30. Функции политического сознания.

Политическое сознание - опосредованное отражение политической жизни общества, сутью которого является проблема власти, формирование, развитие и удовлетворение интересов и потребностей политических субъектов; совокупность взглядов, оценок, установок, которые, отражая политико-властные отношения, приобретают относительную самостоятельность.

Основные функции политического сознания: 

•           познавательная - система знаний о политической действительности в целом;

•           оценочная - обеспечение и содействие ориентации в политической жизни на основе оценки политических событий;

•           регулятивная - ориентирования относительно участия в политической жизни;

•           интегрирующая - содействие объединению отдельных социальных групп, субъектов политического процесса на основе общих идей, ценностей, установок;

•           прогностическая - предвидение особенностей развития политического процесса, событий;

•           нормативная - создания общепринятого образа будущего.

 

31.Види політичної свідомості

Політична свідомість – опосередковане відображення політичного життя суспільства, суттю якого є проблема влади, формування, розвиток і задоволення інтересів та потреб політичних суб'єктів; сукупність поглядів, оцінок, установок, які, відображаючи політико-владні відносини, набувають відносної самостійності

Залежно від прихильності людей до відповідних політичних ідеалів і цінностей політична свідомість може бути:

- ліберальною, для якої пріоритетами в політиці є принципи свободи індивіда;

- консервативною, яка спрямована на збереження традиційних суспільних підвалин і цінностей; - соціалістичною, яка спирається на пріоритет у політиці принципів колективізму, соціальної рівності й справедливості.

Залежно від прихильності суб'єктів політики до тих чи тих форм політичного устрою суспільства, а отже, і до способів організації політичного життя, можна назвати демократичний, авторитарний і тоталітарний типи політичної свідомості. Перший орієнтується на принципи й норми демократичних форм політичного життя, другий — на необмежену владу однієї особи, третій — не тільки на необмежене панування, але й на пов­ний контроль з боку суб'єкта володарювання (окремої особи або групи) за всіма сферами життя суспільства.

Якщо за основу взяти орієнтацію на характер соціальної діяльності суб'єк­та, то політична свідомість може бути консервативною (орієнтується на збереження колишніх суспільних устоїв), радикальною (орієнтується на докорінні, рішучі перетворення), реформістською (орієнтується на здійснення соціальних змін шляхом реформ) та революційною (орієн­тується на здійснення різкого стрибкоподібного переходу від одного якісного стану до іншого).

Можна назвати ще один критерій типологізації політичної свідо­мості — це орієнтація певних груп людей на регулятивні механізми в межах політичної системи. Історія суспільства знає два основні регуля­тивні механізми — ринок і державу. Схильність до того або того механізму в політичному житті формує відповідні типи політичної свідомості — ринкову або бюрократичну

Ринкова політична свідомість розглядає політичні процеси й явища крізь призму відносин «купівлі — продажу», досягнення користі, що вва­жається метою політичної діяльності. Політика є різновидом бізнесу, сам політик — або «товар», або «бізнесмен». Політичні рішення — результат «торгової угоди». Ця свідомість орієнтується на конкурентну боротьбу як універсальний принцип функціонування політичної системи. Це свідомість індивідуалізму, для якої найвищою метою є приватні (іноді групові) інтереси. Держава та інші політичні структури розглядаються і оцінюються як засіб реалізації інтересів.

Бюрократична свідомість спирається на корпоративні інтереси групи осіб або апарату управління певних державних чи господарських структур. Політична свідомість бюрократичного типу сприймає раціональність як організованість (або порядок) і бюрократичне управління.

Сучасні реалії політичного життя українського суспільства дають можли­вість для узагальнення типологічних ознак політичної свідомості. Спираю­чись на матеріали різних соціологічних досліджень, моніторингів, аналі­тичні розробки, можна назвати такі домінуючі типи української політичної свідомості:

1. Патерналістсько-егалітарна політична свідомість. Для неї

характерні очікування вирішення всіх проблем за рахунок політики держави або, в крайньому разі, місцевої влади і керівництва під­приємств. Носії такої політичної свідомості відверто жадають «сильної руки», яка б навела порядок у державі аж до переділу власності.

2. Індивідуалістично-ліберальна політична свідомість. Для неї характерна орієнтація при вирішенні своїх проблем перш за все на власні сили, переконаність у тому, що можна самому керувати своєю долею. Представники цього типу діяльні, у них немає невпевненості у своєму майбутньому, вони більшою мірою орієнтовані на кар'єру і життєвий успіх.