Особливості професійної лексики

На відміну від термінів, професіоналізми не мають виразного наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни — це зазвичай абстрактні поняття, то професіоналізми — конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідного фаху, для прикладу:

• слова та словосполуки, притаманні мові моряків: кок (кухар), камбуз (кухня), кубрик (кімната відпочинку екіпажу), бак (носова частина корабля), чалитися (приставати доберега), ходити в море (плавати), компа́с, Мурма́нськ, рапо́рт тощо;

• професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та подібних галузей: зняти касу, підбити, прикинути баланс, тверда валюта (стабільний курс),відмивання грошей (легалізація протизаконних коштів), брудні гроші (протизаконно отримані кошти);

• назви фігур вищого пілотажу: штопор, бочка, петля, піке й інше;

• професіоналізми користувачів ПК: мама (материнська плата), клава (клавіатура), скинути інформацію (переписати), глюк (збій програми), вінт — вінчестер (твердий диск накопичування інформації);

• професіоналізми музикантів, наприклад: фанера (фонограма), ремікс (нова версія відомої мелодії), розкрутити (розрекламувати пісню, ім'я).

[Ред.]Використання

Здебільшого професіоналізми застосовують в усному неофіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи важливу номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають деталь виробу, ланку технологічного процесу чи певне поняття й у такий спосіб сприяють ліпшому взаєморозумінню. У писемній мові професіоналізми використовують у виданнях, призначених для фахівців (буклетах, інструкціях, порадах).

Професіоналізми використовують також літератори, щоб створити фаховий колорит, відтворити життєдіяльність певного фахового середовища у своїх творах.

В офіційно-діловому стилі мовлення професіоналізми вживають із певними застереженнями.

текстах службових документах слід застосовувати стандартизовані одиниці величин та одиниці обліку, їхні назви й позначення.

Числа при одиницях величин та одиницях обліку слід давати цифрами. Коли однозначні числа не при одиницях фізичних величин стоять у непрямих відмінках або коли з кількісного числівника починається речення, рекомендується буквення форма чисел, наприклад: «Здійснити випробування семи труб завдовжки 12 м кожна.»; «Дібрати 15 труб для випробувань на тиск.». Числа до десяти рекомендується в текстах писати словами, а після десяти - цифрами: п’ять комп’ютерiв; 156 студентiв.

У разі зазначення інтервалу числових значень фізичної величиний при перелікові числових значень, виражених однією й тією самою одиницею фізичної величини, позначення одиниці наводять лише після останньої цифри, наприклад: Від 100 до 110 мм; 10...100 кг; 5,0; 5,5; 6,3 мм.

Ступінь точності цифрових значень величин, що наводяться в документі, має забезпечувати найбільшу їх інформативність; при цьому треба, щоб у ряду однотипних даних ступінь точності (кількість цифр після коми) був однаковим, наприклад: «...товщина сталевої гарячекатаної стрічки 1,50; 1,75; 2,00 мм».

Позначення одиниць слід указувати після числових значень величин і розміщувати в рядок із ними (не переносити на наступний рядок). Між останньою цифрою числа й позначенням одиниці слід залишати пробіл.

Багатозначнi числа розбиваються на класи по три цифри справа наліво і відокремлюються одна від одної проміжком в один знак. Чотиризначні числа не поділяються на класи. Наприклад: 10 513; 1997.

Не розбивають на групи цифри в числах, що позначають номер (після знака номера), в марках машин, механізмів, у позначеннях нормативних документів.

Цифри, як арабськi, так i римськi, відокремлюються вiд слів промiжком. Винятком є букви, що входять до складу словесно-цифрових позначень, які пишуться разом або через дефіс. Наприклад: будинок 7б; до справи 34Б; стереопрогравач «Діана П406С».

Порядковi числiвники мають відмінковi закiнчення, які пишуться через дефiс. Наприклад: 1-ша лiнія; 3-тє видання. .

Якщо записаний цiлий ряд порядкових числiвникiв, то відмінкове закiнчення ставлять тiльки пiся останньої цифри. Наприклад: 1, 2 i 3-й томи.

Порядковi числівники, що позначаються римськими цифрами, пишуться без вiдмiнкових закiнчень. Наприклад: II ґатунок; I курс.

Складнi прикметники, першою частиною яких є числiвник‚ що позначається цифрою, пишуть без вiдмiнкових закінчень через дефiс. Наприклад: 2-ступеневий; 5-поверховий.

