
- •Методична розробка до теми: «Предмет охорони праці» План
- •1.1. Конституція України щодо питань охорони праці
- •1.2 Кодекс законів про працю України
- •1.3 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
- •1.4 Закон України «Про відпустки»
- •1.5 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»
- •1.6 Закон України «Про пожежну безпеку»
- •1.7 Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року
- •1.8 Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»
- •2.1 Основні вимоги, принципи, поняття та терміни Закону України «Про охорону праці»
- •2.2 Права на охорону праці під час укладання трудового договору та під час роботи
- •2.3 Управління охороною праці та обов'язки роботодавця і працівника
- •2.4 Навчання з питань охорони праці
- •2.5 Органи державного нагляду за охороною праці
- •2.6 Громадський контроль
- •2.7 Відповідальності за порушення вимог законодавства щодо охорони праці
- •3. Нормативно-правові акти з охорони праці
- •Методична розробка до теми 1.2 «Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві». «Організація охорони праці на виробництві».
- •1. Основні положення організації охорони праці на виробництві.
- •2. Служба охорони праці підприємства.
- •3. Обов‘язки працівників щодо виконання вимог охорони праці.
- •4. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці на виробництві
- •5. Інструктажі з охорони праці
- •Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи
- •6. Державний нагляд, відомчий I громадський контроль за охороною праці на виробнмцтві
- •Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці
- •1. Загальні положення
- •2. Організація роботи по атестації
- •3. Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу
- •4. Гігієнічна оцінка умов праці
- •5. Оцінка технічного та організаційного рівня робочого місця
- •6. Атестація робочих місць
- •Серія: На допомогу викладачу з питань охорони праці
- •Для системи навчання з охорони праці
- •Атестація робочих місць за умовами праці
- •1.Загальнi положення
- •2.Органiзацiя роботи по атестацiї
- •3.Вивчення факторiв виробничого середовища I трудового процесу
- •4.Принципи та основи гiгiєнiчної класифiкацiї працi
- •5.Гiгiєнiчна оцiнка умов працi
- •6.Оцiнка технологiчного та органiзацiйного рiвня робочого мiсця
- •7.Атестацiя робочих мiсць
- •Методична розробка до теми 2.1 «Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії». «Законодавча база з питань гігієни праці».
- •6. Нормування електромагнітних випромінювань.
- •1. Санітарно-гігієнічні вимоги та їх реалізація в технологічному процесі.
- •Категорії робіт за ступенем важкості
- •Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочої зони виробничих приміщень
- •Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень
- •2. Санітарно-гігієнічне нормування забруднення повітряного середовища на виробництві.
- •Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин
- •3. Нормування та вимірювання шумів.
- •4. Нормування ультра - та інфразвуку.
- •5. Методи гігієнічної оцінки та нормативні параметри виробничої вібрації.
- •Гранично допустимі рівні локальної вібрації
- •Гранично допустимі рівні загальної вібрації категорії 3 (технологічна типу "в")
- •Значення вагових коефіцієнтів (Ki, Lki, дБ) для локальної вібрації
- •Допустимий сумарний час дії локальної вібрації в залежності від перевищення її гранично допустимого рівня
- •6. Нормування електромагнітних випромінювань.
- •Характеристика спектру електромагнітних випромінювань
- •Гранично допустимі значення егд та нгд на робочих місцях
- •Гранично допустимі рівні електромагнітних полів для населення (крім телебачення згідно дсн 239-96)
- •7. Нормування іч випромінювань
- •Припустима тривалість дії на людину теплової радіації
- •8. Нормування уф випромінювання.
- •Допустимі значення для увф
- •9. Нормування лазерного випромінювання.
- •Гранично допустимі дози при однократному впливі на очі колімірованого (прямого) лазерного випромінювання
- •Граничні дози при однократному впливі на очі і шкіру прямого чи розсіяного лазерного випромінювання
- •10. Вимоги безпеки при роботі з окг.
- •11. Нормування іонізуючих випромінювань.
- •Ліміти дози опромінювання(мЗв*рік-1)
- •Методична розробка до теми 2.2 «Забруднення повітря виробничих приміщень. Системи опалення».
- •1. Засоби індивідуального захисту.
- •2. Вентиляція виробничих приміщень. Види вентиляції.
- •3. Природна вентиляція
- •4. Механічна вентиляція
- •Методична розробка до теми 2.3 «Освітлення виробничих приміщень. Вібрація. Шум. Ультразвук та інфразвук.
- •1. Освітлення виробничих приміщень
- •2. Види виробничого освітлення
- •3. Вібрації
- •4. Виробничий шум.
- •5. Залежність рівня звукового тиску, що сприяється людиною від частоти звуку (криві рівної гучності)
- •Стандартні значення корекції рівнів звукового тиску у частотних смугах.
- •6. Ультра- та інфразвук
- •Методична розробка до теми 2.5 «Безпечність виробничого устаткування та виробничих процесів». «Електробезпека».
