21-25
.doc5. До обставин, що можуть істотно вплинути на висновки суду, відносяться обставини:
- що виправдовують обвинуваченого;
- що викривають обвинуваченого;
- пом'якшуючі покарання;
- обтяжуючі покарання;
- що виключають провадження у справі.
6. Висновки суду у вироку або постанові повинні бути належним чином мотивовані. За наявності суперечливих доказів суд повинен у мотивувальній частині вироку, постанови проаналізувати їх, навести мотиви, з яких взято до уваги одні докази і відкинуто інші.
7. Висновки суду, викладені в мотивувальній і резолютивній частинах вироку, постанови, повинні бути узгоджені між собою і не можуть містити протиріч. Висновки і рішення, викладені в резолютивній частині, повинні логічно випливати з обґрунтування, що міститься в мотивувальній частині.
25. Істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону як підстава для зміни чи скасування судового рішення.
Істотним порушенням кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.
Вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо:
1) за наявності підстав для закриття справи її не було закрито;
2) вирок винесено незаконним складом суду;
3) порушено право обвинуваченого на захист;
4) порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача;
5) розслідування справи провадила особа, яка підлягала відводу;
6) справу розглянуто у відсутності підсудного, за винятком випадку, передбаченого частиною другою статті 262 цього Кодексу;
7) порушено правила підсудності;
8) порушено таємницю наради суддів;
9) вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів;
10) у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу у передбачених цим Кодексом випадках не фіксувався технічними засобами;
11) порушено вимоги статей цього Кодексу про обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення;
12) обвинувальний висновок не затверджений прокурором чи він не був вручений обвинуваченому;
13) порушено вимоги статей цього Кодексу, які встановлюють незмінність складу суду, надання підсудному права виступити в дебатах і з останнім словом.
Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону — це такі порушення процесуального законодавства, що обмежують учасників процесу в здійсненні своїх прав, ставлять під загрозу забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу, перешкоджають вирішенню завдань кримінального судочинства і правильному застосування закону:
— незабезпечення обвинуваченому права мати захисника;
— ненадання перекладача особі, що не володіє мовою, якою ве¬лося судочинство;
— провадження слідчих дій без санкції прокурора, коли одержання санкції обов'язкове;
— участь у процесі осіб, що підлягають відводові;
— неприйняття заходів до роз'яснення учасникам процесу їх прав; незадоволення їхніх обґрунтованих клопотань;
— несвоєчасне пред'явлення обвинувачення;
— порушення строків слідства й утримання під вартою;
— неознайомлення заінтересованих осіб з матеріалами справи;
— невручення обвинуваченому копії обвинувального висновку;
— справа розглянута судом раніше трьох діб з моменту вручення підсудному копії обвинувального висновку;
— підсудному або потерпілому в справі приватного обвинувачення не роз'яснено право на примирення;
— при складанні обвинувального висновку слідчий вийшов за рамки пред'явленого обвинувачення;
— суд поставив у провину підсудного діяння, за якими йому не пред'являлося обвинувачення;
— обвинувальний висновок не затверджений прокурором;
— в основу обвинувачення покладено докази, отримані з порушенням процесуальної форми їхнього збирання і незаконним втор¬ненням у права і свободи громадян (незаконний обшук, прослухо-вування телефонних розмов, тривалі, виснажливі допити тощо);
— невжиття заходів для забезпечення безпеки учасників процесу за наявності підстав для цього;
— розголошення даних попереднього слідства перед допитом свідків, що спричинило ознайомлення з доказами, наявними у роз¬порядженні слідчого або суду;
— нероз'яснення свідку або іншій допитуваній особі права відмовитися віддавання показань щодо себе, членів сім'ї і близьких родичів;
— порушення слідчим або судом положень принципу презумпції невинуватості (публічна заява про провину обвинуваченого до винесення і набуття законної сили вироку суду тощо);
— порушення таємниці наради суддів;
— одноособовий розгляд справи суддею за обставин, коли справа піддягала розгляду судом колегіально;
— невручення підсудному копії вироку;
— ненадання можливості учасникам процесу ознайомитися з протоколом судового засідання (див. ст. 87 КПК України);
— порушено порядок судових дебатів на шкоду правам якогось учасника процесу або не надана можливість участі в дебатах, а так само виступу з останнім словом.
