100. Сутність, види та мотивація міжнародного бізнесу.

Усталена кількісна динаміка інтернаціоналізації економіки в сучасних умовах набуває специфічних рис, зумовлених новою якістю міжнародного поділу праці. У структурі сучасних МЕВ це проявляється насамперед через вихід за межі нац. економік поряд з факторами і результатами в/ва безпосередньо виробничого процесу. В свою чергу докорінні зміни відбуваються і у міжнародному бізнесі – сфері практичної реалізації форм МЕВ.

Суб”єктами міжнародного бізнесу є його учасники, які здатні активно і відносно незалежно працювати для реалізації своїх економічних інтересів. До числа основних суб”єктів належать: фізичні особи, юридичні особи, їх об”єднання, держави, міжнародні організації.

Найбільш численними, значущими, динамічними в міжнародному бізнесі є фірми, що існують у двох організаційно-правових формах – власні підприємства та об”єднання підприємств.

Крім організаційно-правової застосовують диференціацію фірм за такими ознаками:

• рівнем гоподарської самостійності (материнські або головні; філії; дочірні; асоційовані)

• характером власності (приватні, державні, кооперативні, змішані)

• видами діяльності (промислові, торгівельні, фінансові, транспортні та ін)

Загальними мотивами, що спонукають фірми брати участь у міжнародному бізнесі, є можливість розширення продажу, придбання нових джерел ресурсів, диверсифікація.

Розвиток фірми може бути обмежений зменшенням обсягу внутрішнього ринку через недостатню кількість споживачів або їх низьку купівельну спроможність. За сприятливої економічної кон”юктури в інших країнах або в світі в цілому фірма має змогу нарощувати обсяги продажу через вихід на міжнародні ринки,збільшуючи свої прибутки.

Збільшити ринки збуту та свій прибуток фірма може також за рахунок купівлі за кордоном окремих компонентів, напівфабрикатів або послуг. В окремих випадках вирішальне значення має винятковий характер закордонних товарів або послуг, використовуваних фірмою.

Уникнути різких коливань у виробничій та торгівельній діяльності фірми дає змогу диверсифікація, коли підтримуються оптимальні обсяги продажу (на випадок економічного спаду в своїй країні) за рахунок виходу на ринки країн, економіка яких перебуває в стадії пожвавлення та росту.

101. Порівняльна характеристика форм міжнародного бізнесу.

При виході на зарубіжні ринки (тобто при перетворенні бізнесом у його міжнародні форми) підприємство має такі альтернативи:

Внутрішнє виробництво:

• Непрямий експорт (торгівельні доми, міжнародні посередники)

• Прямий експорт (експортний відділ, збутове відділення, закордонна філія, комівояжер з експортних операцій, дитриб’ютори, агенти)

Зовнішнє виробництво:

- спільне підприємництво ( ліцензування, франчайзинг, підрядне виробництво, управління за контрактом, спільне володіння, створення стратегічних альянсів)

• Пряме інвестування (володіння) (складальні підприємства, виробничі підприємства, збутові філії)

Підрядне виробництво – форма спільного підприємництва, за якої національний виробник (продавець) укладає угоду із закордонним виробником на виготовлення своєї продукції).

Управління за контрактом – форма спільного підприємництва, за якої національний експортер передає зарубіжному партнеру ноу-хау в галузі управління, а той забезпечує необхідний капітал.

Критерії (Експорт/ СП/ Володіння): Низька/Середня/Висока

Контроль ринку (близькість до споживача, можливість швидко реагувати на зміни потреб, контролювати тенденції попиту та пропозиції) Н/С/В

Гнучкість (можливість швидко та адекватно адаптувати діяльність до елементів середовища, що змінюється) С/В/Н

Ризик (загроза виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, доходу чи майна) Н/С/В

Переваги експорту: Збереження повного контролю за діяльністю, підтримка виробництва у країні базування (політично вигідно-зайнятість)

Недоліки експорту: Вразливість стосовно зарубіжних протекціоністських заходів, чутливість до коливань валютних курсів

Переваги Контрактних коопераційних угод включно з ліцензуванням: Невисока потреба в інвестиціях.

Недолік: Мінімальний рівень матеріального контролю.

Спільні підприємства переваги: мінімальність ризику, потреба у менших витратах порівняно зі створенням власного підприємства.

Недоліки: потреба у високодеталізованому розмежуванні прав та обов’язків сторін, закріпленому контрактно, проблеми в узгодженні управління

Створення власного виробничого підрозділу переваги: забезпечення повного контролю, локалізація виробництва

Недоліки: необхідність значних кошів для інвестицій, рішення політично непопулярне (перенесення робочих місць з країни).