Первинні засоби пожежогасіння.

Для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об'єктів застосовуються первинні засоби пожежогасіння. До них відносяться: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати), пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо). Їх застосовують для ліквідації невеликих загорянь до приведення в дію стаціонарних та пересувних засобів гасіння пожежі або до прибуття пожежної команди. Кожне приміщення, відділення, цех, транспортні засоби повинні бути забезпечені такими засобами у відповідності з нормами. Фарбування первинних засобів гасіння пожежі та їх розташування виконуються згідно вимогам ГОСТ 12.4.026-76. Як правило, первинні засоби пожежогасіння розміщуються на пожежних щитах або стендах, які встановлюються на території об'єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000 м2.

1. До первинних засобів пожежогасіння відносяться:

вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого

теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики

з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати) та

пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

2. Для визначення видів та кількості первинних засобів

пожежогасіння слід враховувати фізико-хімічні та пожежонебезпечні

властивості горючих речовин, їх взаємодію з вогнегасними

речовинами, а також розміри площ виробничих приміщень, відкритих

майданчиків та установок.

3. Необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння

визначають окремо для кожного поверху та приміщення, а також для

етажерок відкритих установок.

Якщо в одному приміщенні знаходяться декілька різних за

пожежною небезпекою виробництв, не відділених одне від одного

протипожежними стінами, усі ці приміщення забезпечують

вогнегасниками, пожежним інвентарем та іншими видами засобів

пожежогасіння за нормами найбільш небезпечного виробництва.

4. Покривала (з матеріалів, вказаних у пункті 1 цього

додатку) повинні мати розмір не менш як 1 x 1 м. Вони призначені

для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин,

горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях

застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал можуть бути

збільшені до величин: 2 x 1,5 м, 2 х 2 м. Покривала слід

застосовувати для гасіння пожеж класів "A", "B", "D", (E).

5. Бочки з водою встановлюються у виробничих, складських та

інших приміщеннях, спорудах у разі відсутності внутрішнього

протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів, а

також на території об'єктів, у садибах індивідуальних жилих

будинків, дачних будиночках тощо. Їх кількість у приміщеннях

визначається з розрахунку установки однієї бочки на 250-300 кв. м

захищуваної площі.

6. Бочки для зберігання води з метою пожежогасіння відповідно

до ГОСТ 12.4.009-83 "ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов.

Основные виды. Размещение и обслуживание" повинні мати місткість

не менше 0,2 кв. м і бути укомплектовані пожежним відром місткістю

не менше 0,008 куб. м.

7. Пожежні щити (стенди) встановлюються на території об'єкта

з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000 кв. м.

До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщаються на

ньому, слід включати: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт.,

покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті

розміром 2 x 2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт.,

ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.

8. Ящики для піску повинні мати місткість 0,5, 1,0 або

3,0 куб. м та бути укомплектованими совковою лопатою.

Вмістилища для піску, що є елементом конструкції пожежного

стенду, повинні бути місткістю не менше 0,1 куб. м. Конструкція

ящика (вмістилища) повинна забезпечувати зручність діставання

піску та виключати попадання опадів.

9. Склади лісу, тари та волокнистих матеріалів слід

забезпечувати збільшеною кількістю пожежних щитів з набором

первинних засобів пожежогасіння, виходячи з місцевих умов.

10. Будівлі та споруди, які зводяться та реконструюються,

мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння з

розрахунку:

на 200 кв. м площі підлоги - один вогнегасник (якщо площа

поверху менша 200 кв. м - два вогнегасники на поверх), бочка з

водою, ящик з піском;

на кожні 20 м довжини риштування (на поверхах) - один

вогнегасник (але не менше двох на поверсі), а на кожні 100 м

довжини риштування - бочка з водою;

на 200 кв. м площі покриття з утеплювачем та покрівлями з

горючих матеріалів груп Г3, Г4 - один вогнегасник, бочка з водою,

ящик з піском;

на кожну люльку агрегата для будівництва градирень - по два

вогнегасники;

у місці встановлення теплогенераторів, калориферів - два

вогнегасники та ящик з піском на кожний агрегат.

У вищезазначених місцях слід застосовувати вогнегасники пінні

чи водяні місткістю 10 л або порошкові місткістю не менше 5 л.

Місткість бочок з водою та ящиків з піском, а також їх

укомплектованість інвентарем (відрами, лопатами) - має відповідати

вимогам пунктів 6 та 8 цього додатка.

