Термінологічний словник

Дохід загальний оподаткований – різниця між нарахованим дохо­дом платника та соціальними пільгами, передбаченими законо­давством.

Дохід сукупний оподаткований – сума сукупних доходів, отри­маних суб’єктом оподаткування у будь-якій формі (грошовій, мате­ріальній, нематеріальній) і за будь-яких умов.

Нерезиденти – юридичні особи та суб’єкти підприємницької діяль­ності, що не мають статусу юридичної особи України, з місцезнаход­женням за межами України, які створені та діють відповідно до чинного законодавства іноземної держави.

Плата заробітна – сума виплат у будь-якій формі, яка надається працедавцем платнику податку на підставі відносин, передбачених трудовим законодавством.

Податок з доходів фізичних осіб – податок, яким оподатковуються доходи фізичних осіб.

Резиденти – юридичні особи, включаючи і бюджетні організації, суб’єкт підприємницької діяльності, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи з постійним місцезнаходженням на території України, які складають окремий баланс, мають розрахунковий раху­нок і здійснюють реалізацію продукції, робіт, послуг на митній території України.

Фонд оплати праці – цільове джерело фінансування витрат на оплату праці працівників підприємства, премії за виробничі результати, заохочувальні та компенсаційні виплати, що відносяться на собівартість продукції.

Фонди державні цільові – фонди, створені відповідно до законо­давства України і сформовані за рахунок визначених ним внесків юридичних і фізичних осіб.

Література: 1; 2; 6; 13-21.

Тема 11. Спрощена система оподаткування суб’єктів малого підприємництва Методичні поради до вивчення теми

Для суб’єктів малого підприємництва запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, яка поширюється на суб’єкти підприємницької діяльності (СПД):

• фізичних осіб, у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 громадян та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000 грн;

• юридичних осіб будь-якої організаційно-правової форми та фор­ми власності – середньооблікова чисельність працюючих у яких не перевищує 50 фізичних осіб і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік – не перевищує 1 млн грн.

Суб’єкти малого підприємництва – суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу – 500 000 євро.

Для здійснення діяльності за спрощеною системою оподаткування платник податків – юридична особа повинен отримати у державній податковій інспекції. Свідоцтво про право сплати єдиного податку.

Платник визначає обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), майна та основних фондів на поточний рік як підсумок фактичної виручки від реалізації на дату подання заяви до державної податкової інспекції та розрахункового обсягу виручки від реалізації за решту місяців (мі­сяць), виходячи з середньої місячної фактичної виручки за період, що передує переходу. Тому якщо обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за попередній календарний рік у суб’єкта підприємницької діяльності – юри­дичної особи перевищив 1 млн грн, то такий платник податків не може застосовувати у поточному році спрощену систему оподатку­вання, обліку та звітності. Повернення до раніше встановленої систе­ми оподаткування суб’єкта малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного кварталу у разі подання заяви до податкових органів не пізніше, ніж за 15 днів до закінчення звітного кварталу. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкта підприємницької діяльності може прийняти не більше одного разу протягом календарного року. Подат­кові органи зобов’язані протягом 10 робочих днів безплатно видати Свідоцтво на право сплати єдиного податку або надати письмово мотивовану відмову. При порушенні суб’єктами малого підприємництва умов визначення їх платниками єдиного податку (чисельності працюючих та обсягу виручки) вони повинні перейти на загальну систему оподаткування обліку та звітності, починаючи з наступного звітного кварталу. Суб’єкти підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним подат­ком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відва­нтажену продукцію, крім готівкового та безготівкового.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва не поширюється на:

• суб’єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (у т. ч. діяльність, пов’язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у т. ч. державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

• суб’єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підак­цизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних паливно-мастильних матеріалів;

• суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції у сфері обігу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

За спрощеною системою оподаткування також можуть працювати фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності. Для цього кожна особа, чи то громадянин України, іноземець або фізична особа без громадянства, повинні подати заяву до ДПІ за місцем проживання із зазначенням видів діяльності, якими він передбачає займатися. Одночасно фізична особа має право на самостійне обрання способу оподаткування доходів, а саме:

• за фіксованим розміром сплати прибуткового податку з громадян шляхом придбання патенту;

• за спрощеною системою оподаткування шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку;

• за загальною (звичайною) системою оподаткування.

За наявності перевищення рівня валового доходу підприємець-платник фіксованого податку повинен перейти на сплату єдиного податку, якщо місцевою радою встановлено ставку єдиного податку на такий вид діяльності, або на загальну систему оподаткування з на­ступного після такого перевищення місяця (кварталу, року), залежно від того, за який період сплачено фіксований податок. Відповідаль­ність за достовірність наведених даних покладають на підприємця.