Десятковi дроби, як і цілі числа , поділяють пробілами на групи по три знаки в кожній, але після коми в зворотному напрямі порівняно з цілими, наприклад: 25, 128 137; 3, 887 93; 42, 140 1.

Простi дроби пишуться через косу риску в одну лінію. Промiжка мiж чисельником i знаменником не роблять. Наприклад: 4/5; 2/3; 1/4.

У змiшаних дробах ціле число вiддiляють вiд дрбової частини iнтервалом в один знак. Налрмклад: 1 2/3.

Римські цифри вiд слiв відокремлюють промiжком. Наприклад:

ХХ століття.

Знаки “номер” (№); “параграф” (§) i “градус” (°) вiдокремлюють від цифри інтервалом: № 25; § 17; 45 °. Проте знак “за Цельсієм” (С) пишеться разом із знаком “градус”: 36,6 °С.

Символи “процент” (%), “хвилина” ('), “секунда” ('') пишуться разом iз цифрою: 110%; 30'; 30'20''.

Знаки “номер”, “параграф”, “процент”, “градус” у множині не подвоюються.

Арифметичнi знаки “плюс” (+), “мiнус” , “множення” (х), “дiлення” (:), знак “дорiвнює” (=) вiдокремлюютъ вiд цифри промiжком в один знак. Вони записуються тiльки з цифрами, у текстi — словами.

Знак граничного вiдхилення (±) пишуть iз цифрою разом: ±0,43.

Між вiд’ємними та додатними величинами, якi означають кайні межi, знак “тире” не ставитъся. У цьому разі пишуть прийменники “вiд” i “до”. Наприклад: температура повітря пiднялася вiд -5 до +10 °С.

Показники сетепеня та iндекси пишуь разом iз цифрою: 10²; 25³.

Географiчнi та математичнi позначення пишутъ скорочено.

Міри довжини i ваги позначають вiдповiдно до метричної системи мір:

км (кiлометр), м (метр), дм (дециметр), см (сантиметр), мм (мелiметр),

т (тонна), ц ( центнер), кг (кiлограм), г (грам), мг (мiлiграм), млрд (мiльярд), млн (мiльйон), тис. (тисяча).

Мiри площi та об’єму скорочують так:

км² (квадратний кiлометр),

м² (квадратний метр),

м³ (кубiчний метр),

см³ (кубiчний сантиметр).

У хiмічних формулах iнтервал між цифрами i буквами не роблять. Наприклад: Н₂О, Н₂SO₄ .

Готуючи текст для публічного виступу, слід пам'ятати про суттєву різницю між писемним і усним його варіантами. Речення, значні за кількістю слів і ускладнені за будовою багатьма

відокремленими обставинами, означеннями, вставними і вставленими конструкціями, цілком можливі в науковій статті,монографії та под., і зовсім не бажані в лекції, доповіді, промові й под. Помічено, що сприймання усного тексту залежить від довжини речення (кількості в ньому слів), довжини слова (кількості багатоскладових, довгих слів), кількості особових займенників (які сприймаються на слух легше, ніж безособові). На відміну від писемного, в усному тексті бажані питальні, окличні й риторичні, а не лише розповідні речення, наприклад:

Чи можливий такий результат?! Безперечно, — скажу я вам.

За яких умов? —логічно запитаєте ви.

Моя доповідь і наведені в ній викладки є відповіддю на це питання.

Не словесні, а смислові повтори необхідні в усному мовленні для наголошування основної думки, підкреслення ключового моменту й посилення враження від сказаного. Досягається це за рахунок багатої синонімії української мови, не повторюючи форми вираження. Однак слід уникати повторювання нетипових для усного мовлення складних сполучників: завдяки тому що, унаслідок того що, через те що й под. оскільки вони гальмують сприйняття й не сприяють створенню в аудиторії вільної, невимушеної атмосфери. Окрім повторів, використовують й інші способи привернення чи утримання уваги слухачів, таких як: зміна порядку слів(інверсія), градація (посилення), протиставлення (антитеза), оклична й питальна інтонація, риторичні запитання, пауза та ін. Речення слід будувати таким чином, щоб ключова фраза була розміщена в його першій частині. Набагато легше сприймається на слух зміст, коли речення починається Н. відмінком, ніж декількома конструкціями в непрямих відмінках із прийменника - ми, наприклад:

Неправильно Правильно

В останньому університетському Професор Бойчишин

збірнику, у першому його розділі, у своїй статті, яка

розміщено статтю професора розміщена в останньому

Бойчишина, де йдеться.». університетському

збірнику, зазначив...

