54. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину (керівник, оператор, персонал, населення), об’єкти техносфери та природне середовище.

Основні задачі по впровадженню ризик орієнтованого підходу:

Створення реальних наукових основ забезпечення техногенної безпеки, безпеки складних технічних систем, людей і навколишнього середовища;

Розробка методів оцінки небезпеки промислових об'єктів;

Розробка наукових основ концепції прийнятного ризику щодо умов функціонування національної економіки.

У загальноприйнятих поняттях ризик розглядається, як деякий потенційний збиток,, що може відбутися внаслідок тієї чи іншої небажаної події. Інакше кажучи, ризик розмірна величи­на, що залежить від імовірності негативної (небажаної) події і розмірів її наслідків. Найбільш просто ризик можна вимірюва­ти тією ж величиною, що і небезпечний чинник небажаної події. Наприклад, для персоналу АЕС і населення, що проживає на при­леглій території, небезпечним чинником буде радіаційний вплив (опромінення), а одиницею його виміру — зиверт. Загальним виміром величини ризику (як збитку) для всіх небажаних подій, служать гроші — прямі, безпосередні втрати або втрати на усу­нення негативних наслідків небажаної події.

Основу концепції ризик орієнтованого підходу в питаннях управління безпекою (і не тільки, а у будь-якому випадку управ­ління) складає порівняння поточного ризику з припустимим, а методологією ризик орієнтованого підходу служить ІАБ. Резуль­тати ІАБ можуть бути використані для визначення значимості різних чинників, що роблять внесок в аварію, або для висновку щодо ризиків, що створюють ПНО. В останньому випадку за­гально прийнято, щоб рішення про прийнятність ризику базува­лися на таких трьох принципах:

— Існують рівні ризику для окремих осіб чи суспільства в цілому в зв'язку з використанням технологій, які не слід допускати безвідносно до їх корисності. Такі рівні часто називають межами прийнятності.

Навіть при ризику менше зазначеного рівня, безпека не може вважатися абсолютною і знання про те, як її поліпшити, ніколи не можна вважати повними. Відповідні дії включають постійне прагнення до зниження ризику за умови, що зусилля по досягненню цих поліпшень не є необґрунтовано високими.

На рівнях, істотно більш низьких у порівнянні з межею прийнятності, ризик настільки низький, що його варто вважати зневажливо малим для того, щоб уникнути непотрібних витрат ресурсів, що відволікають увагу від істотних проблем безпеки, які можуть привести до більшого ризику іншого типу. Такий відповідно низький рівень іноді називають мінімальною межею.

Реалізація цих принципів вимагає формулювання цілей безпе­ки, що базуються на відповідних визначеннях ризику, що забезпе­чують практичність порівняння реальних рівнів ризику з цілями, його значимість і наочність. Як правило, якісна оцінка ризиків і кількісна оцінка ризиків виконуються за допомогою готових комп'ютерних програм — імовірнісних кодів, що розроблені для проведення імовірнісного аналізу безпеки (ІЛБ). Найбільш розповсюдженими з них є коди з використанням моделей дерев подій (ДП) І дерев відмов (ДВ).

Мета імовірнісних аналізів безпеки, як бачимо, полягає в за­безпеченні гармонійності концепції безпеки, квантифікуванні ризику, у тому числі залишкового ризику на всіх етапах життє­вого циклу і розвиток концепції безпеки.