
- •2.Кислотні дощі та їх наслідки.
- •3.Озонові діри.
- •Наслідки
- •Відновлення
- •Основними руйнівниками озону є фреони
- •4.Методи захисту повітряного середовища.
- •5.Стан ресурсів прісних вод в Україні ти у світі.
- •6.7.Джерела забруднення гідросфери.(Види забруднення гідросфери)
- •8.Способи очищення стічних вод.
- •9.Ерозія грунтів та її види та наслідки.
- •Водна ерозія
- •Антропогенний вплив
- •10.Причини втрати грунтом родючості.
- •18.Чому електромагнітні поля є забруднювачами середовища.
- •19.Фактори виникнення глобальної екологічної кризи на землі.
- •20.Методи захисту лісів.
- •21.Вібрації,та їх вплив на довкілля.Засоби захисту.
- •22.Методи визначення якості і обсягу забруднень.
- •23.Екологічний моніторинг.
- •24.Речовини-забруднювачі довкілля,та їх джерела.
- •25.Екологічні функції рослин.
1.Причини і наслідки парникового ефекту.
Парнико́вий ефе́кт — явище в атмосфері Землі, при якому енергія сонячних променів, відбиваючись від поверхні Землі, не може повернутися в космос, оскільки затримується молекулами різних газів.
Шляхи вирішення проблеми: зменшення викидів і збільшення поглиначів парникових газів. Природний парниковий ефект на Землі підтримується завдяки віковому балансу між викидами парникових газів і утриманням їх поглиначами. Найбільшими поглиначами вуглекислого газу, доля якого становить близько 70% сукупних антропогенних викидів парникових газів, вуглецю є океан і наземна біомаса. Таким чином, зменшення вирубки і додаткове насадження лісів можуть у значній мірі знизити антропогенний тиск на клімат Землі. З іншого боку, зменшення викидів парникових газів за рахунок впровадження екологічно чистих технологій, підвищення ефективності використання енергоресурсів, а також застосування альтернативних (поновлюваних) джерел енергії може істотно вплинути на тенденцію зміни клімату.
Причиною парникового ефекту Постійно збільшуються обсяги палива, що спалюється, проникнення в атмосферу промислово вироблених газів, широке випалювання і зведення лісів, анаеробне бродіння та багато іншого - все це зумовило виникнення такої глобальної екологічної проблеми, як парниковий ефект. Основними хімічними речовинами, що створюють парниковий ефект, є наступні п'ять газів: - Вуглекислий газ (50% парникового ефекту); - Хлорфторвуглеці (25%); - Оксид азоту (8%); - Озон приземного рівня (7%); - Метан (10%). Вуглекислий газ потрапляє в атмосферу в результаті спалювання різних видів палива. Близько 1 / 3 кількості вуглекислого газу обумовлене випалюванням і зведенням лісів, а також процесами опустелювання. Зменшення лісів означає скорочення кількості зелених деревних рослин, здатних поглинати вуглекислий газ в процесі фотосинтезу. Щорічно вміст вуглекислого газу в атмосфері Землі збільшується в середньому на 0,5%. Хлорфторвуглеці вносять близько 25% внеску у створення сукупного парникового ефекту. Вони мають подвійну небезпеку для людини і природи Землі: по-перше, сприяють розвитку парникового ефекту, по-друге, руйнують атмосферне озон. Метан - один з важливих «парникових» газів. Вміст метану в атмосфері за останні 100 років подвоїлося. Основним джерелом надходження метану в атмосферу Землі є природний процес анаеробного бродіння, що має місце у вологих рисових виробництвах, в тваринництві, на полях очищення стічних вод, в розкладанні міських та житлово-комунальних стоків, у процесах гниття і розкладання органічних речовин у звалищах побутового сміття та ін Нафтове забруднення поверхні суші і Світового океану також вносить свій суттєвий внесок у збільшення вільного метану в атмосфері нашої планети. Оксид азоту утворюється у багатьох технологічних процесах сучасного сільськогосподарського виробництва (наприклад, при утворенні і використанні органічних добрив), а також у результаті спалювання все зростаючих обсягів різного палива.
Наслідки: Чим більше в атмосфері "парникових молекул", тим вище піднімається температура.Більшість молекул в атмосфері Землі не поглинають в інфрачервоній ділянці спектру. Найбільший внесок у парниковий ефект створюють молекули води, яка має дипольний момент і відповідні коливальні й обертальні моди в інфрачервоній ділянці спектру. Молекули CO2 не мають власного дипольного моменту, але в них можуть збуджуватися нормальні коливання із дипольним моментом, тож вуглекислий газ належить до парникових. Інші парникові гази несуть озон і метан, яких у атмосфері ще менше, ніж вуглекислого газу, але їхня здатність до поглинання інфрачервоного проміння велика.
