неперехідні.

Залежно від лексичного значення та від того, в якому відношенні перебувають дієслова з іншими частинами мови в реченні, вони бувають: перехідними і неперехідними. Перехідність / непрехідність виражається синтаксично: за наявністю чи відсутністю прямого додатка.

Перехідними називаються дієслова, дія яких безпосередньо спрямована на об’єкт, граматично виражений:

1. формою З.в. без прийменника ( проспівати пісню, взяти зошит,”Хто переплив море,той знає горе” );

2. формою Р.в. при запереченні ( не виконав завдання, не приніс книги, не викупив зошита, “У решеті не наносиш води”);

3. формою Р.в. із вказівкою на частину від цілого( купити хліба, купити цукру, випити чаю “Дощику, дощику, зварю тобі борщику”,”Козаче, козаче, дай водт напиться”, “Я золота в сонця візьму”);

4. формою З.в. для назв неістот омонімічною з формою Р.в.(позичив карбованця, написав листа, посунув стола, забив цвяха, кипив альбама). У всіх цих випадках додаток є прямим.

5. дієслово у головнйі частині СПР з підрядним з ясувальним є перехідним, якщо підрядне відрповідає на питання З.в., наприклад: “Я знаю, що слів моїх буде мало, щоб вам повернути борг, бо мова народу – не хліб і сало, а мова народу – єдиний Бог”.

6. При перехідних дієсловах може стояти пряма мова, наприклад:

Вже за обрії сонечко сідає,

З полонини їй вівчар співає:

• Я прийду до тебе, як отару

З водопою зажену в кошару.

“Там шпак доспівує пісні, всю душу виливає” (О.Олесь).

Виразною морфологічною ознакою перехідних дієслів є їх здатність утворювати пасивні дієприкметники: прочитати – прочитаний, підписати – підписаний, одержати – одержаний. “Він не тільки не толочений, а й на тік не волочений”.

Неперехідними називаються дієслова, що означають дію, яка не переходить і не може переходити на об’єкт, який виражений прямим додатком. Наприклад: “Про землю піклуйся, золотим зерном милуйся”; “Хай мені зоріють зорі, доки сонце моє спить”(О.Олесь).

Чіткої межі між перехідними і неперехідними дієсловами встановити не можна. Буває, що одне і те саме дієслово вживається: то як перехідне, то як неперехідне. Наприклад:

Тьохнув пісню соловей за гаєм.

Тьохнув соловей за гаєм.Отже, перехідне дієслово набуває здатності виступати в контексті без прямого додатка – це синтаксичний спосіб вираження неперехідності.

Між перехідними і неперехідними дієсловами існує семантико-словотворча співвідносність.Неперехідні, як правило, творяться від перехідних за допомогою постфікса –ся: вітати товариша – вітатися з товаришем, вмивати обличчя – вмиватися, зустрічати друга – зустрічатися з другом.

2. Поняття про дієслівну категорію стану

У мовознавчій літературі немає одностайної думки щодо дієслівної категорії стану, це пояснюється невиразністю лексико-граматичних і формальних ознак цієї категорії. Термін “стан” запровадили Степан Смаль-Стоцький і Теодор Гратнер у “Руській граматиці” (1893). “У категорії стану, - писав В.Виноградов, - сплелися шляхи розвитку різних граматичних і лексичних явищ в галузі дієслова”. Тому у мовознавців з приводу дієслівної категлорії стану існують різні погляди. Зокрема, одні (Ф.І.Буслаєв), вважають стан дієслова як категорію, що виражає відношення дії тільки до об’єкта, і ототожнюють з поняттям перехідності/непрехідності, інші (П.Ф.Фортунатов) вбачають у цій категорії вираження відношення дії тільки до суб’єкта, треті (О.О.Потебня, О.О.Шахматов, В.В.Виноградов). – вираження відношення дії і до об’єкта, і до суб’єкта. Відзначимо, що учені-лінгвісти у визначенні й витлумаченні категорії стану здебільшого спираються на традиційні положення (Виноградівську теорію), зокрема, відзначають, що категорія стану нерозривно пов’язана з категорією перехідності/непрехідності і підпорядкована їй.

Стан – це така морфолого-словотвірна-синтаксична категорія, яка виражає відношення дії до суб’єкта і об’єкта.

Морфологічним засобом вираження різних відношень до суб’єкта і об’єкта виступає афікс –ся(-сь).

