13,3 Класифікація зон за пожежонебезпекою.

Директор закладу, його заступник, який прибув на місце пожежі, зобов'язаний:

• перевірити чи повідомити до пожежної охорони про виникнення пожежі;

• здійснити керівництво евакуацією людей та гасіння пожежі до прибуття пожежних підрозділів;

• у випадку загрози для життя людей негайно організувати їх рятування, використовуючи для цього всі наявні сили і засоби;

• організувати перевірку наявності всіх учасників навчально-виховного процесу, евакуйованих з будівлі, за списками і журналами обліку навчальних занять;

• виділити для зустрічі пожежних підрозділів особу, яка добре знає розміщення під'їзних шляхів та вододжерел;

• вивести з небезпечної зони всіх працівників та інших осіб, не зайнятих евакуацією людей та ліквідацією пожежі;

• при необхідності викликати до місця пожежі медичну та інші служби; припинити всі роботи, не пов'язані із заходами щодо ліквідації пожежі;

• організувати відключення мереж електро- і газопостачання, зупинку системи вентиляції та кондиціонування повітря і здійснення інших заходів, які сприяють запобіганню поширенню пожежі;

• забезпечити безпеку людей, які беруть участь в евакуації та гасінні пожежі, від можливих обвалів конструкцій, дії токсичних продуктів горіння і підвищеної температури, ураження електрострумом тощо; організувати евакуацію матеріальних цінностей Із небезпечної зони, визначити місця їх складання і забезпечити, при потребі, їх охорону;

• інформувати керівника пожежного підрозділу про наявність людей у будівлі.

Під час проведення евакуації та гасінні пожежі необхідно:

• з урахуванням обстановки, що склалася, визначити найбезпечніші евакуаційні шляхи і виходи до безпечної зони у найкоротший термін;

• вчителям, вихователям, майстрам та іншим працівникам навчального закладу не можна залишити дітей без нагляду з моменту виявлення пожежі та до її ліквідації;

• евакуацію людей слід починати з приміщення у якому виникла пожежа, і суміжних з ним приміщень, яким загрожує небезпека поширення вогню і продуктів горіння. Дітей молодшого віку і хворих слід евакуювати в першу чергу;

• у зимовий час, на розсуд осіб, які здійснюють евакуацію, діти старших вікових груп можуть заздалегідь одягтися або взяти теплий одяг із собою, а дітей молодшого віку слід виводити або виносити, загорнувши у ковдри або в інші теплі речі;

• ретельно перевірити всі приміщення, чи не залишились діти, які могли заховатися під ліжками, партами, у шафах та інших місцях, у небезпечній зоні;

• виставити пости безпеки біля входів у будівлі, щоб діти та працівники не повертались до будівлі, де виникла пожежа;

• у випадку гасіння слід намагатися в першу чергу забезпечити сприятливі умови для безпечної евакуації людей;

• слід утримуватися від відчинення вікон і дверей, а також від розбивання скла, щоб зменшити ймовірність поширення вогню і диму до суміжних приміщень. Залишаючи приміщення або будівлі, що постраждали від пожежі, необхідно зачинити всі двері і вікна.

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов'язаний:

— негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність

людей, а також повідомити своє прізвище;

— вжити (по можливості) заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

— якщо пожежа виникне на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об'єкту;

— у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну).

6. Порядок дій у разі виникнення пожежі

6.1. У разі виникнення пожежі дії працівників закладів, установ і організацій, залучених до гасіння пожежі, мають бути спрямовані на створення безпеки людей, і в першу чергу дітей, їх евакуацію та рятування.

6.2. Кожен працівник закладу, установи і організації, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, підвищення температури в приміщенні тощо), зобов'язаний:

негайно повідомити про це за телефоном до пожежної частини (при цьому слід чітко назвати адресу об'єкта, місце виникнення пожежі, а також свою посаду та прізвище);

задіяти систему сповіщення людей про пожежу; розпочати самому і залучити інших осіб до евакуації людей з будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуації;

сповістити про пожежу керівника закладу, установи і організації або працівника, що його заміщує;

організувати зустріч пожежних підрозділів, вжити заходів до гасіння пожежі наявними в установі засобами пожежогасіння.

