Формулювання основних понять та категорій

Найменування категорії	Формулювання категорії
1. Пільгова ставка	А-застосовується до товарів (предметів), які походять із країн, що входять у митні союзи з Україною, або створюють разом з нею спеціальні митні зони, до товарів із країн, що розвиваються, крім деяких груп товарів (продукції тварин­ництва, харчової промисловості)
2. Преференційні ставки	Б-застосовується до товарів або інших предметів із країн або економічних союзів, що корис­туються в Україні режимом найбільшого сприян­ня та із країн, що розвиваються
3. Компенсаційне мито	В-територія Україна, зайнята сушею, терито­ріальне море, внутрішні води та повітряний простір, а також штучні острови, установи і споруди, що створюються виключно у морській економічній зоні України, на які поширюється виключно юрисдикція України
4. Митна територія України	Г-застосовується при ввозі в Україну товарів за ціною істотно нижчою конкурентній ціні в країні експорту, якщо при цьому порушуються інтереси вітчизняних виробників, та при вивозі товарів за ціною, істотно нижчою цін інших експортерів
5. Антидемпінгове мито	Д-застосовується при ввозі або вивозі товарів, при виробництві яких прямо чи побічно викорис­товувалась субсидії
6. Митний збір	Е-непрямий податок на споживання, який стягується з товарів, що переміщуються через митний кордон України
7. Мито	Є-плата за митне оформлення, яка залишається в розпорядженні митниці

Термінологічний словник

Мито – непрямий податок, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Мито адвалерне – нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів.

Мито антидемпінгове – вид мита, що використовується з метою захисту вітчизняних товаровиробників.

Мито ввізне – платіж, що нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Мито вивізне – платіж, що нараховується на товари та інші предмети при їх вивезені за межі митної території України.

Мито комбіноване – поєднує декілька видів оподаткування.

Мито компенсаційне – платіж, який нараховується на товар, вироблений з компенсаційною дотацією.

Мито сезонне – ввізне і вивізне мито, що нараховується на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

Мито специфічне – платіж, що нараховується у встановленому грошовому виражені на одиницю товарів.

Мито спеціальне – мито, яке застосовується у виняткових випадках для захисту власного виробника.

Література: 1; 2; 4; 11; 13-21.

Тема 8. Податок на прибуток Методичні поради до вивчення теми

Серед прямих податків чільне місце займає податок на прибуток підприємства. Прибуток як фінансовий результат суспільно-корисної праці з’являється не лише внаслідок проведення господарських операцій у сфері виробництва, купівлі-продажу, виконання робіт, на­дання послуг, але, перш за все, в результаті розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. Крім того, прибуток створюється з використанням природних багатств, енергоресурсів, основних фондів, які є власністю держави або ж орендовані у неї. Отже, економічно необхідним та соціально справедливим є перерахування частини отри­маного прибутку у вигляді податку на формування централізованих фінансових ресурсів, оскільки підприємство (організація) – платник працює у економічному просторі держави, економічний і соціальний розвиток якої забезпечується за рахунок бюджетних коштів.

Платниками податку з прибутку є:

• резиденти України – суб’єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші установи, підприємства та організації, у тому числі філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридич­ної особи, які здійснюють свою діяльність, що спрямована на отри­мання прибутку як у межах України, так і за її митною територією;

• фізичні і юридичні особи – нерезиденти України, у тому числі їх постійні представництва, які отримують доходи з джерелом поход­ження з України або виконують представницькі функції іноземних засновників.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток визначено прибу­ток, який розраховується шляхом виключення з суми скоригованого валового доходу скоригованих валових витрат платника податку та нарахованих амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періо­ду в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах як на території країни, так і за її межами (рис. 9).

Рис. 9. Складові валового доходу

Скоригований валовий дохід визначається шляхом коригування валового доходу звітного періоду і сумою коригувань (акцизний збір, податок на додану вартість).

Валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купуються або виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Амортизація – поступове перенесення вартості основних фондів на продукцію, роботи, послуги, що виробляються з їх допомогою.

Основну ставку податку встановлено в розмірі 25 % до об’єкта оподаткування.

Платники податку у строки, передбачені для квартальної звітності подають Декларацію про прибуток підприємства за звітний квартал, півріччя, 9 місяців, за рік (рис. 10).

Рис. 10. Складові валових витрат