На території будівництва в місцях розташування тимчасових

будівель, складів, майстерень встановлюються пожежні щити (стенди)

та бочки з водою.

11. Вибір типу та визначення необхідної кількості

вогнегасників здійснюється відповідно до Типових норм належності

вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань

надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків

Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 N 151 та зареєстрованих

у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 554/9153

( z0554-04 ).

12. Загальні вимоги до експлуатації вогнегасників загального

призначення на об'єктах захисту вогнегасниками визначаються

відповідно до Правил експлуатації вогнегасників, затверджених

наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у

справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

від 02.04.2004 N 152 ( z0555-04 ) та зареєстрованих у Міністерстві

юстиції України 29.04.2004 за N 555/9154.

Питання 24 Огнетушащие вещества и аппараты пожаротушения

1. Позначення вогнегасників

У цих нормах наведені такі позначення типів вогнегасників:

ВВ - вогнегасник водяний;

ВВП - вогнегасник водопінний;

ВВПА - вогнегасник водопінний аерозольний;

ВВК - вогнегасник вуглекислотний;

ВП - вогнегасник порошковий.

Цифра після позначення типу вогнегасника означає масу вогнегасної речовини у кілограмах, що міститься у його корпусі. Цифра після позначення аерозольного водопінного вогнегасника означає масу вогнегасної речовини в грамах, що міститься в його корпусі.

2. Основні вимоги до оснащення об'єктів вогнегасниками

   1. Виробничі, складські, лабораторні, адміністративні та побутові будинки і приміщення об'єктів різного призначення, громадські будинки та споруди повинні бути оснащені переносними або пересувними вогнегасниками, які відповідають вимогам ДСТУ 3675-98 і ДСТУ 3734-98 (ГОСТ 30612-99) відповідно та сертифіковані в Україні в установленому порядку. Ця вимога стосується також будинків, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кран-комплектами.

Під час будівництва, реконструкції, технічного переоснащення об'єкти (будинки, споруди, приміщення), будівельні майданчики, а також тимчасові споруди і підсобні приміщення повинні бути оснащені вогнегасниками відповідно до цих норм.

Під час здавання в експлуатацію збудованих об'єктів (будинків, споруд, приміщень), а також після реконструкції, розширення, капітального ремонту вони повинні бути оснащені вогнегасниками відповідно до цих норм.

Основні вогнегасні речовини, принципи дії

До вогнегасних належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створити умови для припинення горіння. Використовуються такі види вогнегасних речовин: вода; вода з добавками; піна; газові вогнегасні склади; вогнегасні порошки; комбіновані вогнегасні склади.

Кожному способу припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів, які можна поділити на: охолоджувальні (вода, водні розчини, снігоподібна вуглекислота та ін.); розбавлювальні (діоксид вуглецю, водяна пара, інертні гази та ін.); ізолювальні (хімічна та повітряно-механічна піна, пісок та ін.); засоби хімічного гальмування горіння (вогнегасні порошки, брометил, хладон та ін.).

ВОДА – це найбільш поширений вогнегасний засіб. Воду використовують у вигляді компактних струменів та в розпиленому стані. У вигляді струменів воду використовують для гасіння більшості твердих горючих речовин та матеріалів. Для нафтопродуктів та інших горючих рідин вогнегасний ефект води підвищують шляхом подання її в розпиленому стані. Воду не можна використовувати для гасіння електрооб'єктів, для гасіння речовин та матеріалів, що взаємодіють із нею.

ПІНА – це колоїдна дисперсна система, яка складається з комірок – пузирчиків газу. Стінки пузирчиків утворюються із розчинів поверхнево-активних речовин і стабілізаторів. Піни розподіляють на хімічні та повітряно-механічні.

Порошки відрізняються високою вогнегасною вдатністю та універсальністю, тобто здатністю гасити будь-які матеріали, в тому числі й ті, що не гасяться іншими засобами. Порошкові сполуки є єдиним засобом гасіння лужних металів, алюмінійорганічних та інших металоорганічних сполучень. Вони швидко ліквідують горіння при відносно малому витрачанні, не замерзають, не викликають корозії металів, у зоні горіння не є електропровідними, не псують речовину та матеріали. Сутність гасіння порошками полягає у сповільненні реакції горіння, у розведенні пару матеріалів, що горять, і кисню у зоні горіння порошковою хмарою та газообразними продуктами їх розкладу.