Усім перехідним дієсловам і співвідносними з ними неперехідними утвореними за допомогою постфікса –ся властива категорія стану. У сучасній українській мові розрізняють три стани: активний, пасивний, зворотний.

Активний стан мають усі перехідні дієслова, які означають дію, спрямовану на прямий додаток. Наприклад:

Пасивний стан мають неперехідні дієслова з постфіксом –ся, співвідносні за своїм складом і граматичноим значенням з дієсловами активного стану.

Пасивні дієслова виражають такі відношення дії до суб’єкта і об’єкта, при яких суб’єкт дії має форму О.в. і виконує в реченні роль непрямого додатка, а об’єкт дії має форму Н.в. і виконує роль підмета. Наприклад:

Студенти конспектують лекцію.

Лекція конспектується студентами.

Шахтарі видобувають вугілля.

Вугілля видобувається шахтарями.

Пасивний стан може також виражатися пасивним дієприкметником, безособовою формою на –но,-то. Наприклад: Товариство організоване.- Товариство організовано.

“Білими нитками шитий”; “На цвіту прибитий”; “Що на роду написано, того й конем не об’їдеш”; “Мучено.Мічено. В душу насмічено. Долю окрадено й плівку засвічено” (Л.Костенко).

Дієслова зворотного стану означають дію, яка спрямована на дійову особу, яка є суб’єктом і об’єктом дії. Такі дієслова співвідносні з дієсловами активного стану, бо разом утворюють співвідносні пари .Морфологічною ознакою таких дієслів є постфікс -ся. У давньоруській мові прехідні дієслова керували зворотним займенником с у формі З.в., купаю с , мию с . У південно-західних діалектах поширене уживання займенника ся, наприклад: “ Від своєї тіні ся не сховаєш”. У результаті аглютинативного процесу утворилися зворотні дієслова, наприклад: “Навмивалися, накупалися, нагойдалися, нагулялися. Закричали, знялись і полинули, тільки пір’я на спогад покинули”(О. Олесь).

Залежно від лексичного значення дієслова зворотного стану поділяються на такі підгрупи:

1. дієслова власне-зворотні означають конкретну дію, що переходить на діючий предмет (суб’єкт). У них постфікс –ся дорівнює за значенням займенникові себе (вмиватися, одягатися, роздягатися, купатися, митися, взуватися, голитися);

2. дієслова непрямо-зворотні означають дію, яка виконується особою, об’єкт дії виступає у функції непрямого додатка або зовсім усунений ( запасатися їжею, поратися біля печі, збиратися в дорогу, готуватися до зустрічі);

3. дієслова загально-зворотні вказують на внутрішній стан людини, її настрій, переживання (журитися, вертітися, турбуватися, гніватися);

4. дієслова взаємно-зворотні означають дію, яка виконується двома чи кількома особами, кожна з яких є одночасно і об’єктом дії (радитися, зустрічатися, миритися, обніматися, цілуватися);

5. дієслова активно-безоб’єктні означають дію, яка характеризує діючий суб’єкт поза його об’єктом ( кусається, жалиться, дряпається; собака, кропива, кішка);

6. пасивно-якісні дієслова виражають статичну ознаку предмета, що підпадає впливові дії іншого предмета (скло б’ється, рветься, стіл розсувається, лоза гнеться папір);

7. зворотно-пасивні дієслова виражають дію, приписувану пасивному суб’єктові. Зворотно-пасивні дієслова керують формою давального відмінка (давальний суб’єкта), що виступає непрямим додатком. Логічний об’єкт при дієсловах зворотно-пасивного стану виражається формою Н.в. і виступає в реченні підметом. Наприклад: Пригадується Сашкові дідусеві перекази. Мені пригадується, мені здається, нам уявляється; І згадуються

Категорія стану не властива:

1. неперехідним дієсловам без постфікса –ся: сидіти, лежати, стояти, мерзнувати, хворіти;

2. дієсловам із постфіксом –ся, утворені від неперехідних дієслів (білітись, виспатись, розплакатись, насидітись);

3. безособовим дієсловам на –ся, а також особовим дієсловам, що вживаються в значенні безособових (світає, темніє, не спиться не лежиться, хочеться, розвидняється);

4. дієслова, які без –ся ніколи не вживаються (сміятися, пишатися, тинятися, боятися, каятися).

.