У письмових текстах його частини закріплені за певним місцем на аркуші й виділені шрифтом чи засобами рубрикації (абзац, параграф, розділ тощо). В усному — можливі відступи, умотивовані повтори й перенесення окремих текстових частин. Якщо писемний текст має форму монологу, то усний не виключає діалогових і навіть полілогових варіантів. Наявність правильно побудованих дієприслівникових зворотів (або їхніх замінників), як правило, на початку речення, дозволяє більш образно подати навіть сухий технічний текст, наприклад:

Неправильно Правильно

Не дивлячись на обмежене Незважаючи на обмежене

фінансування.... фінансування...

Попри обмежене

фінансування...

Дарма що нам обмежили

фінансування...

По закінченні навчання.., Закінчивши навчання...

При рахуванні треба... Рахуючи, треба...

По одержанні коштів... Одержавши кошти...

Перевагу слід надавати простим реченням, у яких зберігається прямий порядок слів: підмет іде перед присудком, означення — перед означуваним словом:

Неправильно Правильно

Було досягнуто високого рівня Наше підприємство досягло

якості продукції, запланованого запланованого високого рівня

нашим підприємством, якості продукції.

Спільним для писемного й усного варіанту тексту є висока частотність у використанні та повторюванні стійких словосполучень (кліше) і водночас відсутність зайвих слів, які ускладнюють сприйняття. Якщо підмет названий живою особою, то присудок матиме форму активного стану. Негативно впливають на мову зайві слова й тавтологія. Не можна будувати речення з одночасним підпорядкуванням одного слова двом стрижневим.

Неправильно Правильно

Школярі навчалися Школярі навчалися

у просторому класі, який переобладнали у просторому,

переобладнаному

класі

• Підмет, до складу якого входить числівник один (сор0к один, дев'ятсот тридцять один і под.), потребує присуду у формі однини, бажано в описовій конструкції.

• Присудок у реченні має стояти у множині, якщо до

складу підмета входять числівники два, обидва, три, чотири. Але якщо вжито безособову конструкцію з дієприкметником на -но, -то, присудок має стояти в однині: Було розглянуто три перших варіанти.

• Якщо до підмета входять числівники п'ять і більше,присудок може стояти як в однині, так і в множині, залежно від контекстового значення підмета. Коли підмет називає пасивні особи, предмети, що подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, присудок, як правило, ставиться в однині.

• Коли треба зазначити приблизну кількість осіб, істот, предметів, явищ, уживають слова багато, більшість, декілька, меншість, решта, частина її под., які узгоджуються з іменником у формі Р. відмінка множини, наприклад: Багато теплих слів почули сьогодні наші ветерани. Частина контейнерів були в непридатному для транспортування стані. Більшість виборців віддали свої голоси за молодого кандидата.

Класифікація службових листів та правил аїх оформлення. Лист службовий— це поширений вид документації, один із способів обміну інформацією. Службові листи належать до основних засобів встановлення офіційних, службових контактів між підприємствами, організаціями, установами, фірмами та закладами. Класифікація листів Усі ділові листи за функціональними ознаками поділяють на дві групи: 1. листи, що потребують відповіді. До них належать: листи-прохання; листи-звернення; листи-пропозиції; листи-запити; листи-вимоги. 2. листи, що не потребують відповіді. Сюди належать: листи-попередження; листи-нагадування; листи-підтвердження; листи-відмови; супровідні листи; гарантійні листи; листи-повідомлення (інформаційні листи); листи-розпорядження. 2)письмове. 3)Лист-нагадування. Шановний пане __________________________ Гадаю, що ви мали змогу пересвідчитися в тому, що один з основних принципів роботи нашої компанії — цінувати своїх клієнтів. До вас ми ставимося з особливою повагою, адже впродовж ______ років нашої співпраці в нас не виникало серйозних непорозумінь. Однак учора наша бухгалтерія повідомила, що ви вчасно не сплатили кілька рахунків. Розуміємо, що така переобтяжена справами людина, як Ви, інколи може й не простежити за всім особисто, і сподіваємось, що ця несплата — лише помилка, яку буде виправлено найближчим часом. Просимо вибачення за те, що змушені потурбувати вас з цього приводу. Залишаємось з повагою_________

Накладна — в комерційній практиці супроводний документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага і т. д.), умови постачання і зведення про відправника і одержувача. Виписка накладної свідчить про те, що (крім випадків, коли постачання здійснюється по передоплаті), у покупця з'являється обов'язок оплати товару відповідно до вказаних умов.