6.3. Керівник закладу, установи чи організації або працівник, що його заміщує, який прибув на місце пожежі, зобов'язаний:

перевірити, чи повідомлено до пожежної охорони про виникнення пожежі;

здійснювати керівництво евакуацією людей та гасінням пожежі до прибуття пожежних підрозділів. У разі загрози для життя людей негайно організувати їх рятування, використовуючи для цього всі наявні сили і засоби;

організувати перевірку наявності всіх учасників навчально-виховного процесу, евакуйованих з будівлі, за списками і журналами обліку навчальних занять;

виділити для зустрічі пожежних підрозділів особу, яка добре знає розміщення під'їзних шляхів та вододжерел;

перевірити включення в роботу автоматичної (стаціонарної) системи пожежогасіння;

вилучити з небезпечної зони всіх працівників та інших осіб, не зайнятих евакуацією людей та ліквідацією пожежі;

у разі потреби викликати до місця пожежі медичну та інші служби;

припинити всі роботи, не пов'язані з заходами щодо ліквідації пожежі;

організувати відключення мереж електро- і газопостачання, зупинку систем вентиляції та кондиціонування повітря і здійснення інших заходів, які сприяють запобіганню поширенню пожежі;

забезпечити безпеку людей, які беруть участь в евакуації та гасінні пожежі, від можливих обвалів конструкцій, дії токсичних продуктів горіння і підвищеної температури, ураження електрострумом тощо;

організувати евакуацію матеріальних цінностей із небезпечної зони, визначити місця їх складування і забезпечити, при потребі, їх охорону;

інформувати керівника пожежного підрозділу про наявність людей у будівлі.

6.4. Під час проведення евакуації та гасіння пожежі необхідно:

з урахуванням обстановки, що склалася, визначити найбезпечніші евакуаційні шляхи і виходи до безпечної зони у найкоротший термін;

ліквідувати умови, які сприяють виникненню паніки. З цією метою вчителям, викладачам, вихователям, майстрам та іншим працівникам закладу, установи не можна залишати дітей без нагляду з моменту виявлення пожежі та до її ліквідації;

евакуацію людей слід починати з приміщення, у якому виникла пожежа, і суміжних з ним приміщень, яким загрожує небезпека поширення вогню і продуктів горіння. Дітей молодшого віку і хворих слід евакуювати в першу чергу;

у зимовий час, на розсуд осіб, які здійснюють евакуацію, діти старших вікових груп можуть заздалегідь одягтися або взяти теплий одяг з собою, а дітей молодшого віку слід виводити або виносити, загорнувши в ковдри або інші теплі речі;

ретельно перевірити всі приміщення, щоб унеможливити перебування у небезпечній зоні дітей, які сховалися під ліжками, партами, у шафах або інших місцях;

виставляти пости безпеки на входах у будівлі, щоб унеможливити повернення дітей і працівників до будівлі, де виникла пожежа;

у разі гасіння слід намагатися у першу чергу забезпечити сприятливі умови для безпечної евакуації людей;

утримуватися від відчинення вікон і дверей, а також від розбивання скла, в протилежному разі вогонь і дим поширяться до суміжних приміщень.

Залишаючи приміщення або будівлі, що постраждали від пожежі, потрібно зачинити за собою всі двері і вікна.

Питання 26

Основні положення про безпечну експлуатацію електроустановок базуються на Конституції України і викладені у Законі України «Про охорону праці» та інших нормативно-правових актах: „Правила та заходи безпеки під час експлуатації електроустановок”; „Система стандартів безпеки праці”; „Правила устаткування електроустановок”; „Правила техніки безпеки під час експлуатації споживачів” тощо.

