21.Проблеми розвитку муніципальних позик в Україні

Сучасний ринок муніципальних запозичень є інститутом, що створює та забезпечує обіг фінансових активів, які є постійним джерелом боргового фінансування інвестиційних програм та проектів органів місцевого самоврядування та інших місцевих влад. Характеризується складною системою інститутів та інструментів залучення ресурсів на цілі фінансування місцевого та регіонального розвитку. Велику роль у забезпеченні фінансовими ресурсами місцевих влад відіграють фондові інструменти, зокрема, різноманітні види облігаційних позик

Аналіз практики муніципальних запозичень в Україні свідчить про обмежені можливості їх здійснення. Муніципальні запозичення здійснювали лише великі міста України та окремі області. Практику зовнішніх запозичень має лише одне місто. Це столиця України місто Київ. Необґрунтованою є заборона на здійснення запозичень областями України та їх представницькими органами, запроваджена Бюджетним кодексом України. Через відсутність дієвого державного регулювання місцевих запозичень, вже на перших етапах їх розвитку, місто Одеса та Автономна Республіка Крим зіткнулись з дефолтами, що стало причиною заморожування таких запозичень майже на 5 років.

В Україні необхідно вдосконалити діяльність Міністерства фінансів України, Національного банку України та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в плані державного регулювання ринку муніципальних запозичень. Мінфін має сприяти українським містам-позичальникам на ринку зовнішніх запозичень, надавати їм необхідну інформацію та підтримувати ліквідність. НБУ слід у більш широких масштабах рефінансувати внутрішні муніципальні емісії цінних паперів, використовуючи їх у якості застави. Що стосується ДКЦПФР, то цей орган покликаний перейти на ринкові методи реєстрації інформації з урахуванням вартості та обсягів запозичень. Основними ризиками муніципальних запозичень в Україні є політичні, макроекономічні, правові ризики, а також ризик дефолту.

Ключовими у мінімізації ризиків місцевих запозичень є роль кредитних рейтингів та стабільні фінанси органів місцевого самоврядування і держави. Важливою для розвитку ринку місцевих запозичень є його інституціалізація, становлення інститутів таких як рейтингові агентства, інституційні інвестори (пенсійні фонди, страхові компанії та банки), зберігачі та реєстратори, а також урізноманітнення муніципальних цінних паперів. Важливим є розвиток індивідуальних інвесторів, зростання їх платоспроможності, які найменш чутливі до коливань на ринку капіталу.

22.Цільові фонди місцевого самоврядування

Ради органів місцевого самоврядування мають право створювати в межах законодавства цільові фонди для розв’язання будь-яких соціальних і економічних проблем на підвідомчій території. Цільові фонди є складовою частиною позабюджетних фондів. Так, Закон УРСР “Про зайнятість населення” у ст. 22 передбачив створення на центральному і на місцевому рівнях державного фонду сприяння зайнятості населення. Відрахування до цього фонду з місцевих бюджетів здійснюються за розміром, що визначається самостійно відповідними місцевими радами.

В процесі приватизації державного житлового фонду передбачено створення окремих позабюджетних рахунків місцевих рад. Ст. 9 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 23 червня 1992 року встановила, що кошти, одержані від приватизації державного житлового фонду, зараховуються у спеціально створені позабюджетні приватизаційні житлові фонди місцевих рад або відповідні фонди підприємств, на балансі яких є відомче житло. Ці кошти використовуються на житлове будівництво та на ремонт житла з метою забезпечення житлом громадян, яким необхідно поліпшити житлові умови. 20% коштів цих фондів перераховуються до Державного приватизаційного житлового фонду, який створюється для фінансування житлового будівництва в регіонах з низьким рівнем забезпеченості громадян житлом та утворення резерву коштів для забезпечення гарантій прав на безкоштовне державне житло новонароджених громадян України.

Законодавство України передбачає формування позабюджетних фондів місцевих рад для фінансування шляхових робіт.

Місцеві ради також можуть утворювати цільові позабюджетні фонди охорони навколишнього середовища. Стаття 46 Закону УРСР “Про охорону навколишнього природного середовища” встановила порядок надходження платежів за забруднення навколишнього природного середовища у позабюджетні фонди його охорони різних рівнів, починаючи від рад базового рівня до Державного.