Питання до підсумкового заняття з модуля 1

1. Задачі охорони праці на сучасному етапі розвитку держави.

2. Предмет «Основи охорони праці» і його основний зміст.

3. Поняття про умови праці та виробничі фактори.

4. Поняття про нещасний випадок та професійне захворювання.

5. Основні законодавчі акти України з охорони праці.

6. Основні принципи державної політики України в галузі ОП.

7. Нормативна база охорони праці.

8. Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства з ОП.

9. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства з ОП.

10.Матеріальна відповідальність за порушення законодавства з ОП.

11.Кримінальна відповідальність за порушення законодавства з ОП.

12. Право на ОП при укладанні трудового договору.

13. Права працівників на ОП під час роботи.

14. Право працівників на компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

15. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників.

16. Відшкодування шкоди у разі смерті працівника.

17. Охорона праці жінок.

18. Охорона праці неповнолітніх.

19. Обов’язки роботодавця щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці.

20. Обов’язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з ОП. Обов’язкові медичні огляди.

21. Органи державного управління ОП.

22. Поняття про СУОП.

23. Основні функції управління ОП.

24. Основні завдання управління ОП.

25. Служба ОП на підприємстві.

26. Комісія з ОП на підприємстві.

27. Загальні положення про навчання з питань ОП.

28. Організація навчання і перевірки знань з питань ОП працівників.

29. Навчання і перевірка знань з питань ОП посадових осіб і спеціалістів.

30. Вступний, первинний і повторний інструктажі з питань ОП.

31. Позаплановий і цільовий інструктажі з питань ОП.

32. Органи державного нагляду за ОП.

33. Права і відповідальність посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з нагляду за ОП.

34. Громадський контроль за додержанням законодавства про ОП.

35. Уповноважені найманими працівниками особи з питань ОП.

36. Які події повинні розслідуватись на виробництві як нещасні випадки?

37. За яких обставин нещасні випадки вважаються пов’язаними з виробництвом?

38. Обов’язки комісії з розслідування нещасних випадків.

39. Склад комісії з розслідування нещасного випадку і документи, які складаються за результатами розслідування.

40. Спеціальне розслідування нещасних випадків.

41. Порядок розслідування професійних захворювань та отруєнь.

42. Мета і методи аналізу травматизму.

43. Основні причини травматизму та професійної захворюваності на виробництві.

44. Заходи щодо профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності на виробництві.

МОДУЛЬ 2

Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії

Тема 2.1. Загальні положення гігієни праці та виробничої санітарії

1. Поняття про гігієну праці та виробничу санітарію.

2. Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”.

3. Основи фізіології фізичної праці.

4. Основи фізіології розумової праці.

5. Поняття про втому і її профілактику.

1. Завданням виробничої санітарії є виконання комплексу заходів, направлених на оздоровлення умов праці працівників і підвищення її продуктивності на всіх стадіях технологічного процесу, усунення шкідливих факторів, що несприятливо діють на здоров’я працівників, і попередження професійних захворювань.

Гігієна праці – галузь медицини, що вивчає вплив трудової діяльності і виробничого середовища на організм працюючих і стан здоров’я колективу.

2. Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, введений у дію з 24.02.94 р. Регулює суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права та обов’язки державних органів, підприємств, закладів, організацій і громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Згідно з Законом підприємства, організації і заклади зобов’язані розробляти і здійснювати санітарні і протиепідемічні заходи, забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог санітарних норм, відшкодовувати в установленому порядку шкоду, заподіяну здоров’ю громадян внаслідок порушення санітарного законодавства.

Вимоги санітарного законодавства повинні виконуватись підприємствами, організаціями і громадянами при розробці і використанні нових технологій, проектуванні, реконструкції виробничих об’єктів, забудові населених пунктів та ін.

Планування і забудова населених пунктів повинна перш за все передбачати створення найбільш сприятливих умов для життя та збереження і зміцнення здоров’я громадян.

У процесі експлуатації виробничих та інших приміщень, будівель, обладнання роботодавець зобов’язаний створити безпечні і здорові умови праці і відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, направленні на попередження захворювань, отруєнь, травм, забруднення довкілля.

Особи, які винні у порушенні санітарного законодавства притягаються до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

3. Виробничий травматизм тісно пов’язаний з фізичною працездатністю людини, яка визначається силою м’язів і м’язовою витривалістю. М’язова витривалість – це здатність людини підтримувати м’язову систему на заданому рівні протягом довгого часу.

При аналізі м’язової діяльності розрізняють 2 види роботи: динамічну та статичну. Динамічна робота пов’язана з переміщенням вантажів вгору, вниз або по горизонталі, що супроводжується періодичним скороченням м’язів.

При статичній роботі розвивається напруженість м’язів без зміни їх довжини, активного переміщення рухомих ланок і усього тіла. При цьому судини стискаються, що призводить до порушення кровообігу, застою крові і накопиченню у ній недоокислених продуктів, а звідси – до швидкої втоми і зниження м’язової витривалості і сили м’язів. Через те статична робота більш втомлююча ніж динамічна.

Динамічне і статичне навантаження характеризує такий показник, як його важкість. У залежності від енерговитрат роботи поділяються на легкі,

середньої важкості і важкі.