Діючі Правила устаткування електроустановок за характером умов праці поділяють робочі приміщення на такі категорії:

особливо небезпечні;

з підвищеною небезпекою;

без підвищеної небезпеки.

Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю одного з таких чинників, як: особливо висока вологість; хімічно активне середовище; наявність двох чи більше чинників умов праці з підвищеною небезпекою.

Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю одного з таких чинників, як: підвищена вологість; висока температура (вище, ніж 30?С); наявність заземлених металоконструкцій, струмопровідної підлоги.

Приміщення без підвищеної небезпеки не мають вищезгаданих ознак (чинників).

За характером середовища праці розрізняють такі приміщення:

нормальні (сухі приміщення, в яких відсутні ознаки жарких, запилених приміщень та приміщень з хімічно активним середовищем);

сухі (приміщення, в яких відносна вологість повітря ? 60 %);

вологі (приміщення, в яких відносна вологість повітря = 6-…75 %);

сирі (приміщення, в яких відносна вологість повітря протягом тривалого часу перевищує 75 %, але не досягає 100 %);

особливо сирі (відносна вологість повітря близька до 100 %, стіни, стеля, обладнання вкриті вологою);

жаркі (температура повітря протягом тривалого часу > 30?С);

запилені (у приміщенні наявний струмопровідний або струмонепровідний пил, який осідає на дротах та інших предметах і проникає всередину машин і механізмів і апаратів);

з хімічно активним середовищем (у приміщенні протягом тривалого часу або постійно міститься пара або тверді осади на предметах, які руйнують ізоляцію та струмопровідні деталі обладнання).

Проходячи через тіло людини, електрострум виявляє термічну, електролітичну, механічну (динамічну) дію, які властиві живій та неживій матерії. Одночасно електрострум виявляє і біологічну дію, яка властива лише живій тканині.

Термічна дія струму - опіки окремих ділянок тіла, нагрівання до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, які знаходяться на шляху струму. Вона викликає суттєві функціональні розлади. Електролітична дія струму характеризується розкладом органічної рідини, в тому числі і крові, що супроводжується значним порушенням їх фізико-хімічного складу. Механічна (динамічна) дія струму - це розшарування, розриви та інші подібні до них ушкодження тканин організму, а також миттєвого утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові. Біологічна дія струму виявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через порушення внутрішніх біологічних процесів, які пов'язані з життєвими функціями організму.

Різноманітність впливу електричного струму на організм людини призводить до електротравм, які умовно поділяються на види: місцеві електротравми; загальні електротравми (електричні удари).

Місцева електротравма - яскраво виявлене порушення щільності тканин тіла. Найчастіше - це поверхневі ушкодження, тобто ушкодження шкіри, інших м'яких тканин, зв'язок та кісток. Найхарактерніші місцеві травми - електричні опіки та знаки, металізація шкіри, механічні пошкодження та електроофтальмія.

Електричні опіки - ушкодження поверхні тіла під дією електричної дуги або великих струмів, які проходять через тіло людини.

Електричний знак - чітко окреслена пляма діаметром 1…5 мм сірого або блідо-жовтого кольору, який з'явився на поверхні шкіри під дією електроструму.

Металізація шкіри - проникнення у шкіру частинок металу внаслідок його розбризкування та випаровування під дією струму. Вона може статися у разі коротких замикань, від'єднань роз'єднувачів та рубильників під напругою.

Електроофтальмія - запалення зовнішніх оболонок очей, яке виникає під впливом потужного потоку ультрафіолетового проміння під час утворення електричної дуги (короткого замикання).

Механічні ушкодження - наслідки судомних скорочень м'язів під впливом електроструму. Це можуть бути розиви сухожиль, шкіри, кровоносних судин та нервової тканин, переломи кісток. Такі ушкодження завжди створюються електричними ударами.