Складні випадки керування та узгодження. Керування - один із способів поєднання слів, при якому слово вимагає конкретної відмінкової форми іншого слова, тобто керує формою іншого слова: оплачувати проїзд, платити за проїзд. При дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків від іменників, не вживається спільний додаток: Ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методів. Треба опанувати - методами, але вдосконалення - методів;  Від цього словосполучення руйнується, а текст стає неграмотним: кожного взяло за самолюбство (перероблено вислів узяло за живе), для відома і для діла (перероблене до відома), для розуму і душі (перероблено до душі). Використання прийменників у російській і українській мовах неоднакове. Тому, слід звернути увагу на вживання прийменників, що їх вимагають дієслова: подготовится к (чему) - підготуватися до (чого), стремится к (чему) - прагнути до (чого), предупреждать о (чем) - попереджувати про (що), думать о (чем) - думати про (що), случилось по вине - трапилось через провину. В українській мові розрізняють такі види керування: 1. Дієслівне - коли дієслово вимагає від іменника певного відмінка: вжити (чого) заходів, запобігати (чому) аваріям, заперечувати (що) факти, повідомляти (чим) телефоном. 2. Іменне - іменники, утворені від дієслів вимагають певних відмінків: попередження (чого) незаконних дій, завідувач (чого) відділу, завідуючий (чим) відділом, забезпечення (чим) літературою, 3. Прикметникове - коли прикметники керують формою іншого слова: характерний (для кого, чого) для директора, притаманний (кому, чому) директору, властивий (кому) менеджеру, хворий (на що) на грип, багатий (на що) на ідеї.  2)Написання слів разом або через дефіс. Через дефіс пишуться:складні іменники, утворені із самостійно вживаних слів, перше з яких підкреслює певну ознаку, особливість предмета (дизель-мотор, стоп-кран, жар-птиця);іменники, що позначають власні назви, із першою частиною пів-, а також будь-які іменник з частинами екс-, віце-, лейб-, обер-, міні-, міді-, максі- (пів-Києва, екс-чемпіон, віце-консул, міні-спідниця); складні прізвища та географічні назви (Гулак-Артемівський, Кам’янець-Подільський); а також географічні назви, до складу яких входить прийменник (Ростов-на-Дону); складні прикметники, якщо: а) вони утворені з двох і більше незалежних слів (мовно-літературний, лісо-степовий); б) перша частина прикметника закінчується на -ико, -іко (історико-культурний, механіко-математичний); складні назви кольорів та їхніх відтінків (темно-зелений, сіро-голубий), крім прикметника жовтогарячий; складні назви якостей з додатковим відтінком (гірко-солодкий, кислувато- солоний); назви проміжних сторін світу (норд-ост, південно-східний); складні іменники, прикметники, числівники, якщо перша частина — написаний цифрами числівник (100-тисячний); складні займенники та прислівники із суфіксами та префіксами будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна-, якщо їх не роз’єднує прийменник (хто-небудь, казна-як, бозна-де але казна з ким); складні прислівники, утворені з двох самостійно вживаних прислівників, зокрема із синонімів та антонімів (сяк-так, більш-менш); складні прислівники, утворені повторенням того самого слова або спільнокореневих слів без службових частин мови чи з ними (далеко-далеко, хоч-не-хоч, всього-на-всього, пліч-о-пліч). 3)Види актів відповідно до змісту.  Акт — це документ правової чинності, складений однією або кількома особами на підтвердження певних подій чи фактів. Виділяють акти законодавчі та адміністративні. Законодавчі містять рішення щодо законів, указів, постанов. Адміністративні ж складаються на підтвердження фактів, подій, вчинків, пов'язаних з діяльністю установ, підприємств, організацій та окремих осіб. Як правило, акти — це документи постійно діючих експертних комісій, спеціально уповноважених осіб або представників сторонніх організацій. Акти складаються з різних причин. Це можуть бути підсумки обстеження чи ревізій, прийом та передача головних засобів виробництва, зміна керівництва, інвентаризація, нещасні випадки, аварія тощо.