Відповідними законодавчими актами для фізичних осіб-підпри­ємців, які бажають отримати свідоцтво про сплату єдиного податку встановлені певні умови:

• протягом календарного року в трудових відносинах з платником, включаючи членів їхніх сімей, має перебувати не більше 10 осіб;

• обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 000 грн;

• не проводиться торгівля лікеро-горілчаними, тютюновими виро­бами та паливно-мастильними матеріалами;

• фізична особа не є виробником та імпортером підакцизних това­рів, не здійснює діяльність у сфері грального бізнесу;

• платник не застосовує при розрахунках бартерні (товарообмінні) операції.

Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх держав­ної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн на місяць, який збільшується у разі вико­ристання найманої особи, включаючи членів його сім’ї на 50 відсотків за кожну особу. Розмір єдиного податку не залежить від розміру чистого доходу підприємця. За умови, що обсяг виручки платника єдиного податку на календарний рік перевищив 500 000 грн, підпри­ємець повинен перейти на загальну систему оподаткування.

Для переходу на сплату єдиного податку фізична особа повинна подати заяву до державної податкової їнспекції не пізніше ніж за 15 днів до початку звітного податкового кварталу, а також платіжний документ про сплату подат­ку та розрахуватися повністю по всіх податках за попередній період, якщо підприємець до цього часу використовував іншу форму оподат­кування. Державна податкова інспекція зобов’язана протягом десяти робочих днів видати безплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку. Право сплати єдиного податку за звітний період залишено за платником. Отже, підприємець може сплачувати його як за квартал, півріччя, рік, так і щомісяця.

Для платника єдиного податку – фізичної особи, встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом п’яти днів після закінчення звітного періоду (кварталу) платник подає до податкового органу звіт встановленої форми, в якому, зокрема, зазначається:

• види підприємницької діяльності, які здійснювалися протягом звітного кварталу;

• фактична чисельність працівників у звітному кварталі;

• сума фактично сплаченого єдиного податку у звітному кварталі;

• обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році.

Об’єктом оподаткування для юридичних осіб є сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування АЗ, а також ПДВ залежно від рішення платника єдиного податку щодо ставки.

Важливою перевагою для суб’єкта малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, є звільнення від сплати таких видів податків і зборів:

1. ПДВ (крім платників – юридичних осіб, які сплачують єдиний податок за ставкою 6 %);

2. податку на прибуток підприємств;

3. податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності);

4. плати (податку) за землю;

5. збору за спеціальне використання природних ресурсів;

6. збору до Державного інноваційного фонду;

7. збору на обов’язкове соціальне страхування;

8. відрахувань і зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автодоріг;

9. комунального податку;

10) податку на промисел;

11. збору на державне пенсійне страхування;

12. збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг.

Крім того, якщо у попередньому звітному календарному році підприємство сплачувало фіксований сільськогосподарський податок (ФСП), то обравши інший спосіб застосування спрощеної системи оподаткування у вигляді єдиного податку, сільськогосподарське підприємство звільняється від сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

Суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа має право самостійно обирати одну з наступних ставок єдиного податку:

1) 6 % від суми виручки від реалізації продукції без урахування акцизного збору у разі сплати ПДВ;

2) 10 % від суми виручки від реалізації продукції, за винятком акцизного збору, якщо ПДВ не сплачуться.

Суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Держказначейства, які перераховують отримані кошти у таких обсягах:

а) від фізичних осіб:

• 43,0 % до місцевого бюджету;

• 42,0 % до Пенсійного фонду України;

• 15,0 % на обов’язкове соціальне страхування (у т. ч. 4,0 % до Державного фонду сприяння зайнятості населення);

б) від юридичних осіб:

• 43,0 % до місцевого бюджету України;

• 42,0 % до Пенсійного фонду України;

• 15,0 % на обов’язкове соціальне страхування (у т. ч. 4,0 % до Державного фонду сприяння зайнятості населення).

Юридичні особи подають до державної податкової адміністрації щоквартально до 20 числа міся­ця, наступного за звітним кварталом, розрахунок про сплату єдиного податку і у разі його сплати за ставкою 6 % – додатково розрахунок про сплату ПДВ, а також платіжні доручення за звітний період за позначкою банку про зарахування коштів. Крім того, юридичні особи зобов’язані вести книгу обліку доходів і витрат та касову книгу.