Цей перелік не може вважатися вичерпним. Вирок може бути скасований або змінений через інші істотні порушення закону, що призвели до обмеження гарантованих законом прав і свобод учасників процесу, могли перешкоджати суду об'єктивно розглянути справу і винести законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Несуттєві порушення вимог кримінально-процесуального закону — такі порушення, що не позбавляють суд можливості перевірити достовірність використовуваних доказів, можуть бути усунутими у суді і не заважають йому встановити об'єктивну істину з предмета доказування до рівня відсутності сумнівів у зроблених висновках, ухвалити справедливий вирок.
1. Неухильне дотримання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин справи, встановлення істини в справі й прийняття правильного рішення.
2. Істотні порушення кримінально-процесуального закону - це порушення, що перешкодили або могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу, встановити істину в справі, забезпечити права і законні інтереси учасників процесу й винести законний, обґрунтований і справедливий вирок (постанову).
3. Істотне порушення кримінально-процесуального закону є підставою тільки для скасування вироку (постанови) з направленням справи прокурору, на додаткове розслідування або новий судовий розгляд (див. ст. 374 КПК).
4. Істотні порушення процесуального закону можуть бути допущені в стадії дізнання, досудового і судового слідства. Вони можуть торкатися прав і законних інтересів як підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та їхніх захисників, законних представників, так і потерпілих, цивільного позивача, цивільного відповідача і їхніх представників, якщо це перешкодило суду повно і всебічно розглянути справу і вплинуло на постановлення законного й обґрунтованого вироку (постанови).
5. Порушення кримінально-процесуального закону, що не вплинули і не могли вплинути на законність і обґрунтованість вироку (постанови), не визнаються істотними (наприклад, порушення строків попереднього розгляду справи судом (див. ст. 241 КПК) або призначення справи для розгляду в суді (див. ст. 256 КПК). Такі порушення не тягнуть за собою скасування вироку (постанови), однак суд апеляційної інстанції вправі реагувати на них окремою ухвалою.
6. Апеляційні суди не повинні скасовувати виправдувальні вироки і постанови про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру тільки з мотивів порушення кримінально-процесуального закону в тих випадках, коли такі порушення не перешкодили суду всебічно розглянути справу і не вплинули на постановлення законного й обґрунтованого вироку (постанови).
7. При встановленні істотних порушень кримінально-процесуального закону, що викликають скасування вироку (постанови), судове рішення скасовується стосовно всіх осіб, яких торкаються допущені порушення, незалежно від того, чи були подані ними або щодо них апеляції.
8. У ч. 2 ст. 370 КПК міститься перелік порушень процесуального закону, істотність яких встановлена законодавцем. У зв'язку з цим вони завжди тягнуть за собою скасування вироку (постанови). Порушення, що викликають обов'язкове скасування вироку (постанови), називаються безумовними підставами, оскільки вищестоящий суд завжди у таких випадках зобов'язаний скасувати судове рішення.
9. Безумовною підставою для скасування обвинувального вироку (постанови) є наявність підстав для закриття справи (див. ст. 6, 7, 71, 72, 8, 9, 10, 111, 213, 282, 376 КПК).
10. У законі немає визначення "законний" або "незаконний" склад суду.
Незаконним визнається склад суду, якщо були підстави, які виключали участь судді в розгляді справи (див. ст. 54, 55 КПК); вирок (постанова) підписаний суддею, що не брав участі у розгляді справи; порушені правила про розгляд справи судом у складі трьох суддів або двох суддів і трьох народних засідателів у випадках, передбачених ч. 2 і 3 ст. 17 КПК; суддя або судді, що розглянули справу, обрані в суд, якому дана справа не підсудна; у розгляді справи брали участь суддя або народний засідатель, термін повноважень яких минув; хоча б один із суддів не був обраний Верховною Радою України або призначений Президентом України у встановленому законом порядку; якщо суд у встановленому законом порядку не розглянув клопотання про відвід судді або народного засідателя.