Мовні моделі звертання. Вибачення Звертання — це слово або декілька слів, що називають особу чи предмет, до якого звернена мова. Звертання бувають поширені (складаються з декількох слів) і непоширені (складаються з одного слова): Не журися, славна Україно. Слово, чому ти не твердая криця. Звертання може стояти на початку, в середині і в кінці речення. Воно відокремлюється комою чи знаком оклику, якщо стоїть на початку речення; комами з обох боків, якщо стоїть у середині речення; й комою від попередніх слів, якщо стоїть у кінці речення. Якщо звертання стоїть у кінці окличного речення, то після нього ставиться знак оклику, якщо в кінці питального —знак питання. Способів вибачень може бути безліч – все залежить від бажання, уяви та темпераменту того, хто вибачається. Ніколи не відповідайте на вибачення "угу", пристояна відповідіть - "дякую", "все гаразд" і т.д. Звертання і вітання — це ті елементи мовного етикету, які передусім сигналізують про соціальні відношення, що встановлюються в рамках комунікативного акту. Тому головним чинником, який впливає на вибір того чи іншого звертання, є соціальний статус комунікантів, ситуація спілкування.  2)Складноскорочені слова, їх абревіатури, їх правопис. Основні правила скорочення: 1. Скороченню підлягають різні частини мови. Одне й те саме скорочення застосовується для всіх граматичних форм одного й того самого слова, незалежно від роду, числа, відмінка й часу. 2. Неприпустиме одне скорочення для двох різних за значенням слів без додаткового пояснення. 3. У скороченому слові слід залишати не менше ніж дві букви, незалежно від прийому, який використовується. Під час відсікання крапка ставиться, а під час стягування ні. 4. Скорочення слова до однієї початкової літери припускається тільки для загальноприйнятих скорочень: к. (карта), м. (місто), с. (сторінка) та ін. 5. Іменники та інші частини мови, крім прикметників і дієприкметників, скорочують лише за наявності їх у переліку особливих випадків скорочень слів. Під час скорочення іменників ураховуються відмінкові закінчення однини або множини:д-р (доктор), д-ри (доктори),м-во (міністерство), м-ва (міністерства) та ін. 3)є відповідь вже

1)Графічні скорочення у професійному мовленні. Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочень значень метричних мір: м — метр, мм —міліметр, см — сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення. Зберігається написання великих та малих літер, дефісів, наприклад: півн.-сх. (північно-східний), Півн.-Крим. канал (Північно-Кримський канал). Не скорочуються слова на голосну, якщо вона не початкова в слові, і та ь. Наприклад: український може бути скорочене укр., україн., українськ. При збігу двох однакових приголосних скорочення робимо після першого приголосного: щін. робота; відмін, навчання. За збігом двох і більше різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного: мід., мідн. (мідний); висот., висоти, (висотний). До найпоширеніших загальноприйнятих скорочень належать такі: акад. — академік див. —дивись обл. — область с. — село, сторінка тт. —томи 2)Написання складних слів разом. Разом пишуться: 1. Усі складноскорочені слова й похідні від них: держбанк, колгосп, міськом, держстрах, універмаг; колгоспний, комсомольський. Сюди належать і всі складноскорочені слова з першими частинами авіа-, авто-, біо-, зоо-, водо?, газо-, гідро-, електро-, мета-, метео-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фото- й подібні: стереосистема, газопостачання, метеослужба, агрокомплекс. 2. Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначається цифрою): двобічний, трипроцентний, сімдесятиріччя, трикутник, двадцятишеститисячний, двовладдя. 3. Складні іменники, утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука двох або кількох основ: самокат, лісосплав, краснопис, чорнозем, верболіз. 4. Складні іменники, утворені шляхом поєднання дієслова в 2-й особі однини наказового способу з іменником: вернигора, горицвіт, перекотиполе. 5. Іменники, утворені шляхом поєднання трьох ібільше основ: веломотоспорт. 6. Складні прикметники, співвідносні з складними іменниками, що пишуться разом: електросиловий, самохідний. 7. Складні прикметники, утворені від сполучення іменника та узгоджуваного з ним прикметника: народно-поетичний, первіснообщинний. 8. Складні прикметники з другою дієслівною частиною: деревообробний. 3)Розпорядження, реквізити. Розпорядження — правовий акт управління, що видається одноособово керівником, головним чином колегіального органу державного управління з метою вирішення оперативних питань, виконання яких не потребує обговорення. Реквізити розпорядження та їх послідовність. 1.Герб України (для державних організацій). 2.Назва міністерства, якому підпорядкована організація (для державних організацій). 3.Повна назва органу управління, що видає розпорядження. 4.Назва документа та його номер. 5.Дата видання. 6. Місце видання (назва міста, села, селища тощо). 7.Заголовок (про…). 8. Текст: констатуюча частина — де сформульовано мету чи причину видання; розпорядча частина — де сформульовано порядок дій, які потрібно виконати, та зазначено осіб, відповідальних за виконання. 9.Додатки (якщо потрібно). 10. Посада відповідальної особи, її підпис та розшифрування підпису. Розташування реквізитів розпорядження аналогічне до розміщення їх при оформленні наказу.

