3. Методи контролю та самоконтролю.

1. Усне опитування (індивідуальне і фронтальне).

2. Письмовий контроль (письмові відповіді на запитання, розв’язання задач, творчі завдання, тести).

3. Заліки, іспити.

Гарні результати дає взаємоконтроль, самоаналіз, групова аргументація оцінки. Застосовуючи контроль і оцінку знань студентів слід завжди пам’ятати, що оцінка це не покарання, а стимул у навчанні (позитивне значення МРС – немає “двійок”). Фрази “Перестаньте мені заважати, а то зараз викличу до дошки вирішувати задачу”, “Хто не вивчив, не підготувався, зараз з’ясуємо” – є педагогічно не коректними.

Завершуючи розмову про методи, слід сказати, що у конкретних умовах варто вибрати той метод, який забезпечить найвищу ефективність навчання. Тут треба врахувати особливості дисципліни, теми, обмеженість у часі, індивідуальні особливості студентів.

Форми організації навчання.

Загально прийнятих є 2 форми:

1. Колективна.

2. Індивідуальна.

У педагогіці завжди велися пошуки найбільш ефективних форм навчання.

Найпоширенішою є класно-урочна форма (Коменського). Існувала у 18ст. Белл-ланкастерська система взаємного навчання (Англія, її засновники англійці Белл – священик, Ланкастер – педагог): 1 учитель на 200 учнів різного віку; учитель займається з дітьми старшого віку, а потім кожен з цих учнів займається з групою молодших учнів(у ситуації нестачі учителів, ця система була досить ефективною, хоча, звичайно мала великі недоліки).

Система Дальтон – план (місто Дальтон в Англії, на початок 20ст. набула популярності у США). Це індивідуалізоване навчання. Замість класів були предметні лабораторії, де кожен учень працював індивідуально, за власним планом і темпом завдання давалися на тиждень, чи місяць. Вчитель лише контролював, консультував учнів.

Мангеймська система (розроблена у місті Мангейм, що в Німеччині Зіккінгером у 1 половині 20ст.) передбачала диференціацію учнів за здібностями. Створювалися класи учнів малоздібних, з середніми здібностями, обдарованих.