- •1. Електробезпека
- •2. Особливості електротравматизму. Дія електричного струму на організм людини.
- •3. Види електричних травм.
- •4. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.
- •Порогові значення змінного та постійного струму
- •Характеристика найбільш поширених шляхів проходження струму через тіло людини
- •6. Електрозахисні засоби та запобіжні пристосування
- •7. Організаційні та технічні заходи електробезпеки
- •8. Захист від статичної електрики
- •9. Блискавкозахист.
- •Методична розробка до теми 2.5 «Безпечність виробничого устаткування та виробничих процесів». «Пожежобезпека».
- •1. Основні поняття та значення пожежної безпеки.
- •2. Законодавча і нормативно-правова база пожежної безпеки
- •3. Небезпечні та шкідливі фактори, що пов'язані з пожежами.
- •4. Пожежовибухонебезпечні властивості речовин і матеріалів. Сутність та види горіння.
- •5. Способи і засоби гасіння пожеж.
- •6. Первинні засоби пожежогасіння.
- •7. Вогнегасники.
1. Засоби індивідуального захисту.
Засіб індивідуального захисту (ЗІЗ) — це засіб захисту, що надягається на тіло працівника або його частину, або використовується під час праці. 3І3 застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та іншими засобами колективного захисту.
Відповідно до Закону України «Про охорону праці» на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, в особливих температурних умовах, у забрудненому середовищі робітникам та службовцям безплатно видається спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту. Перелік робіт та професій, що дають право на одержання ЗІЗ, складається на основі галузевих норм адміністрацією підприємства та погоджується з місцевими органами Держнаглядохоронпраці. Порядок видачі, зберігання та використання ЗІЗ визначається «Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту». Наказом Держстандарту України від 14.06.1999 р. № 322 3І3 внесені до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.
ЗІЗ поділяються на: засоби захисту органів дихання, спецодяг, спецвзуття, засоби захисту рук, голови, обличчя, очей, органів слуху, засоби захисту від падіння з висоти та ін.
Захист органів дихання здійснюється за допомогою протигазів та респіраторів. За принципом дії протигази поділяються на фільтрувальні та ізолювальні. Фільтрувальні протигази подають у зону дихання очищене повітря із робочої зони, а ізолювальні — повітря із спеціальних ємкостей або чистого середовища, що знаходиться поза робочою зоною. Принцип захисної дії фільтрувальних протигазів заснований на очищені забрудненого повітря з робочої зони за допомогою фільтрувально-поглинальної коробки. Працювати у такому протигазі більше 3 годин протягом робочого дня не допускається. У випадку наявності в повітрі невідомих речовин (більше 0,5% за об'ємом), а також при зменшеному вмісті кисню (менше 18% при нормі 21%) застосовувати фільтрувальні протигази не можна. В таких випадках, а також при роботі у колодязях та ємкостях застосовують лише ізолювальні протигази: шлангові, у яких подача повітря для дихання здійснюються з чистої зони шлангом, або автономні, які підрозділяються на резервуарні та регенераційні.
У резервуарних автономних протигазах увесь запас повітря для дихання зберігається у резервуарі або балоні, а його видихання здійснюється в атмосферу. В регенераційних протигазах повітря, що видихається після очищення від діоксиду вуглецю і добавлення кисню із запасу, що зберігається в апараті повторно використовується для дихання. Тому час використання регенераційного протигаза дещо більший ніж резервуарного.
Респіратор — полегшений засіб захисту органів дихання від шкідливих газів, парів, аерозолів, пилу. Він, як правило, складається з двох елементів: півмаски, що ізолює органи дихання від забрудненої атмосфери, та фільтрувальної частини. За призначенням респіратори поділяються на протигазові, протипилові та універсальні.
Найбільш часто в різних галузях промисловості застосовуються: протипилові респіратори ШБ-1 «Лепесток» (вітчизняний аналог «Росток»), У-2к, Ф-62Ш; протигазовий — РПГ-67; універсальний — РУ-60МУ (вітчизняний аналог «Тополя»).
До спецодягу належать: костюми, куртки, комбінезони, халати, плащі, фартухи тощо. Основні вимоги, яким повинен відповідати спецодяг зводяться до наступного: забезпечувати необхідний захист від дії несприятливих чинників, бути зручним, не обмежувати рухових можливостей працівника. Відповідно до ГОСТ 12.4.103-80 спеціальний одяг залежно від захисних властивостей поділяється на групи (підгрупи), які мають наступні позначення: М — для захисту від механічних пошкоджень; З — від загальних виробничих забруднень; Т — від підвищеної чи пониженої температури; Р — від радіоактивних речовин; Э — від електричного струму, електричних і електромагнітних полів; П — від пилу; Я — від токсичних речовин; В — від води; К — від розчинів кислот; Щ — від лугів; О — від органічних розчинників; Н — від нафти, нафтопродуктів, мастил та жирів; Б — від шкідливих біологічних чинників.
Виходячи із необхідних захисних властивостей, вибираються матеріали для виготовлення спецодягу.