Електроудар - збудження живих тканин організму електричним струмом, яке супроводжується судомним скороченням м'язів. При цьому зовнішніх місцевих електротравм людина може і не мати. Залежно від наслідків ураження електроудари умовно поділяють на 5 ступенів:

I - ледь відчутні судомні скорочення м'язів;

II - судомні скорочення м'язів із сильним болем;

III - судомне скорочення м'язів із втратою свідомості;

IV - втрата свідомості, порушення серцевої діяльності, порушення дихання;

V - клінічна смерть (відсутні дихання та кровообіг).

Умови ураження людини електричним струмом визначається видом струму (постійний, змінний), видом мережі (однофазові, багатофазові), режимом нейтралі (з ізольованою або глухозаземленою нейтраллю).

Безпека — відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю ушкодження. Стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди (ДСТУ 2293-99).

Безпека виробничого процесу — здатність виробничого процесу відповідати вимогам безпеки праці під час його тривання в умовах, установлених нормативно-технічною документацією.

Безпека праці — стан умов праці, за якого відсутній виробничий травматизм.

Безпека умов праці — стан умов праці, за яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих факторів виключено або дія шкідливих виробничих факторів не перевищує гранично допустимих рівнів.

Важкість праці — характеристика трудового процесу, що відоб­ражає переважно навантаження на опорно-руховий апарат і функціональ­ні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром ста­тичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням у просторі.

Виробнича санітарія — система організаційних та технічних заходів, спрямованих на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання професійним захворюванням та отруєнням.

Виробнича травма — травма, отримана працівником на виробництві та викликана невиконанням вимог безпеки праці.

Виробниче середовище — середовище, де людина здійснює свою трудову діяльність.

Виробничий травматизм — сукупність виробничих травм.

Засіб захисту — засіб, застосування якого виключає або знижує дію на одного чи кількох працівників небезпечних і/або шкідливих виробничих факторів.

Засіб індивідуального захисту — засіб, призначений для захисту одного працівника (ГОСТ 12.0.002–80).

Засіб колективного захисту — засіб, призначений для одночасного захисту двох і більше працівників (ГОСТ 12.0.002–80).

Мікроклімат виробничих приміщень — метеорологічні умови внутрішнього середовища приміщень, які визначаються діючими на організм людини поєднаннями температури, вологості, швидкості руху повітря і теплового випромінювання.

Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якого на працівника за певних умов призводить до травми чи раптового погір­шення здоров’я.

Нещасний випадок — пригода, що викликала травму.

Нещасний випадок на виробництві — випадок дій на працівника небезпечного або шкідливого виробничого фактора під час виконання ним трудових обов’язків чи завдання керівника робіт. Трактується як сукупність двох неодмінних складових: факту виконання працівником трудових обов’язків і наявності небезпечного виробничого фактора, від дії якого працівник власне й постраждав (ДСТУ 2293-93 п. 25).

Професійний ризик — величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров’я з урахуванням тяжкості наслідків у результаті несприятливого впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу.

Професійні захворювання — захворювання, які виникли виключно в результаті здійснення професійної діяльності з використанням шкідливих речових або при певних видах робіт.

Система управління охороною праці (СУОП) — механізм реалізації вимог законодавства і нормативної документації про охорону праці на підприємстві, а положення про СУОП — це документ, який узагальнює дану діяльність.

Стандарти безпеки праці — загальні вимоги і норми безпеки по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Техніка безпеки — система організаційних заходів і технічних засобів, які запобігають впливу на працівників небезпечних виробничих факторів.

Травма — тілесне ушкодження, тобто порушення цілісності тканини та органів тіла в результаті зовнішнього впливу, що супроводжується розладом функцій окремих органів чи всього організму.

Трудове каліцтво — втрата здоров’я працівника внаслідок травм чи нещасного випадку, яка сталася під час виконання трудових обов’язків (ДСТУ 2293-33 п. 30).

Умови праці — сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі праці (ГОСТ 605-74).

56