11. Істотними порушеннями кримінально-процесуального закону визнаються порушення, що позбавляють або обмежують право обвинуваченого на захист. До порушень права обвинуваченого на захист відносяться: - порушення вимог ст. 45 КПК про обов'язкову участь захисника при проведенні дізнання, досудового слідства й у розгляді справи судом;
- порушення порядку запрошення і призначення захисника (див. ст. 47 КПК), зокрема незабезпечення участі захисника, якщо про це клопоче обвинувачений, не обговорення питання про вимушений характер відмови обвинуваченого від захисника, а також порушення порядку заміни захисника (див. ст. 46 КПК);
- участь у справі захисника за наявності умов, що виключають участь саме цієї особи (див. ст. 61 КПК);
- формулювання обвинувачення, наведене в обвинувальному висновку, істотно відрізняється від пред'явленого обвинувачення і погіршує становище обвинуваченого;
- особа засуджена за законом, за яким обвинувачення їй не пред'являлося або було пред'явлене неконкретно, без зазначення місця, часу, мотивів вчинення злочину, кваліфікуючих ознак та ін.;
- незабезпечення участі захисника у справах стосовно осіб, хоча і визнаних осудними, але таких, що страждають постійним або тимчасовим розладом психічної діяльності, істотними дефектами мови, зору, слуху, іншою подібною недугою;
- задоволення клопотання обвинуваченого про відмову від захисника, якщо обвинувачений за станом свого здоров'я не міг сам забезпечити свій захист;
- розгляд справи судом без допиту підсудного, що не відмовився від дачі показань;
- розгляд справи судом апеляційної або касаційної інстанції без участі підсудного або його захисника, якщо вони не були сповіщені про час судового засідання і це позбавило їх можливості взяти в ньому участь (див. ст. 354, 389 КПК).
12. Істотним порушенням кримінально-процесуального закону є незабезпечення обвинуваченому і захисникові, що не володіють мовою судочинства, можливості користуватися в будь-якій стадії процесу рідною мовою або мовою, якою вони володіють. Обвинуваченому, що не володіє мовою судочинства, забезпечується право користуватися послугами перекладача, а особам, що є глухими або німими, - послугами особи, що розуміє їхні знаки.
Про мову судочинства див. коментар до ст. 19 КПК.
13. Слідчий і особа, що провадить дізнання, підлягають відводу, якщо вони є потерпілими, свідками, цивільними позивачами, цивільними відповідачами або їхніми родичами, а також родичами обвинуваченого; якщо вони брали участь у справі як експерти, спеціалісти, перекладачі, захисники або представники інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; якщо вони або їхні родичі заінтересовані в результатах справи; за наявності інших обставин, що викликають сумнів у їхній об'єктивності (див. ст. 60 КПК).
14. Про випадки, коли допускається розгляд справи судом у відсутності підсудного, див. коментар до ст. 262 КПК.
При розгляді справи допускається відсутність підсудного, який за ухвалою суду був виведений із залу судового засідання тимчасово або на увесь час судового розгляду справи за порушення порядку засідання (див. ч. 1 ст. 272 КПК).
15. Про визначення підсудності див. гл. 2 КПК.
16. Вирок (постанова) постановляється в окремому приміщенні - нарадчій кімнаті. Перебування в нарадчій кімнаті сторонніх осіб, крім суддів, що входять до складу суду у даній справі, інших осіб, у тому числі запасних суддів, секретаря судового засідання, а також розголошення думок, висловлених у нарадчій кімнаті, законом заборонено (див. ст. 322 КПК). Вирок (постанова) підписується всіма суддями або суддею, якщо справа розглядалася ним одноособово.
