3.Характеристика Англійського Відродження

Час англійського Відродження — 16 та початок 17 століття. Виділяють такі періоди:

Передвідродження(проторенесанс) (з кінця 14 століття) — Виникають перші паростки гуманістичного світогляду, відбувається перехід від феодального середньовіччя до Відродження. Література розвивається переважно на латині. Джефрі Чосер (1340-1400), головний твір якого — збірка з 24 віршованих "Кентерберійських оповідань", написаних у дусі "Декамерона" Боккаччо.

Раннє Відродження (перша половина 16 століття) —найвидатнішим гуманістом раннього періоду був Томас Мор - великий мислитель, письменник, державний діяч. Видатними прозовими творами Томаса Мора є незакінчена історична праця «Історія Річарда III» і знаменита книга «Утопія» .

Середнє Відродження (друга половина 16 століття) — Філіп Сідней(Перший визначний його твір - збірка сонетів «Астрофель і Стелла»,праця«Захист поезії»), Едмунд Спенсер ("Королева фей", поема «Календар пастуха»), Джон Лілі, Крістофер Марло(чотири п'єси: «Тамерлан Великий» , «Трагічна історія доктора Фауста» , «Мальтійський єврей» , «Едуард II»), Томас Неш(роман «Безталанний мандрівник, або життя Джека Уїлтона»)

Пізнє Відродження (на межі 16-17 століття) представлене іменем Вільяма Шекспіра (1564-1616), одного з найвидатніших письменників доби Відродження, автора сонетів, трагедій "Ромео і Джульєта", «Макбет», "Отелло", «Гамлет», "Король Лір", комедій "Приборкання норовливої", "Сон літньої ночі", «Багато галасу з нічого», історичних хронік, драм.

Найвищим досягненням англійської й усієї європейської літератури доби Відродження була творчість У.Шекспіра. Його літературна спадщина становить тридцять сім п’єс, дві поеми і сто п’ятдесят чотири сонети. З його іменем пов’язаний розвиток англійсько¬го театру, який у другій половині XVI ст. здобув велику популярність. Тво¬ри В.Шекспіра, зокрема "Приборкання непокірної", "Сон літньої ночі", "Ромео і Джульєтта", "Багато галасу даремно" пройняті утвердженням краси земного життя, благородства почуттів, кохання і дружби, осудження зла і корисливості. Знаходячись під впливом часу, він створив вражаючу картину загибелі могутнього титана Відродження. Глибоко відчуваючи ці процеси, Шекспір підбирає такі літературні образи, які демонструють цю трагедію Відродження ("Гамлет", "Отелло", "Макбет", "Король Лір").

Криза Відродження, що відбувається під впливом рефеодалізації і контрреформації.

5.Періоди творчості Шекспіра

Перший період (1590-1600). У творах цього періоду переважає оптимістичне, радісне сприйняття життя. Шекспір не уникає змалювання темних, негативних рис дійсності, життєвих, соціальних суперечностей, але він впевнений, що зло можна подолати, вірить у торжество розумного і доброго. В цей період написані драми-хроніки, ранні трагедії, поеми, комедії і сонети. [345]

Марні зусилля кохання, Тіт Андронік , Ромео і Джульєтта, Сон літньої ночі, Юлій Цезар, Багато галасу даремно

Протягом цього перыоду було також створено історичні хроніки: "Генріх VI", "Ричард II", "Ричард III", "Король Джон", "Генріх IV", "Генріх V". Хроніки дуже об'ємні. Хоча в них відбуваються самі похмурі події, основа оптимістична. Торжество над середньовіччям. Шекспір – прихильник монархії й у хроніках намагається створити образ сильного, розумного й морального монарха.

У перший період написані майже всі комедії: "Приборкання непокірної" "Два веронці" "Сон літньої ночі" "Венеціанський купець" "12-та ніч". Наступні комедії уступають цим. У комедіях піднімаються такі ж важливі проблеми як й у трагедіях і хроніках. "Венеціанський купець". Позитивні герої, які тріумфують, не такі й позитивні й навпаки. Головний конфлікт складається навколо грошей.

Другий період творчості Шекспіра збігається з поглибленням соціально-політичних суперечностей у країні. Уже на рубежі XVI-XVII ст. політика королівської влади набувала відверто реакційного характеру, становище народу погіршувалося, зростала пауперизація; пуританська буржуазія, набираючи все більшої сили, відверто вороже ставилася до гуманізмуВсе це позначилося [365] і на духовному розвитку Шекспіра, зумовило зміни в його умонастрої та творчості. Драматург заглибився в аналіз трагічних суперечностей у людському житті і творив переважно в жанрі трагедії. Три комедії, написані в цей час, позначені трагічним світосприйняттям. Проте зосередженість на трагічних проблемах життя, змалювання непоборних суперечностей та конфліктів дійсності не означали відхід Шекспіра від гуманізму. І в трагедіях він залишався вірним високим ідеалам, не втрачав життєстверджуючого погляду на світ. Твори другого періоду

Дати	Трагедії	Комедії
1601	«Гамлет»
1602		«Троїл і Крессіда»
1603		«Кінець діло вінчає»
1604	«Отелло»	«Міра за міру»
1605	«Король Лір»
1606	«Макбет»
1607	«Антоній і Клеопатра»  «Коріолан»
1608	«Тімон Афінський»

І третій період творчості, який називають романтичним, Шекспір написав п'ять п'єс: чотири трагікомедії, або романтичні драми,- «Перікл» (1609), «Цимбелін» (1610), «Зимова казка» (1611), «Буря» (1612) та історичну драму «Генріх VIII» (1613). Значне місце в драмах займає казково-фантастичний елемент. Дія в них відбувається в легендарній країні, в світі незвичайного, казково-фантастичного, де добрі начала життя незмінно перемагають сили зла. Та це не означало відходу митця від дійсності - Шекспір всюди зберігає почуття реальності і твердо стоїть на її грунті, зображуючи реальні конфлікти реальної історичної дійсності. Великий гуманіст залишився вірним гуманістичним ідеалам, але як реаліст не бачив можливості здійснення їх у сучасному йому суспільстві, тому переносив позитивне розв'язання життєвих протиріч у світ незвичайного. «Шекспір не знав і не міг знати шляхів до створення ідеального ладу. Він був певний тільки одного: людям потрібне інше життя, ніж те, на яке вони засуджені, вони варті того, щоб нові обставини були для них створені, і запорукою такої можливості є те краще, що було в людській природі. Це й виражене в його останніх п'єсах»