2. Крива попиту на товар монополіста і визначення його валової і граничної виручки.

Існує принципова відмінність в поведінці монополіста і конкурентної фірми, яка знаходить прояв в попиті на товар фірми.

Для окремої конкурентної фірми графік попиту є повністю еластичним, при ринковій ціні, що склалася внаслідок співвідношення галузевої пропозиції і ринкового попиту (Питання 2 теми 9).

Монополіст являє собою цілу галузь, тому його крива попиту або продажу є такою ж самою як і крива галузевого попиту. Графічно це означає, що графік попиту є один і той же, і для галузі і для окремої фірми-монополіста.

Крива галузевого попиту має звичайний спадний вигляд, для якої характерним є те, що продавець може збільшити свій обсяг продажу тільки якщо буде назначати на свою продукцію нижчу ціну. Це призводить до того, що гранична виручка буде меншою ніж ціна для кожного обсягу випуску, окрім першої одиниці (MR < P). Така особливість зміни MR пов’язана з тим, що зниження ціни стосується не тільки додаткової одиниці продукції, але і всіх інших одиниць продукції, які інакше можна було б продати за більш високою ціною.

Наприклад: за ціною Р₂ =120 грн. продається 2 одиниці товару, в такому випадку валова виручка TR₂ = 2 × 120 = 240 грн.

Щоб продати 3 одиниці товару, виходячи з графіку попиту необхідно знизити ціну до Р₃ = 100 грн, тоді валова виручка TR₃ = 3 × 100 = 300 грн.

MR = TR₃ – TR₂ = 300 – 240 = 60 грн.

Таким чином, гранична виручка фірми від продажу третьої додаткової одиниці товару менша ніж ціна товару: MR (60 грн.) < P (100 грн.).

При графічному зображенні графік MR буде знаходитися нижче графіку попиту.

Рис. 1. Співвідношення валової і граничної виручки монополії.

Якщо розрахувати коефіцієнт еластичності попиту за ціною в різних точках графіку попиту монополіста, то можна виявити такі ситуації:

1) на відрізку АВ коефіцієнт еластичності попиту за ціною більше одиниці ǀЕ_dp > 1ǀ, тому, щоб збільшити виручку слід знизити ціну і відповідно збільшити обсяги випуску продукції (MR > 0 → TR↑);

2) на відрізку ВС коефіцієнт еластичності попиту за ціною менше одиниці ǀЕ_dp < 1ǀ. В даному випадку, щоб збільшити виручку необхідно підвищити ціну і відповідно зменшити обсяги випуску продукції (MR < 0 → TR↓);

3) в точці В, коли ǀЕ_dp = 1ǀ, гранична виручка дорівнює нулю і фірма отримує максимальну валову виручку (MR = 0 → TRmax).

Таким чином, монополіст при визначенні ціни буде уникати такого відрізку графіку попиту, де ǀЕ_dp < 1ǀ.

3. Особливості визначення ціни та обсягу виробництва монополістом.

Графік попиту на товар монополіста має спадний вигляд. Це означає, що монополіст на відміну від конкурентної фірми, одночасно визначає і ціну товару, і обсяг виробництва продукції. Але слід відмітити, що його вибір не є повністю вільним від ринкових сил. Монополіст не може підвищити ціну без втрати обсягу продажу або збільшити обсяги продажу без встановлення більш низької ціни, тобто монополіст на ринку виступає в ролі міношукача.

Ціношукачі – це продавці, які вибирають ціну або набір цін виходячи з кривої попиту на продукцію.

Всі ціношукачі мають певну ринкову владу, але в різній степені, причому ця степінь ринкової влади обернено пропорційна еластичності попиту на продукцію продавця, тобто чим більша еластичність попиту, тим меншу ринкову владу має продавець, і навпаки.

Для визначення обсягу виробництва і ціни, за яких монополіст буде отримувати максимальний прибуток або мінімізувати збитки, як і для конкурентної фірми застосовується два способи аналізу:

I. Валовий або традиційний спосіб передбачає порівняння валової виручки і валових витрат: TR ↔ ТС

II. Граничний спосіб передбачає порівняння граничної виручки і граничних витрат: MR ↔ МС

Також монополіст, як і конкурентна фірма, може опинитися у трьох ситуаціях:

1) випадок максимізації прибутку;

2) випадок мінімізації збитків;

3) випадок закриття фірми.