9.Характеристика історичних хронік

Шекспір розпочав свою творчість жанром хроніки, до якого наприкінці XVI ст. часто зверталися його попередники і сучасники. Війни з Іспанією, розгром «Непереможної Армади» у 1588 р. викликали всенародне патріотичне піднесення в країні, усвідомлення необхідності національної єдності, живий інтерес до політичних проблем сучасності і разом з тим до минулого батьківщини та його уроків.Хроніки відповідали почуттям і настроям часу, що й зумовило розквіт жанру після 1588 р. Основні з них :

Генріх VI ,Річард III (п'єса),Річард II (п'єса),Генріх IV (частина перша),Генріх V (п'єса),Король Джон,Генріх VIII (п'єса)

Темою історичних хронік є феодальний розбрат, боротьба королівської влади проти сил феодальної анархії, війна династій.

Шекспір, як і передові мислителі Ренесансу загалом, відстоює ідею державної єдності і прихильно ставиться до монархічного державного устрою. Усі його хроніки пройняті засудженням феодальних чвар, анархії, які стоять на перешкоді національному об'єднанню. Драматург показує правоту і неминучість перемоги тих політичних сил, які здатні забезпечити таку єдність і відстоювати інтереси держави. В цьому головно і проявився історизм хронік Шекспіра.

Своєї вершини в історичній драматургії Шекспір досяг у дилогії «Генріх IV».

У хроніці «Генріх IV» відтворені події англійської історії початку XV ст.- важливого періоду становлення абсолютистської монархії. В центрі сюжету - боротьба короля Генріха IV (роки правління 1399- 1413) проти бунтівних феодалів - сторонників анархії і політичного сепаратизму країни.

Хроніки Шекспіра мали великий вплив на розвиток історичних жанрів у літературі наступних століть. На методі «шекспірізації» основувались історичні драми Гете; Пушкін вирішував проблему «поетичного історизму» в «Борисі Годунові», спираючись на досвід драматургії Шекспіра; на ній же вчився творець історичного роману XIX ст. Вальтер Скотт; драма Шекспіра була орієнтиром для українських драматургів XIX ст.

11. University wits хто до них входив?

University wits – це була група кінця 16-го століття англійських драматургів, які отримали освіту в університетах (Оксфорд чи Кембридж), і який стали драматургами і популярними світськими письменниками. Відомі члени цієї групи були Крістофера Марло, Роберт Грін і Томас Наше з Кембриджа, і Джон Лілі, Томас Лодж, Джордж Пив з Оксфорда. Це різноманітні й талановиті письменники вільної асоціації письменників і драматургів Лондоні,які заклали основу для театральної драматургії доби Ренесансу. Вони розглядалися як літературна еліта того часу, і підготували грунт для Шекспіра. Хоча Шекспір ніколи не навчався у університеті.Крістофер Марло і його білий вірш стали основою для подальшого розвитку театру і драматургії.

12.Драматургія доби Відродження

В останній чверті XVI- на початку XVII ст. провідним і найбільш розвинутим жанром англійської літератури була драма. Вона засвоїла досвід античної та континентальної ренесансної драматургії, але цілком зберегла свій національний народний характер і нерозривний зв'язок з народною театральною традицією. Розвитку драматургії великою мірою сприяло швидке зростання, починаючи з 70-х років, кількості постійних професіональних театрів, які використовували форму середньовічного міського масового театру, удосконалюючи її. Постійні театри стали доступними широким колам глядачів різних суспільних верств і перетворилися на розвагу загальнонародного характеру. Це активізувало творчість драматургів, спонукало до поширення тематики, пошуку нових жанрів, художнього удосконалення драми. Особливо значну роль у цьому процесі відіграли попередники Шекспіра - «університетські уми». Саме вони створили для англійських театрів багатий і різноманітний репертуар і своєю творчістю підготували геніальну драматургію Шекспіра.Великий внесок у тогочасну драматургію внесли такі письменники і драматурги як: Крістофер Марло, Роберт Грін і Томас Наше з Кембриджа, і Джон Лілі, Томас Лодж, Джордж Пив з Оксфорда(Відомі як Юніверсіті вітс), які заклали основу для театральної драматургії доби Ренесансу. Вони розглядалися як літературна еліта того часу, і підготували грунт для Шекспіра.