К а т е г о р і я р о б і т	Е н е р г о в и т р а т и
	В а т	К к а л./ г о д.
Л е г к і :
1а	До 139	До 120
1б	140 – 174	121 - 150
Середньої важкості:
2а	175 - 232	151 – 200
2б	233 – 290	201 - 250
В а ж к і : 3	Понад 290	Понад 250

До категорії 1а належать роботи, які виконуються сидячи і супроводжуються незначними фізичними навантаженнями (управління, швейне, годинникове виробництва).

До категорії 1б належать роботи, що виконуються сидячи або пов’язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням.

До категорії 2а належать роботи, пов’язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг.) виробів або предметів у положенні стоячи або сидячи і які потребують незначного фізичного напруження (ряд професій у прядильно-ткацькому виробництві, у механоскладальних цехах).

До категорії 2б належать роботи, пов’язані з ходінням і переміщенням вантажів масою до 10 кг (ряд професій машинобудування, металургії).

До категорії 3 належать роботи, пов’язані з постійним переміщенням значних (понад 10 кг) вантажів і які потребують значних фізичних зусиль.

При виконанні важких фізичних робіт підвищується частота пульсу ( більше 100 ударів за хв.), частота дихання, пов’язана з підвищеною потребою у кисні. Якщо у стані спокою людина потребує у середньому 0,25 л/хв. кисню, то при важких роботах – до 2,5 л/хв..

Підвищений рівень обмінних процесів в організмі з підвищенням важкості роботи відбивається на функціонуванні нервової і серцево-судинної систем.

При фізичній роботі можуть виникнути фізіологічні зрушення, коли робота легка, але монотонна. Якщо кількість елементів, що входять в операцію, не перевищує трьох, то праця відноситься до монотонної.

Значну роль при виконанні фізичної роботи має наявність небезпечної ситуації або інших екстремальних умов. У цьому випадку у людини виділяється адреналін, а у дуже агресивних осіб – норадреналін, які, з одного боку приводять організм у стан підвищеної роботоздатності, а з іншого, особливо у агресивних людей, - до різких необдуманих поступків. Людина у цьому випадку швидко втомлюється, що може призвести до травм.

4. В основі розумової праці лежить сприймання, переробка інформації та прийняття рішення. Якщо інформація сприймається в основному зоровим та слуховим аналізаторами, то переробка інформації і прийняття рішення – функція центральної нервової системи (ЦНС) з включенням таких функцій, як пам’ять, уява і мислення. Через те фізіологічні зрушення при розумовій праці спостерігаються перш за все в ЦНС, через яку фізіологічні зрушення проявляються у роботі інших систем людини. При розумовій роботі уповільнюється частота серцевих скорочень, підвищується кров’яний тиск, послаблюються обмінні процеси, зменшується кровопостачання кінцівок та черевної порожнини, водночас у 8 – 10 разів збільшується кровопостачання мозку.

Порушення психічних функцій спостерігається не тільки в результаті підвищеної напруженості праці, але і у випадку несприятливих факторів середовища.

Як правило, розумова праця поєднується зі зниженою м’язовою активністю (гіпокінезією), яка так же шкідлива, як і надмірно висока. Гіпокінезія викликає гіподинамію – порушення функцій опорно-рухового апарату, кровообігу, дихання, травлення.

Від напруженості розумової праці страждає і психіка людини. Нервово-психічні захворювання часто виводять з ладу операторів і диспетчерів автоматизованих систем управління уже в 40 – 45 років.

5. У процесі виконання фізичної і розумової роботи в залежності від величини навантаження, стану зовнішнього середовища, впливу біологічних ритмів може розвинутися стан зниженої працездатності – втома, яка проявляється у порушенні координації рухів, зменшення швидкості реакції, зменшення м’язової сили, що може призвести до травматизму. Втома – це зворотній процес, який компенсується відпочинком. При відсутності відпочинку втома може перейти у стійкий стан – перевтому, яка потребує лікування.

У профілактиці втоми і перевтоми значну роль відіграє організація раціонального режиму виробничої діяльності і відпочинку. М. Є. Введенський визначив п’ять обов’язкових умов підвищення працездатності, які сприяють також ефективному попередженню втоми.

Перша умова полягає у тому, що в будь-яку працю необхідно входити поступово.

Друга умова успішної працездатності полягає в розміреності та ритмі роботи.

Третьою умовою є звична послідовність і систематичність діяльності.

Четверта умова полягає у правильному чергуванні праці та відпочинку, а також зміні одних форм діяльності іншими.

П’ятою умовою М. Є. Введенський вважав доброзичливе ставлення суспільства до праці, підкреслюючи особливо суттєве і важливе значення соціальних умов для будь-якої форми трудової діяльності.

Принципи профілактичної медицини передбачають на виробництві систему широких оздоровчих заходів, серед яких важливе місце займає організація фізіологічно обґрунтованого розпорядку робочого дня, правильного режиму повсякденної виробничої діяльності, певної системи фізичного виховання, тренування та вправ. Основною формою відпочинку, як відомо, є сон.

Відомо, що не у всіх випадках відпочинок, що чергується з інтенсивною роботою, виявляється достатньо ефективним. Тому для відновлення та підвищення працездатності, яка знизилась у процесі фізичної чи розумової діяльності, режим та форма відпочинку повинні бути фізіологічно обґрунтованими.

Результати експериментальних досліджень, а також узагальнення та аналіз спостережень з практики дають змогу рекомендувати ряд певних практичних заходів в організації активного відпочинку. Ці заходи стосуються режиму праці та розпорядку дня працівників, методики проведення фізкультпауз на промислових підприємствах, введення елементів активного відпочинку в режим роботи.