Синтаксичні особливості професійних текстів. Загальна грамотність документа, що виражається в чіткості й логічності викладу, дотриманні правописних норм, а також дотриманні правил, обов'язкових для ділових паперів, досягається, зокрема, за рахунок синтаксису. Здебільшого це прямий порядок слів з узгодженими й неузгодженими означеннями. Вставні слова, які пояснюють окремі поняття чи систематизують виклад, переважно стоять на початку речення. Щодо структури речень ділових документів, то майже всі присудки вживаються в теперішньому часі. Наприклад: рекламне агентство міжнародноїтелерадіокомпанії «Тоніс» пропонує свої послуги. Поширеними є пасивні структури типу: закони приймаються; наказ виконується; вимоги ставляться. Синтаксис ділової документації визначається ще й вживанням інфінітивних конструкцій. Наприклад: створити комісію з національних питань; відкликати працівників сільського господарства. Важливою ознакою ділових паперів є і часте використання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, що надають діловим документам стислості. Крім того, в діловому листуванні переважає непряма мова, а пряма вживається лише в тих випадках, коли є необхідність дослівно передати зміст деяких законодавчих актів. Стислість викладу інформації визначає і специфіку синтаксису. Найчастіше надається перевага простим реченням. Якщо ж використовуються складні, то вони невеликі: одне-два підрядних речення чи дієприкметниковий або дієприслівниковий звороти. 2)Дієприслівниковий зворот. 3)Інструкція.  Інструкція — правовий акт, який створюється органами державного управління для встановлення правил, що регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності та відносин установ, закладів, підприємств, службових осіб. Реквізити: Назва виду документа (інструкція); гриф затвердження; заголовок (сюди іноді входить назва документа); дата; індекс; місце видання; текст; підпис; види погодження.  Затверджено наказом по Чутівській ЗОШ І-ІІІ ступенів №____ від ______ 2010 року ІНСТРУКЦІЯ № вступного інструктажу по безпеці життєдіяльності з учнями Чутівської ЗОШ І-ІІІ ступенів 1.Загальні відомості про навчальний заклад. 1.1. Чутівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Чутівської районної ради Полтавської області розміщена за адресою: Полтавська область, с.м.т. Чутове, вул.. Леніна 2. 1.2. Територія школи площею 2,5 га. розміщена у центрі селища, біля автодороги державного значення Київ-Харків, та межує з річкою Чутівкою, будівлями військомату, райметодкабінету, адмінбудівлею. 1.3. На території школи розміщені: головний корпус школи, приміщення майстерень, інтернат, газова котельня, електрощитова, зовнішні туалети, погріб, пожежна водойма, спортивні та ігрові майданчики, саморобні спортивні споруди, насадження дерев та кущів, колодязі комунікацій. Територія школи частково відгороджена металевою огорожою. Для руху пішоходів розміщено асфальтовані пішохідні доріжки. Для безпеки, дорога біля школи по вул..Леніна перекрита для руху автомобілів бетонними клумбами. 1.4. За 1,5 км. від школи у напрямку с. Василівка по вул. Комсомольській знаходиться шкільна навчально-дослідна ділянка площею 1,5 га., де учні виконують роботи по вирощуванні с/г культур. Розробив відповідальний по ОП: _____________________________________ «Погоджено» інженер з охорони праці відділу освіти: ________________________________ юрист: ____________________________________________________________