18. Поняття та ознаки федерації.

Федерація — це складова союзна держава, частинами якої є державні утворення, що мають суверенні права.

Основні ознаки федерації:

1) наявність єдиної території, яка у політико-адміністративному відношенні не є одне ціле, а складається із територій – суб’єктів федерації, що мають власний адміністративно-територіальний поділ;

2) наявність загальної конституції федерації і конституцій її суб’єктів;

3) наявність системи законодавства усієї федерації і системи законодавства її суб’єктів;

4) наявність федерального двопалатного парламенту і парламентів суб’єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб’єктів федерації;

5) можливість суб’єктів федерації мати власну правову і судову системи (США);

6) наявність загально федеральної податкової і грошової системи;

7) суб’єкти федерації не мають суверенітету і не є суб’єктами міжнародного права, але в договірних міжнародних відносинах може виступати як федерація, так і кожний із її суб’єктів.

19.Форми державного режиму.

Форма державного (політичного) режиму - це спосіб реалізації державної влади, що проявляється в тім, ким і яким образом вона здійснюється.

Основні види державних режимів:

а) демократичний;

6) недемократичний.

Види цих режимів пов'язані з політичною обстановкою в суспільстві, що характеризується кількісною і якісною мірою участі населення країни в здійсненні державної влади.

Державний режим як певні кошти, способи, прийоми, методи державного володарювання в країні - складова частина політичного режиму, що характеризує "інструментальну" сторону політичної діяльності недержавних об'єднань громадян (партій, русі й т.п.) як суб'єктів політичної системи.

Демократичний режим характеризується реальною участю населення в здійсненні державної влади через представницьку й безпосередню форми демократії, її інститути, політичним курсом держави на надання громадянам широкого спектра реальних економічних, політичних, особистих прав і воль, пов'язаних з підприємництвом, волею договорів, торгівлі, плюралістичним характером політичної системи, ідеологічним плюралізмом, захищеністю особистості правоохоронною системою від чиновницької сваволі, беззаконня.

Недемократичний режим характеризується відсутністю дійсної участі населення в здійсненні державної влади, зосередженістю всієї повноти державної влади в руках однієї особи або колегіального органа, що представляє інтереси правлячої верхівки, що всепроникає й детальним державним контролем матеріального й духовного життя суспільства, бюрократичним всевладдям чиновницького держапарату стосовно особистості, верховенством державної доцільності над законністю й правом.

Серед недемократичних режимів розрізняють авторитарний (наприклад, режим військової хунти, партійно-державної номенклатури) і тоталітарний (фашистський, комуністичний).

20.Форми міждержавних утворень.

Від форми територіального устрою держави варто відрізняти міждержавні об’єднання (утворення). В першому випадку йдеться про адміністративно-територіальну будову лише однієї держави, а в другому — про форми об’єднання кількох різних держав. Необхідність такого розмежування пояснюється тим, що, наприклад, неможливо зіставляти Україну як державу з унітарною формою державного устрою та Європейське Економічне Співтовариство — міждержавне об’єднання, що складається з багатьох різних за своїм територіальним устроєм держав.

Міждержавне об’єднання, на відміну від форми державного устрою, становить такий союз держав, у рамках якого існують загальні державні чи наддержавні органи, а держави, що об’єднуються добровільно, зберігають свій суверенітет у повному обсязі.

Особиста унія — це найпростіша форма міждержавного об’єднання, що виникає як наслідок монархічної форми правління. Вона виникає тоді, коли монарх здобуває права на корону іншої держави. Особиста унія не означає юридичний союз двох держав і не приводить до створення загальних державних органів. Прикладами особистої унії є унія між Саксонією і Польщею (1697–1763), унії між Великобританією і Ганновером (1714–1837), Нідерландами і Люксембургом (1815–1890), що виникли в результаті спадкування монархом однієї держави корони іншої держави.

На противагу особистій реальна унія означає правовий союз держав на основі створення загального інституту глави держави — монарха й інших загальних органів державної влади. В рамках реальної унії може зберігатися суверенітет союзних держав. Прикладами можуть бути унія Швеції і Норвегії (1814–1905), Австро-Угорська унія (1867–1918).Співдружність являє собою об’єднання держав, що характеризуються наявністю спільних ознак, певним ступенем однорідності. Об’єднуючі їх ознаки можуть стосуватися економіки, права, мови, спільної історії, культури, релігії. Це не держава, а своєрідне об’єднання незалежних держав. В основі співдружності можуть лежати міждержавний договір, статут, декларація, інші юридичні акти. Як правило, члени співдружності — це цілком незалежні, суверенні держави, суб’єкти міжнародних відносин. У співдружності можуть створюватися і наддержавні органи для координації дій держав..