Глобальне потепління:У наш час велике занепокоєння викликає можливість того, що внаслідок людської діяльності парниковий ефект може сильно збільшитися й призвести до глобального потепління. Основними газами, що забруднюють атмосферу, є вода, двоокис вуглецю, метан і хлорфторвуглеці. У результаті спалювання викопного палива і лісових пожеж створюється велика кількість двоокису вуглецю, метан є супутнім продуктом сільського господарства (рис, худоба, вівці). Випари води також є перешкодою для відбитих сонячних променів
2.Кислотні дощі та їх наслідки.
Кисло́тний дощ — усі види метеорологічних опадів: дощ, сніг, град, туман, дощ зі снігом, — кислотність яких вища від нормальної.Джерела кислото-створюючих викидів: теплові електростанції, автотранспорт, металургійні і хімічні підприємства, авіація.Об'єкти впливу: люди, тваринний і рослинний світ, водоймища, ґрунт, будівлі, пам'ятники культури, вироби з металу
Причини виникнення:Оксиди сульфуру й нітрогену, що викидаються в атмосферу внаслідок роботи теплових електростанцій та автомобільних двигунів, сполучаються з атмосферною вологою й утворюють дрібні крапельки сульфатної та нітратної кислоти, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману й випадають на землю кислотними дощами. Ці дощі згубно впливають на навколишнє середовище
Шкідлива дія на фактори навколишнього середовища:
1.врожайність багатьох сільськогосподарських культур знижується на 3–8% внаслідок ушкодження листя кислотами;2. кислі опади спричиняють вимивання з ґрунту кальцію, калію й магнію, що викликає деградацію фауни та флори; 3.деградують і гинуть ліси (особливо вразливі кедр, бук і тис); 4.отруюється вода озер і ставків, у яких гине риба ( в першу чергу цінні види – лосось, форель тощо) і численні види комах;5.зникнення комах у водоймах призводить до щезнення птахів і тварин, які ними живляться; 6.зникнення лісів у гірських районах (Карпати) зумовлює збільшення кількості гірських зсувів і селів; 7.різко прискорюється руйнування пам’ятників архітектури, житлових будинків, особливо тих, що оздоблені мармуром, вапняком; 8.вдихання людьми повітря, забрудненого кислотним туманом, спричиняє захворювання дихальних шляхів, подразнення очей тощо
Як зробити повітря чистим і уникнути кислотних дощів:
1) Зменшення кількості ТЕС за рахунок будівництва більш потужних, забезпечених новітніми системами очищення й утилізації (корисного використання) газу та пилу. Як відомо, одна потужна ТЕС забруднює повітря менше, ніж сотня котелень тієї самої сумарної потужності.
2) Очищення вугілля до його надходження в топки ТЕС від піриту (сірчаного колчедану).
3) Заміна вугілля та мазуту для ТЕС на екологічно чисте паливо – газ. ТЕС, які працюють на природному газі, крім СО (останній теж можна вилучити з диму), не викидають у повітря шкідливих газів.
4) Регулювання двигунів внутрішнього згорання в автомобілі, встановлення на них спеціальних каталізаторів, що нейтралізують чадний газ до СО.
5) Озеленення місті сіл.
6) правильне планування житлових і промислових районів у межах міста [2, с. 20].
Методи боротьби з кислотними опадами:
по-перше, необхідно знизити викиди оксидів сірки й азоту в атмосферу, але в першу чергу сірчаного газу які йдуть на великих відстанях від місця викиду;
по-друге, необхідно розумно обмежити потреби людини;
по-третє, важливо розробити і вводити принципово нове технологічне отримання сірчаної і азотної кислот: час безконтрольних викидів пройшов.
3.Озонові діри.
Озонова діра - локальне падіння концентрації озону в стратосфері на 10—40%. Пов'язано це з дією фреонів, зменшенням кількості кисню при запусках космічних кораблів та польотами реактивних літаків. Чітко виявляється при надмірно низьких температурах. Загальноприйнята в науковому середовищі теорія, за якою в другій половині XX століття вся зростаюча дія антропогенного чинника у вигляді виділення хлор- і бромвмісних фреонів (CFC) привела до значного зменшення озонового шару.[1] Згідно з іншою гіпотезою, процес утворення «озонових дір» значною мірою природній і не пов'язаний винятково з шкідливою дією людської цивілізації.[2][3]
Механізм синтезу, а також розпаду (фотоліз) озону, був запропонований Сіднеєм Чепманом в 1930 році й носить його ім'я.