2. Метод застосування системи бінарних опозицій

1. ЦІННІСНА ШКАЛА. Набір семіотичних опозицій сам по собі є складним. Відповідна система діє, коли введена ціннісна шкала від негативного до позитивного. Наприклад, вечір передує ночі / темряві, тому схильний до негативного.

Відправними точками цієї шкали є міфологічні поняття з постійними ознаками позитивного чи негативного: життя / смерть, святий / нечистий, день / ніч тощо. В традиційній культурі такий поділ представлений списком надприродних істот міфологічного пантеону. В поле негативного попадають персонажі, пов’язані з нечистою силою: перевертнями, відьмами, упирями, в поле позитивного – святі.

Проміжну ланку між стабільно негативним і позитивним займають земні істоти – рослини, тварини і люди, тому по відношенню до них спостерігається варіативність між (+) і (–). Наприклад:

(+) „Після гріхопадіння Адама і Єви Господь прокляв землю, не проклятими залишились собака і кішка, тому гріх убивати цих тварин”;

(-) „На чорну кішку перетворюється відьма”.

– 0 +

негативне	межа	позитивне
смерть / хвороба, нечисті істоти	вікно, піч, поріг, борона, сито	життя, святі

На межі негативного / позитивного балансують поняття, що позначають кордон між просторовими і часовими опозиціями. До таких відносяться піч (випромінює світло / тепло), вікно (тримає світло / тепло), поріг, сито (розмежовує їстівне борошно від неїстівного), борона (відкриває доступ світла і тепла у темну і холодку весінню землю). Розподіл цих предметів у потрібному порядку допомагає людині прогнозувати поведінку у необхідному для неї контексті. Наприклад:

- „Коли подивитись через борону, то можна побачити відьму”;

- „Коли виносили покійника, то стукали три рази труною об поріг”.

2. МІФОЛОГІЧНІ ІНТЕНЦІЇ підтримують стабільний психічний стан через виконання моральних зобов’язань.

Ідея морального (необхідного / стабільного) зазначена у правій частині правила, яка оцінює наслідки виконання / невиконання лівої, і таким чином здійснює її контроль і корекцію.

Наприклад: „Не роби чогось, тому що буде покарання / біда”. Відповідно „Роби так, тоді очікуй нагороду”.

Добре	Гріх
Починати справи у понеділок	Не починати справи у понеділок
Під час грози – ввіткнути сокиру у землю	Вбити жабу з криниці
Давати милостиню	Наступити на віск

Способи кодифікації. Існують два рівня кодифікації.

Невиконання правила:

1. Стимулює конкретний негативний результат – скисає молоко, б’ється посуд, рветься одяг тощо.

- „Всі справи треба починати у понеділок” (бо перший день) але „Не можна робити закваску для борщу, митися, прати, збирати глину і кізяк для мазання хати, позичати, рахувати яйця у гнізді, від’їжджати у дорогу у понеділок” (має значення один, тому скільки яйця не рахуй, отримаєш одне);

- „У суботу не можна починати ніякої роботи, їсти зранку, білити хату, кроїти, виходити з дому без шапки, ввечері у суботу ріжуть курей, позичають, стрижуть нігті” (усі справи починають не в останній, а в перший день).

2. Передбачає покарання від міфологічної істоти.

- Не можна прясти у п’ятницю, бо прийде П’ятниця і забере починки;

- „У п’ятницю не можна прясти. шити, прати сорочки, підмітати, добре відлучати дітей від грудей” (відбувається асоціація з Великою П’ятницею з особливими заборонами);

3. Коли конкретного результату передбачити неможливо, у дію вступає абстрактне і страшне своєю невизначеністю поняття гріха.

Поєднання в моделі світу різних дидактичних засобів цілком відповідає психології того, хто навчає (пор. застосування подібних контрастів при вихованні дітей).

Кодифікація можлива за умови, коли правила встановлюють не люди, а надприродні персонажі. Вони виконують дві основні функції.

1. Виступають як наглядачі за виконанням правил. Світ людей ніби розширюється за рахунок тих персонажів, які реагують на його правильну / неправильну поведінку. Людина своїми діями стимулює їхню активність: „Не скрегочи зубами, бо чорт радіє”.

2. Світ в уявленні традиційної людини складається з мозаїки повідомлень, за допомогою яких встановлюються стереотипи повсякденної поведінки. Відповідні правила мають бути встановленими лише вищими істотами, щоб бути потім наслідуваними людьми.

- „Народ говорить, що золото – це очі чорта, які йому вибив святий Ілля”;

- „Є сім небес, розташованих одне над одним. Дощі ідуть через усі небеса. Коли дощ іде в небі вище нашого, то проходить час поки вода просякне в його землю і після тече до нас. Тому під час засухи тішить те, що страждають не лише люди на землі, але й ті, що на небесах”;

- „Райдуга – пояс Господа”;

- „Чорт з’являється вночі на тому місці, де відбулося убивство”;

- „Побачиш вдома метелика – не вбивай його, це душа померлої дитини”.

Християнські святі, також є контролерами виконання правил:

- „В день Олексія – чоловіка Божого не говори змія, бо побачиш багато змій”.

Формульні заборони навчали носія традиції не лише практичним знанням, регламентуючи і уніфіковуючи суспільну поведінку, але й навчали метамові, логічним основам мислення одразу на декількох смислових рівнях. Побутові правила кодифікують поведінку людини у контексті світоусторою. У встановленій формулі „коли <...> то” проглядається класична запитально-відповідальна формула, яка визнана універсальною для різного виду текстів, які описують структуру світу. За відповідною схемою будуються пізніші і складніші міфологічні тексти. Наприклад, апокрифи, як перехідна ланка між язичництвом і християнством.