17. Безумовною підставою для скасування вироку (постанови) є відсутність протоколу судового засідання, а також невиконання вимог закону про повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Таке фіксування судового процесу здійснюється за вимогою хоча б одного учасника судового розгляду справи в суді першої інстанції при розгляді справи по суті або в апеляційному суді, а також з ініціативи суду (див. ст. 87, 871 КПК).
18. Підлягає скасуванню вирок (постанова) у випадку, якщо не виконані вимоги закону про обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення.
Непред'явлення обвинувачення є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
Про строки і порядок пред'явлення обвинувачення див. коментар до ст. 133 і 140 КПК.
Після закінчення досудового слідства слідчий зобов'язаний пред'явити матеріали справи для ознайомлення обвинуваченому і захиснику, якщо останній бере участь у справі (див. ст. 218 КПК), а також потерпілому і його представнику, цивільному позивачу, цивільному відповідачу або їхнім представникам за наявності їхніх клопотань про це (див. ст. 217 КПК). Після призначення справи до судового розгляду суддя повинен забезпечити прокурору, підсудному, його захиснику, потерпілому, цивільному позивачу і їхнім представникам, якщо вони заявили клопотання про це, можливість ознайомитися з матеріалами справи, а цивільному відповідачу і його представнику - з матеріалами, що стосуються цивільного позову (див. ст. 255 КПК).
Тому проведення слідчих дій після оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства, про які йому було не відомо, та засудження особи за законом, за яким їй обвинувачення не пред'являлося, а також незабезпечення обвинуваченому і його захиснику реальної можливості ознайомитися з матеріалами справи і підготуватися до захисту є підставами для скасування вироку.
19. Вирок підлягає скасуванню, якщо обвинувальний висновок не затверджений прокурором або якщо він не був вручений обвинуваченому.
Про перевірку справи з обвинувальним висновком прокурором або його заступником і затвердження обвинувального висновку див. коментар до ст. 229 КПК.
Копія обвинувального висновку і повістка про виклик до суду вручаються підсудному не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи судом (див. ст. 254 КПК).
20. Кожна справа повинна розглядатися в одному й тому ж складі суддів. При заміні судді, що не має можливості продовжувати участь у засіданні (у зв'язку з хворобою та іншими причинами), іншим суддею розгляд справи починається з початку. Виключення складають випадки, коли в залі судового засідання з початку розгляду справи присутній запасний народний засідатель, який і заміняє народного засідателя, що вибув зі складу суду (див. ст. 259 КПК).
21. Ненадання судом підсудному права виступити в дебатах і з останнім словом (див. ст. 318, 319 КПК) є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, що тягне за собою безумовне скасування вироку.
22. Крім того, істотність деяких порушень кримінально-процесуального закону визначається судом апеляційної (касаційної) інстанції під час розгляду справи в залежності від конкретних її обставин, які свідчать про те, що порушення перешкоджали або могли перешкодити суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу й постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок або постанову (див. ч. 1 ст. 370 КПК).
До таких порушень кримінально-процесуального закону відносяться, зокрема:
- проведення досудового слідства без порушення кримінальної справи;
- порушення справи неправомочною особою (про те, хто вправі порушити кримінальну справу, див. коментар до ст. 98 КПК);
- якщо після провадження додаткового розслідування справи не складено новий обвинувальний висновок;
- необґрунтоване виділення справи стосовно одного або декількох обвинувачених, якщо це відіб'ється на всебічності, повноті й об'єктивності дослідження доказів і вирішення справи;
- порушення вимог ст. 112 КПК про підслідність: проведення дізнання замість досудового слідства, проведення провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів про злочини, не передбачені ст. 425 КПК;
- порушення порядку направлення матеріалів, зібраних у процесі досудової підготовки, до суду (див. ст. 426 КПК);
- якщо у вироку (постанові) не зазначені діяння, вчинені даною особою.