1.1.2. Права громадян на охорону праці

1. Гарантії прав громадян на охорону праці.

2. Обов’язки роботодавців і працівників у забезпеченні безпеки праці.

1. Ст.5. Права на охорону праці під час укладання трудового договору

Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які не усунуто, Можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Ст.6. Права працівників на охорону праці під час роботи

Умови праці на робочому місці повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я, або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника робіт або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці, а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство з охорони праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров’я потребує відповідно до медичного висновку легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Ст.7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються згідно з законодавством.

При роз’їзному характері роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування.

Роботодавець за свої кошти може додатково за колективним договором встановлювати пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Ст.8. Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах пов’язаних із забрудненням і несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби.

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов’язаний замінити їх за свій рахунок.

Ст.9. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

ФСС проводить такі соціальні послуги та виплати:

• своєчасно та в повному розмірі відшкодовує шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

1. допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

2. одноразову допомогу у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором. В разі стійкої втрати працездатності ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку за кожен % втрати працездатності. У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше п’ятирічного заробітку працівника на його сім’ю, крім того, не менше однорічного заробітку на кожного утриманця померлого і на його дитину, яка народилася після його смерті.

Якщо нещасний випадок трапився з вини потерпілого, розмір одноразової допомоги за рішенням трудового колективу з подання роботодавця може бути зменшений, але не більше, ніж на 50%.

3. Щомісячну виплату для компенсації втраченого заробітку в разі часткової або повної втрати працездатності;

4. Пенсію у зв’язку з втратою годувальника;

5. Допомогу дитині у відповідності зі ст.9 Закону;

• організація поховання померлого і відшкодування вартості ритуальних послуг;

• організація лікування потерпілого та забезпечення необхідних видів медичної та соціальної допомоги;

• при необхідності проведення навчання та перекваліфікації працівника для надання іншої роботи;

• надання допомоги інвалідам.

Ст.10.Охорона праці жінок

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт, або робіт, пов’язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Наказом від 10.12.93р. Міністерство охорони здоров’я встановило для жінок такі граничні норми:

• підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою ( до 2-х разів на годину) – 10 кГ;

• підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни – 7 кГ;

Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні – 350 кГ; з підлоги – 175 кГ.

Законодавством передбачені пільги вагітним жінкам і жінкам, які мають малолітніх дітей. Жінок, які мають дітей віком до 3-х років забороняється залучати до роботи у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також направляти у відрядження. Жінки, які мають дітей віком від 3-х до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди. Вагітним жінкам, відповідно до медичного висновку, знижують норми виробітку, норми обслуговування, або вони переводяться на легшу нешкідливу роботу зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. Жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю і пологами, після закінчення якої за бажанням жінки – відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років і неоплачувана відпустка до 6 років зі збереженням загального і безперервного стажу роботи.

Працюючій жінці, яка має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів.

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату у зв’язку з вагітністю або наявністю дітей віком до 3-х років а також звільняти їх з роботи з ініціативи роботодавця.

Ст.11. Охорона праці неповнолітніх

Забороняється праця неповнолітніх на важких роботах і роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, нічних, надурочних роботах та робота у вихідні дні, а також підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми.

Наказом МОЗ України № 59 від 22.03.96р. встановлені такі граничні норми підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми:

Календарний вік, років	Граничні норми ваги вантажу
	Короткочасна робота		Тривала робота
	юнаки	дівчата	юнаки		дівчата
14	5	2,5		-	-
15	12	6		8,4	4,2
16	14	7		11,2	5,6
17	16	8		12,6	6,3

Не допускається прийняття на роботу осіб, які не мають 16 років. У виняткових випадках допускається прийняття на роботу у 15 років при згоді одного з батьків.

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні. Усі особи, які не досягли 18 років, приймаються на роботу тільки після медичного огляду і в подальшому до 21 року повинні щорічно проходити медичний огляд.

Неповнолітнім віком до 16 років встановлений 24-годинний робочий тиждень, а 16-18 років – 36-годинний.

Заробітна плата особам, яким не виповнилось 18 років, при скороченій тривалості робочого дня виплачується у такому ж розмірі, як і працівникам, що працюють повний робочий день.

Відпустки неповнолітнім надаються за їх бажанням в любу пору року.

2. Ст.13. Обов’язки роботодавця

Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець:

• створює відповідні служби і призначає посадових осіб для вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність;

• розробляє і реалізує конкретні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці;

• впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки;

• забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання;

• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань;

• організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану обладнання, атестації робочих місць на відповідність вимогам охорони праці;

• розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють в межах підприємства;

• здійснює контроль за виконанням вимог охорони праці;

• організовує пропаганду безпеки праці;

• вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає при необхідності професійні аварійно-рятувальні підрозділи у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Ст.14. Обов’язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

Працівник зобов’язаний:

• дбати про особисту безпеку і здоров’я та про безпеку і здоров’я оточуючих людей;

• знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами індивідуального та колективного захисту;

• проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Ст.17.Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій

Роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього і періодичних медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.