Спеціальне взуття класифікується в залежності від захисних властивостей аналогічного спецодягу. До спецвзуття належать: чоботи, півчоботи, черевики, півчеревики, валянки, бахіли, калоші, боти і т. п. Працівників необхідно забезпечити спецвзуттям при виконанні будівельних, ливарних, сталеплавильних, ковальських робіт, коли існує небезпека падіння предметів, а також у приміщеннях, де підлога залита водою, мастилами і т. п. Деякі види спецвзуття мають посилену підошву для захисту стопи від гострих предметів (наприклад цвяхів, що можуть стирчати на будівельному майданчику). Взуття із спеціальними підметками призначене для таких умов праці, при яких існує ризик падіння на слизькій підлозі. Знаходить застосування на виробництві й спеціальне віброзахисне взуття.
Засоби захисту рук — це різні види рукавиць та рукавичок, які використовуються для захисту від механічних впливів, підвищених та знижених температур, кислот і лугів, нафти і нафтопродуктів, вібрації, електричної напруги (діелектричні). Рукавиці та рукавички виготовляють із бавовни, льону, шкіри, шкірозамінника, гуми, азбесту, полімерів та ін. ЗІЗ рук за захисними властивостями класифікуються відповідно до єдиної класифікації (ГОСТ 1.4.103-80) аналогічно спецодягу та спецвзуттю.
Засоби захисту голови запобігають травмуванню голови при виконанні монтажних, будівельних, навантажувально-розвантажувальних робіт, при видобутку корисних копалин.
Найбільш розповсюджені засоби захисту голови — каски, які поділяються на каски захисні загального призначення (каска будівельна склопластикова, текстолітова), каски шахтарські, каски спеціального призначення (для електрозварювальників).
До засобів захисту обличчя належать ручні, наголовні та універсальні щитки. Найбільш часто на виробництві використовуються: щиток електрозаврювальника універсальний ЩЭУ-1, щиток захисний ЩЗ, захисна маска С-40, захисна сітчаста маска С-39.
Для захисту очей від твердих часточок, бризок кислот, лугів та інших хімічних речовин, а також випромінювань застосовують такі засоби індивідуального захисту, як окуляри. Тип окулярів добирається за ГОСТ 12.4.013-85 залежно від виду роботи.
Засоби захисту органів слуху застосовуються тоді, коли рівень шуму на робочому місці перевищує допустимі значення. До засобів захисту органів слуху належать протишумові вкладки, навушники, шумозаглушувальні шоломи. Навушники складаються з двох чашечок (з пористими чи рідинними наповнювачами), що з'єднані між собою дужкою. Протишумові вкладки виготовляють різних видів з різноманітних шумопоглинальних матеріалів. Найрозповсюдженішим видом протишумових вкладок є «Беруші» одноразового (з тонковолокнистого матеріалу) та багаторазового (з еластичного матеріалу типу гуми) використання.
Правильне та постійне застосування ЗІЗ органів слуху дозволяє суттєво знизити шумове навантаження, а відтак — запобігти появі професійних захворювань у працівників шумних виробництв.
Дерматологічні засоби захисту застосовуються в тих випадках, коли при виконанні технологічних процесів має місце контакт з речовинами та матеріалами, які негативно впливають на шкіру. Для захисту шкіри, зазвичай, використовують пасти та мазі, які поділяються на гідрофільні та гідрофобні. Гідрофільні — легко розчиняються у воді. Вони захищають шкіру від жирів, мастил, нафтопродуктів. Гідрофобні пасти нерозчиняються у воді. Їх використовують для захисту шкіри від розчинів солей, кислот та лугів низької концентрації. На чисту та здорову шкіру рук, а при необхідності й лиця, перед початком роботи наносять спеціальну пасту чи мазь, яку пізніше змивають. Вибір засобів захисту шкіри залежить від характеру роботи та шкідливої речовини, з якою працівник контактує.
Останнім часом намітилась тенденція до створення комплексних ЗІЗ номенклатура яких постійно розширюється. Вони забезпечують комплексний захист працівника від небезпечних та шкідливих чинників, здійснюючи одночасно захист органів зору, слуху, дихання, а також окремих частин тіла людини.
Комплексні 3І3.
Застосування ЗІЗ призводить до деяких незручностей: обмежує зону огляду; утруднює дихання; створює певні незручності при пересуванні. В тих випадках, коли робоче місце є постійним, уникнути таких незручностей вдається шляхом застосування захисних кабін, які оснащені системами кондиціонування повітря, вібро- та шумоізоляції, захисту від випромінювання та електричних полів. Такі кабіни застосовуються на транспортних засобах, в гарячих цехах, машинних залах ТЕС та ін.
Безпека виконання робіт забезпечується також шляхом застосування індивідуальних захисних пристосувань. Так, при роботі на висоті, в колодязях та інших обмежених об'ємах необхідно використовувати крім ЗІЗ ще й запобіжні пояси, страхувальні канати та деякі інші захисні пристосувань.