29.Політичне лідерство:сутність,функції,типологія.

У сучасній науці, за наявністі спільності вихідних позицій, лідерство характеризується неоднозначно. Можна визначити наступні основні підходи до його трактування:1. Лідерство – це різновид влади, специфікою якої є спрямованість зверху вниз, а також те, що її носієм виступає не більшість, а одна людина або група осіб. Політичне лідерство, пише Жан Блондель, — це «влада, здійснювана одним або декількома індивідами, для того, щоб спонукати членів націй до дій».2. Лідерство — це управлінський статус, соціальна позиція, пов'язана із прийняттям рішень, це керівна посада. Така інтерпретація лідерства випливає зі структурно-функціонального підходу, що припускає розгляд суспільства як складної, ієрархічно організованої системи соціальних позицій і ролей. Заняття в цій системі позицій, пов'язаних з виконанням управлінських функцій (ролей), і дає людині статус лідера. Іншими словами, як відзначає Даунтон, лідерство — це «становище в суспільстві, що характеризується здатністю особи, що це становище займає, скеровувати й організовувати колективну поведінку деяких або всіх його членів».3. Лідерство – це вплив на інших людей.

Функції, виконувані політичними лідерами, багато в чому визначаються тими цілями, які вони ставлять, та ситуацією, в якій їм доводиться діяти. Найбільш загальними з них є функції вираження соціальних інтересів, новаторська, інтегративна, організаторська й комунікативна.

Типологія: М. Вебер,з урахуванням типів владарювання:1. Традиційне лідерство,2. Раціонально-легальне, або бюрократичне 3. Харизматичне лідерство

Застосовуючи критерії функцій і ролі політичного лідера в системі владних відносин, М. Герман:а) лідер-«комівояжер» — сенс своєї діяльності він вбачає у вираженні й задоволенні інтересів своїх послідовників;б) лідер-«пожежник» — його діяльність — це ланцюг реакцій на початкові умови ситуацій;в) лідер-«маріонетка» — ним керують його прибічники. Подібну типологію політичного лідерства застосовує Р. Такер, виділяючи лідерів «реальних» і «менеджерів». Перші — це лідери-герої, революціонери, реформатори. Другі — ті, що майже не впливають на хід подій. Дж. Фарбер запропонував чотири можливі стилі реалізацій лідерських обов'язків: — активно-позитивний стиль, зорієнтований переважно на продуктивну діяльність, раціональне розуміння лідером своїх обов'язків і здібностей, своїх можливостей;— активно-негативний стиль, зорієнтований на задоволення власних амбіцій, самолюбства, честолюбства;— пасивно-позитивний стиль, зорієнтований на збереження лідером своїх попередніх ціннісних орієнтирів, уявлень і кола прихильників, які змушують лідера приймати політичні рішення в межах існуючих традицій;— пасивно-негативний стиль, що передбачає мінімальне виконання лідером своїх обов'язків у межах існуючої системи думок і відносин. Для такого лідера характерне або передоручення ведення справ своєму оточенню, або приймання імпульсивних, непродуманих рішень.

30.Політична еліта: ознаки,структура, функції

Політична еліта-частина свідомих своїх інтересів, власної вибраності членів групи, яка найбільш активно і впливово визначає спосіб і умови реалізації інтересів великої сусп. групи як цілісності. Політична еліта як найактивніша, компетентна і впливова частина суспільства грає ключову роль в політичному процесі. Вона бере участь в розробці і ухваленні стратегічних рішень і керує їх реалізацією, визначає напрями суспільного розвитку, формує оборонну політику країни, представляє країну на міжнародній арені. Еліти також грають основну роль у виробленні тієї або іншої ідеології або політичної течії, у формуванні громадської думки і в мобілізації мас для участі в політичних акціях і рухах

Ознаки: близькість цінностей (ціннісна шкала);причетність до влади (незалежно від способу входження у владу); наявність політичного ресурсного потенціалу; спосіб легітимізації влади (він обумовлює механізми виробки та прийняття політичних рішень, їх трансляції на рівень масової свідомості).

Політична еліта складається з правлячої еліти та контреліти. Коло політичної еліти даної системи має складну структуру, поділяється на підсистеми — кола влади: внутрішнє коло влади (лідери в ліберально-демократичних режимах або вожді, керівники в авторитарно-тоталітарних режимах); коло політично-урядової еліти; коло суспільцо-господарської еліти; коло групи натиску; коло регіонально-локальних еліт.

Функції: стратегічна, комунікативна, організаційна, інтеграційна, вивчення і аналіз інтересів різних соціальних груп, віддзеркалення інтересів в політичних установках, створення механізму втілення політичних задумів, призначення кадрового аппарату задля раціонального та ефективного управління суспільством.