- •Історичні причини і умови прийняття конвенції.
- •2.Вихідні засади Конвенції. Її структура та зміст.
- •3. Протоколи до Конвенції: загальна характеристика.
- •4. Порядок утворення і склад суду.
- •6. Компетенція Суду.
- •14. Право на звернення до Суду. Оформлення звернення до Суду. Листування з Судом.
- •Умови прийнятності заяви до розгляду в Суді та умови сумісності заяви з Конвенцією.
- •16. Процедура виконання рішень Суду в Україні. Роль Комітету Міністрів Ради Європи у контролі за виконанням рішень Суду.
- •17)Нагляд Комітету міністрів Ради Європи
- •18) Зміст права на життя у практиці Суду
- •19) Обов’язки держави, що випливають зі ст.2 Конвенції.
- •20) Зміст заборони катування, нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження чи покарання у практиці Суду.
- •21) Зміст поняття катування у практиці суду
- •22) Зміст поняття не людське поводження чи покарання у практиці суду
- •23) Зміст поняття таке що принижує гідність чи покарання у практиці суду
- •24) Принцип «мінімального рівня жорстокості».
- •25) Обов’язки держави, що випливають зі ст. 3 Конвенції.
- •27) Вимоги до правомірного позбавлення оби свободи в практиці єс Презумпція невинуватості в інтерпретації Суду (ч.2 ст.6 Конвенції).
- •30) Права обвинуваченого у практиці Суду як гарантії права на суд.
- •36) Паво на публічний судовий розгляд справи в інтерпретації Суду.
- •37) Право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом з погляду Суду.
- •38) Право на розгляд справи впродовж розумного строку з погляду Суду.
- •39) Презумпція невинуватості в інтерпретації Суду (ч.2 ст.6 Конвенції).
- •40) Права обвинуваченого у практиці Суду як гарантії права на суд.
23) Зміст поняття таке що принижує гідність чи покарання у практиці суду
Поводження чи покарання, що принижують людську гідність, згідно з позицією Суду,«спричиняє у потерпілого почуття страху, болісні страждання й почуття неповноцінності,спроможні принизити його гідність і навіть зламати його фізичний і моральний опір»(Ірландія проти СК). Наприклад особа, якій Суд призначив покарання, може стверджуватипро приниження тільки тоді, якщо воно перевищує той рівень приниження, що є невід’ємнимскладником будь-якого покарання. Особливе значення для цілей ст. 3має те, що особазазнала приниження непросто тому, що її засуджено, а тому, що таке приниженняспричинило саме виконання призначеного покарання. При цьому достатньо того, щопотерпілий зазнає приниження у своїх власних очах. У одному з рішень Суд зазначив, щоможе і не бути необхідності в доведенні того, що мета певного поводження полягала вприниженні потерпілого у справі.Хоча норма ст.3 Конвенції не передбачає, що таке поводження може мати місце з бокудержави-учасниці Конвенції, проте Судова практика поширила її дію на випадки, колидержава вимушена передати особу третій державі шляхом видворення чи екстрадиції. Уцьому випадку, якщо обставини справи дають основу вважати, що заінтересована особаможе бути піддана поводженню, забороненому ст.3 Конвенції, у цій третій державі, держава-учасниця підлягає відповідальності на підставі Конвенції, оскільки може бути встановлено«потенційне» порушення
24) Принцип «мінімального рівня жорстокості».
1. Градація жорстокості поводження
У статті 3 та Суд розрізняє три основні категорії, які представляють градацію жорстокості певного поводження чи покарання. Cтандарти для кожного з випадків були визначені та Судом у двох міждержавних справах. У справі Данія, Франція, Норвегія, Швеція та Нідерланди проти Греції (Грецька справа (1969)) Комісія визначила такі ступені забороненого поводження:
Катування: нелюдське поводження, метою якого є одержати інформацію чи зізнання або ж здійснити покарання.
Нелюдське поводження або покарання: таке поводження, яке навмисно спричинює тяжке розумове чи фізичне страждання, що за даних обставин є невиправданим.
Таке, що принижує гідність, поводження або покарання: поводження, яке грубо принижує особу перед іншими або примушує її діяти всупереч власній волі чи власним переконанням.
У справі Ірландія проти Сполученого Королівства (1978) Суд вніс деякі зміни до визначень:Катування: нелюдське поводження, що здійснюється навмисно і призводить до дуже серйозних та тяжких страждань.Нелюдське поводження чи покарання: спричинення сильних фізичних та душевних страждань.Таке, що принижує гідність, поводження: знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності а також принизити її достоїнство, та, по можливості, зламати її фізичний і моральний опір.
У наведеній вище справі Ірландія проти Сполученого Королівства (1978) Суд детальніше розглянув окремі чинники, що мають бути враховані при винесенні оцінки стосовно того, чи порушує держава якесь із положень статті 3. Перераховуючи такі чинники, як стать, вік та стан здоров’я потерпілого, Суд звернув увагу на те, що оскаржувані дії повинні досягти мінімального рівня жорстокості, для того щоб можна було констатувати порушення цієї статті. Суд, наприклад, зазначив, що визначення “такий, що принижує гідність”, не означає просто “неприємний” чи “незручний”. Він розвинув висловлену Комісією у Грецькій справі (1969) думку, зазначивши, що вчинки, які здійснюються в сфері приватного життя або ж в присутності третіх осіб, можуть бути такими, що принижують гідність окремих потерпілих.