14.Видатні діячі італійського Відродження.

За своєю основою Ренесанс антифеодальний^{[Джерело?]}, йому властивий гуманістичний світогляд, звернення до культурної спадщини античності, її «відродження» (звідси і походження терміну). Його провісниками виступили поет Данте, художник Джотто та інші. Але родоначальниками Відродження вважаються Франческо Петрарка (1304—1374), автор «Книги пісень» і Джованні Бокаччо (1313—1375), автор «Декамерону». В малярстві піонером була Флорентійська школа на чолі з Філліппо Брунеллескі (1377—1446), Донателло (1386—1466), Мазаччо (1401—бл.1428). Це період так званого «Раннього відродження».

Новий поштовх для розвитку ідей гуманізму дає винахід друкарства у 15-му ст., яке дозволяє зробити літературні твори надбанням більш широких верств. Починається період «Високого відродження». Творчість діячів цього періоду переповнена вірою в безмежні можливості людини, її волі і розуму, запереченням схоластики й аскетизму. Це епоха нових географічних відкриттів, розвитку науки, в архітектурі створення великої кількості світських будівель, у живописі відображення всього багатства дійсності новими художніми засобами, зображення людського тіла, у тому числі й оголеного. Видатними представниками цього періоду були Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Джорджоне, Тіціан (Італія), Альбрехт Дюрер, Ульріх фон Гуттен, Г.Гольбайн (Німеччина), Франсуа Рабле (Франція), Шекспір, Томас Мор (Англія), Мігель Сервантес, Лопе де Вега (Іспанія), Еразм Роттердамський, П. Рубенс, Х. Рембрандт (Нідерланди, Фландрія) та багато інших.

15.Титани високого ренесансу - Леонардо да Вінчі,Рафаель, Мікеланджело .

Леона́рдо да Ві́нчі (італ. Leonardo da Vinci, 15 квітня 1452 в Анкіано, коло Вінчі — 2 травня 1519 в замку Кло-Люсе, Амбуаз) — видатний італійський вчений, дослідник, винахідник і художник, архітектор, анатоміст і інженер, одна з найвизначніших постатей італійського Відродження.

Сам Да Вінчі в різні періоди свого життя вважав себе в першу чергу інженером або ученим. Він віддавав образотворчому мистецтву не дуже багато часу і працював поволі. Тому художня спадщина Леонардо кількісно невелика, а низка його робіт втрачена або сильно пошкоджена. Проте його внесок в світову художню культуру є виключно важливим навіть на тлі тієї когорти геніїв, яку дало Італійське Відродження.

Вимагаючи від художника поглибленого вивчення зображених предметів, Леонардо да Вінчі заносив всі свої спостереження в записник, який постійно носив при собі. Підсумком став своєрідний інтимний щоденник, подібного якому немає у всій світовій літературі. Малюнки, креслення і ескізи супроводжуються тут короткими замітками з питань перспективи, архітектури, музики, природознавства, військово-інженерної справи тощо; все це пересипано різноманітними висловами, філософськими міркуваннями, алегоріями, анекдотами, байками. У сукупності записи цих 120 книжок представляють матеріали для величезної енциклопедії.

Рафае́ль Са́нті (італ. Raffaello Santi, Raffaello Sanzio; * березень чи квітень 1483, Урбіно — † 6 квітня 1520, Рим) — італійський живописець, графік, скульптор і архітектор епохи Відродження. Втілив у своїх творах гуманістичні ідеали високого Відродження.

Твори Рафаеля зображають переважно Мадонн, яких художник малював поетично і водночас просто за своєю композицією. Також десь у період роботи над станцами Рафаель намалював славетну картину «Сікстинська мадонна». Вона довгий час перебувала у церкві св. Сікста у П'яченці, де була вівтарним образом.

Одною з останніх робіт художника став «Спас» («Преображення») — велика вівтарна композиція. Довгий час вважали, що майстер не встиг завершити картину і її дописав його учень Джуліо Романо. Проте у 1979 році гурт італійських вчених на чолі з Фабріціо Манчіні за допомогою великомасштабних детальних зйомок довела, що «Спас» був таки закінчений Рафаелем.

Мікела́нджело ді Франче́ско ді Нер́і ді Мініа́то дел Се́ра і Лодо́віко ді Леона́рдо ді Буонарро́ті Сімо́нііталійський скульптор, художник, архітектор, поет і інженер. Його твори вважалися найвищими досягненнями мистецтва Відродження ще за життя самого Майстра.

Навчившись читати, писати і рахувати, Мікеланджело в 1488 став учнем художників - братів Гирландайо. Тут він познайомився з основними матеріалами і технікою і створив олівцеві копії творів великих Флорентійських художників Джотто та Мазаччо; вже в цих копіях з'явилося характерне для Мікеланджело скульптурне трактування форм.

Незабаром Мікеланджело почав працювати над скульптурами для колекції Медичі і привернув увагу Лоренцо Прекрасного.

Мікеланджело одержав замовлення на виготовлення статуї понтифіка, пізніше знищеної болонцями, що збунтувалися . У 1506 виник ще один проект – фрески стелі Сикстинської капели. Вона була побудована в 1470-і роки. Сприйняття Мікеланджело реальності як втіленого в матерії духу поза сумнівом сходить до неоплатоників. Для нього скульптура була мистецтвом «вичленення» або звільнення фігури, поміщеної в кам'яному блоці. Не виключено, що деякі з його самих вражаючих по силі дії творів, які здаються «нескінченими», могли бути навмисно залишені такими, тому що саме на цій стадії «звільнення» форма найадекватніше утілювала задум художника.