85. Политико-правовое содержание теории национал-социализма.

Винник у Німеччині, яка зазнала поразки у Першій світовій війні. Націонал-соціалістичний рух виступило з власною програмою подолання важкого кризи і розвернуло боротьбу за перевлаштування Німеччини на нових засадах.

Базувався на 4 основних ідеологічних джерелах.

А) Концепція нерівності рас, їх розподілу на "повноцінні" і "неповноцінні", ідею боротьби "благородних" рас проти "неповноцінних" як змісту всесвітньої історії (перший з'єднав з "германством" Х'юстон С. Чемберлен)

Б) власне доктрина національного соціалізму

В) традиція антилібералізму

Г) засудження марксизму

Ідейне ядро – проект тоталітарної політичної влади, де держава має бути одним з елементів германської політичної спільності. Її утворюють: 1) "Рух" (тобто націонал-соціалістична німецька робітнича партія); 2) "держава" (власне державний апарат); 3) "народ" (тобто німці, зорганізоване в різні непартійні та недержавні об'єднання).

Особливо наголос робився на зрощення нацистської партії з державою і на здійснення цією партією повновладного керівництва. Ідеалом ж малювалося держава, в якій покінчено з демократією, подолані індивідуалізм і роздробленість буржуазного суспільства. Така держава має було скластися на расовій основі в ім'я вищих інтересів нації.

Субстратом державності виступає "народ", "народна спільність". Щоб покінчити з вільною автономною особистістю, розчинити громадянина в безликої уніфікованої масі "народної спільності ", пропагувалося то думка, що окремо взята людина належить в першу чергу не самому собі, а свого народу, бо від нього він отримує життя і місце в соціальному житті.

Націонал-соціалізм у Німеччині був і, мабуть, залишається найбільш агресивною формою націоналсоціалістіческой ідеології.

86. Нормативистская теория г. Кельзена.

Австрійський юрист Ганс Кельзен розробив так звану «чисту теорію права». Він вважав, що теорія повинна бути вільна від ідеологічних і ціннісних характеристик і не відбивати нічиїх інтересів. Другий постулат: право повинно бути створене із самого права. Право співвідноситься з навколишнім світом як «належна суть». Право, як система належної поведінки, не залежить від умов життя. Першоджерелом права була так звана «основна норма». Цим самим усувалася необхідність пошуку основ права поза самим правом.

право визначається як держ. воля, закріплена в нормат.-прав. акті і забезпечена примус, силою д-ви. Внутрідерж. право є замкнутою регулят. системою, ієрархіч. пірамідою логічно взаємопов'язаних елементів, яка завершується «основною» нормою (ступенева концепція права). Утворення кожної норми водночас є застосуванням норми вищої сходинки, чим забезпечується обов'язковість правових норм та їх підпорядкованість за юридичною силою.

Недоліки теорії нормативізму: ігнорування змістової сторони права; заперечення зумовленості змісту права потребами сусп. розвитку, моральними нормами, суб'єктив. правами особи; абсолютизація впливу д-ви на прав, систему; ігнорування ролі правосвідомості в реалізації прав. норм.