4. Стадії і форми сп'яніння й алкоголізму. Вплив етанолу на організм.

Підвищена стійкість до спиртного - перша ознака алкоголізму, що починається, симптом серйозного захворювання. Вже від чарки спиртного людина приходить у своєрідний стан ейфорії - порушення, що тільки посилює її прагнення випити, потім наступні дози мало змінюють її зовнішній вигляд, хоча в організмі відбуваються помітні зсуви. Спочатку алкоголік виявляє надзвичайну активність, намагаючись «позачергово» випити чергову стопку, починає буйствувати або дурачитись. Але остання крапля переповнює межі стійкості, алкоголік «відключається» від зовнішнього світу, впадаючи в забуття. Втрата контролю за кількістю випитого, непомірна жадібність до спиртного і супровідне цим неконтрольоване, розв'язне, нерідко цинічне поводження - стійкі ознаки алкоголізму.

У п'яниці ослаблена воля - і не тільки до обмеження прийому алкоголю, але і стосовно інших, ділових сторін повсякденного життя.

Сп'яніння алкогольне (гостра інтоксикація алкоголем) – симптомокомплекс психічних і сомато-неврологічних розладів, викликаний дією алкоголю на організм.

Традиційна класифікація гострої інтоксикації алкоголем:

• просте,

• атипічне (змінені форми),

• патологічне сп'яніння.

Сп'яніння алкогольне просте (типове) – найпоширеніша форма сп'яніння. Залежно від концентрації алкоголю у крові, проявляється симптоматика, типова для легкого, середнього або важкого ступеню сп'яніння.

По глибині простого сп'яніння розрізняють легкий, середній і важкий ступінь сп'яніння. Їм відповідає концентрація алкоголю в крові відповідно: 0,03-0,15%; 0,15-0,3 % і 0,3-0,5 %.. Для легкого ступеня характерне підвищення настрою з відчуттям бадьорості, удоволення, відчуттям тепла, фізичного і психічного комфорту. Мова стає гучнішою, з'являється багатослівність, прагнення говорити, сперечатися, рухатися. Рухи нерідко виглядають розмашистими, поривчастими. Увага стає такою, що легко відволікається, думки – поверхневими, іноді не цілком послідовними, темп мислення прискорюється. Нестійкість настрою може перейти в агресивність. Легке сп'яніння може супроводжуватися гіперемією шкірних покривів, тахікардією, помірним підвищенням артеріального тиску, підвищенням апетиту, неважкими порушеннями моторики. Легкий ступінь сп'яніння закінчується поступово наступаючим протверезінням. Неприємного самопочуття після протверезіння не спостерігається. Середній ступінь сп'яніння відрізняється важчими порушеннями рухової сфери. Рухи стають погано координованими, неточними, незграбними. Характерні хиткість ходи, падіння. Граматична структура мови спрощується, часто використовуються одні й ті самі обороти, збільшується кількість обмовок. Темп мислення сповільнюється, зміст висловів стає банальним, одноманітним, повторюваним. Порушується здібність до концентрації уваги. Підвищується поріг сприйняття – сп'янілий недостатньо добре сприймає звернену до нього мову, не відразу осмислює її зміст. Виникає розгальмованість потягів, прагнення до їхньої негайної реалізації. Вчинки починають обумовлюватися випадковими обставинами. Настрій відрізняється від звичайного: то тривалий час зберігається піднесений настрій із тупим добросердям, то виникає підвищена дратівливість, гнівливість із прагненням до агресії. Сп'яніння звичайно переходить у глибокий сон, після пробудження від якого частина подій нерідко випадає з пам'яті. Протягом деякого часу після протвережування спостерігаються астенічні явища, зниження апетиту, спрага, слабкість, знижений настрій. Важкий ступінь сп'яніння характеризується глибоким затьмаренням свідомості у формі оглушення, яке у разі наростання тяжкості загального стану може перейти у сопор або кому (із повною втратою свідомості). Характерні атаксія, дизартрія, м'язова гіпотонія, зниження шкірних і сухожильних рефлексів, вегетативні розлади. Без надання реанімаційних заходів можливий летальний результат. Після протвережування відмічається млявість, слабкість, адинамія.