8. Капітал банку склад та його функції.

Пасиви банку складаються з капіталу та зобов’язань.

Капітал банку — це власні кошти засновників або акціонерів банку, внесені ними на свій ризик для отримання доходів. Капітал банку містить статутний капітал, резервний капітал, засновницький прибуток, нерозподілений прибуток, резерви на покриття різноманітних ризиків.

Власний капітал банку складається із статутного фонду, спеціальних фондів банку, загальних резервів, нерозподіленого фінансового результату минулих років, фінансового результату поточного року і фонду переоцінки основних засобів. Статутний капітал є основним компонентом власного капіталу банку, а всі інші – додатковими. При цьому додатковий капітал не може перевищувати основний капітал.

Зобов’язання — це гроші, тимчасово надані їх власниками в розпорядження банку на певних умовах. Зобов’язання включають залучені та запозичені кошти. Залучені кошти — це зобов’язання банку перед вкладниками, котрі надали свої вільні грошові кошти для зберігання на певних умовах, називають депозитною базою.

Власний капітал банку виконує такі функції:

1) захисну - капітал служить для захисту коштів вкладників і кредиторів, оскільки збитки від кредит­них, інвестиційних, валютних операцій банку, зловживань, помилок списуються за рахунок резервів, які входять до складу капіталу;

2) оперативну - за рахунок власного капіталу банку фінансується придбання чи оренда основних фондів, організаційні заходи щодо створення систем безпеки в банку, запровадження банківських технологій та систем зв’язку.

3) регулюючу - через фіксацію величини власного капіталу або його окремих складових наглядові органи впливають на банківську діяльність та обмежують рівень банківських ризиків.

Банківський капітал включає основний капітал та додатковий капітал.

Основний капітал (капітал першого рівня) є найстабільнішою частиною власного капіталу банку і відповідно до чинних в Україні нормативних актів включає такі складові:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

б) розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку банку (резерви, оприлюднені банком у фінансовій звітності).

Додатковий капітал (капітал другого рівня) є менш постійною частиною капіталу, вартість якої може змінюватися. Додатковий капітал банку може включати:

• резерви під стандартну заборгованість інших банків;

• резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

• результат переоцінки основних засобів;

• прибуток поточного року;

• субординований борг, прирівняний до капіталу

На капітал другого рівня накладаються певні обмеження, зокрема, його величина не може бути більше ніж 100 % основного капіталу, а субординований капітал не може перевищувати 50 % основного капіталу.

29. Централізована та децентралізована моделі організації банківської діяльності

Під час формування організаційної структури банк має вирі­шити питання щодо рівня централізації управління та ступеня незалежності структурних підрозділів. Саме це співвідношення є основою під час прийняття того чи іншого управлінського рішення.

Відповідно до цього критерію виділяють централізоване та децентралізоване управління.

Децентралізація управління має низку переваг:

• надає можливість вищому керівництву зосередитися на глобальних стратегічних проблемах і рішеннях;

• дозволяє здійснювати оперативне прийняття рішень на відповідних рівнях управління;

• рішення приймаються тими менеджерами, що найкраще розуміють суть проблеми;

• менеджери здобувають досвід управління, який дозволяє їм згодом обійняти ключові посади в керівництві тощо.

Але, з іншого боку, така система має декілька суттєвих недоліків:

• ускладнення процесу координації діяльності;

• з'являється загроза втрати стратегічної орієнтації банку в результаті того, що підрозділи будуть вести діяльність, на­самперед, у своїх інтересах, а не в інтересах банку в цілому;

• можливість появи нездорової внутрішньої конкуренції;

• збільшення витрат на утримання обслуговуючого персо­налу тощо.

У той же час використання централізованого управління на­дає ряд суттєвих переваг порівняно з децентралізованим:

• дозволяє максимально зосередитись на стратегічній орієн­тації банку;

• дозволяє знизити рівень управлінських витрат;

• більш чітко вираженою є субординація.

Слід зазначити, що набуття цих переваг одночасно супрово­джується появою певних негативних рис. Це, зокрема, невдово­лення «місцевих» (регіональних) менеджерів, які вважають, що краще знають ситуацію в регіоні, ніж керівництво, крім того, використання даної системи не гарантує оптимальності під час розподілу ресурсів, існує велика ймовірність появи «невдоволених» підрозділів.