Тема 11. Фінанси України в період незалежності.

11.1. Фінансова політика держави.

Падіння виробництва, зростання цін і собівартості продукції та послуг знизили надходження до державного та місцевих бюджетів. Водночас заходи, які вживалися Верховною Радою України щодо соціальної захищеності громадян, вимагали додаткових витрат. Україна пішла шляхом друкування грошей, і інфляція перейшла в гіперінфляцію, яку вдалося призупинити лише в 1995р. За 1992р. гроші знецінились у 21 раз, за 1993р. – у 103 рази. Таких темпів інфляції не знала жодна країна світу.

Усередині 1992р. Україна вийшла з рублевої зони і запровадила купони – тимчасові грошові знаки, які існували до 1996 р., коли була запроваджена гривня.

Практично скрізь порушувалися господарські зв'язки, які протягом багатьох років налагоджувались. У 1992р. закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію виросли у 20 разів порівняно з попереднім роком, а ціни на засоби виробництва для аграрного сектору – у 38 разів, що поставило у складне становище сільське господарство. Аналогічна картина була і в 1993р. Як наслідок, значними темпами падав обсяг ВВП, національного доходу, зменшувалося споживання продовольчих товарів.

Проблеми, пов'язані з процесами розпаду Радянського Союзу, зачепили, по суті, кожного жителя України, люди з різних причин втратили близько 130 млрд. руб. заощаджень. Уже в часи незалежної України Верховна Рада за поданням Президента України Л. Кучми прийняла Закон «Про внесення змін Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 17 січня 1997р., яким передбачається повернути кошти громадянам, що були в наявності на 2 січня 1992р., у перерахунку 1 руб. заощаджень – 1,05 грн. Станом на 1 жовтня 1996 р. ця сума становила 132 млрд. грн.

Недостатність бюджетних коштів дозволила за 1997-2000 рр. компенсувати менше 100 млн. грн. заощаджень. У бюджеті 2001 р. передбачалося компенсувати 200 млн. грн. заощаджень.

У 1992 - 1993 рр. тривав процес спрацювання основних фондів в усіх галузях народного господарства. Технічне переоснащення в умовах економічної кризи було неможливим, і більшість підприємств стали неплатоспроможними. Борги підприємств за цей час становили 247 трлн. руб. Держава не змогла істотно впливати на економіку, адже 2/3 асигнувань державного бюджету вона сплачувала Росії за енергоносії.

Взагалі 1993 р. був чи не найтяжчим для української економіки: зростання індексу споживчих цін становило 10256%, спад ВВП – 14,2%, промислового виробництва - 8,0, зменшення реальної заробітної плати – 40,1%.

У 1994р. негативні тенденції наростали, хоча і меншими темпами, але обсяг ВВП зменшився найбільше – на 22,9%. Достатньо зазначити, що у роки «великої депресії» в США в 1929-1933 рр. він не знизився більше як на 25% за всі роки, а в роки Другої світової війни найнижча позначка падіння промислового виробництва в СРСР становила 30%.

Дефіцит державного бюджету у кілька разів перевищував критичну величину і практично весь покривався за рахунок емісії паперових грошей. Майже два роки Україна не обслуговувала своїх зовнішніх боргів – не було валютних коштів. Криза поставила під сумнів існування української держави. У суспільстві почали виникати сумніви в доцільності незалежності. Необхідно було вживати рішучих заходів щодо виходу України зі складної і затяжної економічної кризи.

Проголошена у жовтні 1994р. стратегія економічних перетворень була в основному схвалена Верховною Радою і передбачала низку ринкових перетворень.

Були відновлені втрачені економічні зв'язки з Росією, налагоджені відносини із США. Це почало давати відчутні результати. З початку 1995 р. було здійснено перехід до оподаткування прибутків підприємств та організацій за ставкою 30%, упорядковано податкові пільги, ставку податку на додану вартість зменшено з 28 до 20%. Активізувався процес роздержавлення, уже в середині 1995р. на недержавних підприємствах вироблялося понад 40% промислової продукції, а за перше півріччя 1995 р. було приватизовано понад 1 тис. великих та середніх підприємств. Близько 15 млн. громадян на цей час отримали приватизаційні документи, для чого була створена система центрів сертифікатних аукціонів, яка об'єднувала 26 аукціонних центрів і понад 150 пунктів прийому заяв.

За шість років після проголошення курсу на радикальні економічні реформи вдалося досягти певних позитивних наслідків. Здійснено лібералізацію цін, валютного курсу, більшість підприємств змінила форму власності, запроваджено грошову одиницю. З метою покриття дефіциту бюджету здійснено поетапний перехід до неемісійного його обслуговування. Вперше за 10 років незалежності у 2000 р. вдалось досягти зростання ВВП.

В Україні здійснюється побудова ринкової економіки із соціальної орієнтацією. Необхідно реформувати всі ланки фінансової системи відповідно до нових умов господарювання. На введення змін у фінансовій сфері впливають негативні моменти в економіці, а саме : незавершеність економічних реформ, низькі темпи росту валового внутрішнього продукту, "тіньова" економіка тощо. В управлінні економікою відчувається вплив суб'єктивних чинників (неузгодженість дій різних гілок влади, інтереси окремих партій, некомпетентність керівництва державних служб і т.д.).

Роль фінансів проявляється, в першу чергу, в розподілі та перерозподілі валового внутрішнього продукту. Протягом першого десятиліття існування України має місце нераціональна структура розподілу ВВП з надмірною участю фінансів. Формуються зайві види перерозподілу грошових коштів, які не забезпечують ринкових умов господарювання.

Таблиця 16