- •Основи психології
- •Спеціальність:5.020210 «Дизайн»
- •Загальні методичні вказівки
- •Тематичний план
- •Зміст самостійної роботи Розділ 1. Психологія як сукупність психічних особливостей і властивостей індивідуму та групи людей
- •Тема 1.1. Поняття психології, її предмет та завдання
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 1.3. Психологія особистості
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 2.1. Психічні процеси та стани
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 2.2. Психологічна характеристика діяльності.
- •Тема 3.1. Психологія людських взаємовідносин у групі
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 3.2. Психологічний та етичний зміст професійного спілкування
- •Питання 2. Вербальне і невербальне спілкування. Типи співрозмовників
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 3.3. Психологія конфлікту
- •Запитання для самоперевірки
Запитання для самоперевірки
-
В чому полягає сутність поняття «згуртованість» ?
-
Назвіть умови для формування згуртованої групи.
-
Дайте визначення понять «референтність», «диференціація», «інтеграція» групи.
-
В чому полягає суть психологічної сумісності?
-
Назвіть та дайте характеристику видам психологічної сумісності.
-
В чому полягає суть поняття «психологічний клімат»?
-
Назвіть ознаки психологічного клімату .
Тема 3.2. Психологічний та етичний зміст професійного спілкування
Питання1. Особливості ділового спілкування. Етика спілкування. Ефективність спілкування.
Питання 2. Вербальне і невербальне спілкування. Типи співрозмовників.
Рекомендована література: 2,4,9,10,16,17
Питання1. Особливості ділового спілкування. Етика спілкування. Ефективність спілкування
Методичні рекомендації
Вивчаючи питання зверніть увагу,що спілкування — сукупність зв'язків і взаємодій індивідів, груп, спільнот, під час яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками і результатами діяльності.
Ділове спілкування на відміну від його інших видів має свої особливості, а саме:
-
наявність певного офіційного статусу об'єктів;
-
спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку зв'язків між представниками взаємозацікавлених організацій;
-
відповідність певним загальновизнаним і загальноприйнятим правилам;
-
передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст і можливі наслідки;
-
конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на розв'язання конкретних завдань, досягнення певної мети, як правило, не виходячи за рамки певного кола;
-
взаємоузгодженість рішень, домовленість та подальша організація взаємодії партнерів;
-
значущість кожного партнера як особистості;
-
безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать їх внутрішній світ.
Змістом ділового спілкування є "діло", з приводу якого виникає й розвивається взаємодія. У літературі є різні описи його специфіки. Виокремлюються такі характеристики ділового спілкування: співрозмовники є особистостями, значущими одне для одного, вони взаємодіють з приводу конкретного діла, а основне завдання такого спілкування — продуктивна співпраця . На думку деяких учених, спілкування слід вважати діловим, якщо його визначальним змістом є соціально значуща спільна діяльність . Інші вважають, що ділове спілкування — це усний контакт між співрозмовниками, які мають необхідні для цього повноваження і ставлять перед собою завдання розв'язати конкретні проблеми .
Під час ділового спілкування легше встановлюється контакт між людьми, якщо вони говорять "однією мовою" й прагнуть до продуктивного співробітництва. При цьому засадами культури їхнього спілкування є етичні норми та ритуальні правила ділових взаємовідносин, знання й уміння, пов'язані з обміном інформацією, використанням способів і засобів взаємовпливу, взаєморозуміння. Велике значення має моральний аспект ділового спілкування. У професійній діяльності люди намагаються досягти не лише загальних, а й особисто значущих цілей. Але в який саме спосіб? Завдяки власним знанням і вмінням чи використанням Іншого? Егоїзм у стосунках між людьми може їх порушити. Етика ділового спілкування базується на таких правилах і нормах поведінки партнерів, які сприяють розвиткові співпраці. Передусім ідеться про зміцнення взаємодовіри, постійне інформування партнера щодо своїх намірів і дій, запобігання обману та невиконанню взятих зобов'язань. У деяких зарубіжних корпораціях і фірмах розроблено кодекси честі для службовців. Доведено, що бізнес, який має моральну основу, є вигіднішим і прогресивнішим.
Професійне спілкування формується в умовах конкретної діяльності, а тому певною мірою вбирає в себе її особливості, є важливою її частиною, засобом цієї діяльності. У професійній культурі спілкування можна виокремити загальні норми спілкування, що зумовлюються характером суспільного ладу і ґрунтуються на здобутках минулого і сучасного. Водночас ця культура має індивідуальний характер і проявляється у способах спілкування, що їх обирає суб'єкт у певних ділових ситуаціях щодо конкретних людей.
Підбиваючи підсумки, виокремимо компоненти, що створюють високий рівень культури спілкування:
-
комунікативні установки, які "включають" механізми спілкування;
-
знання етичних норм спілкування, прийнятих у конкретному суспільстві, психології спілкування (категорій, закономірностей, механізмів і психології сприймання й розуміння одне одного);
-
вміння застосовувати ці знання з урахуванням ситуації, відповідно до норм моралі конкретного суспільства та загальнолюдських цінностей.
Схематично культуру спілкування в широкому розумінні можна зобразити так:
КС = КУ+З+В,
де КУ — моральні та комунікативні установки; 3 — знання з етики та психології; В — вміння застосовувати ці знання на практиці.
Іншими словами, культура спілкування — це цілісна система, що складається із взаємопов'язаних моральних і психологічних культур, кожна з яких вносить своє в характеристику цілого.
Культура мови ділових людей
У діловому спілкуванні першоосновою є, звичайно, мова. Мова кожної людини має бути правильною. Мова підприємця, бізнесмена - особливо, тому що помилки у вимові і вживанні слів відволікають співрозмовника від суті ділової розмови, а іноді ведуть до непорозумінь. Бізнесмена, який не вміє точно викласти свої думки, можуть невірно зрозуміти.
Голос і темп мови - елементи, на які найперше слід звертати увагу. Дуже голосна мова неприємна для слуху, особливо якщо високий тембр. Ділова розмова не може бути швидкою. Погано, якщо в ході розмови ковтають окремі склади або цілі слова. При швидкому темпі мови співрозмовникові важко стежити за ходом вашої думки.
Неприємна для слухача і манера говорити повільно, розтягуючи слова, а також тиха, ледве чутна мова. Говорити слід так, щоб слухачеві не доводилось просити повторити сказане. Чистота мови і вимови - це вимога літературної мови, нормами якої мають керуватися освічені люди.
Кожна мова - українська чи інша - це ціла система. Одночасно це і відпрацьований ансамбль. Однією з умов взаєморозуміння під час розмови є чистота мови.
Навіть освіченій людині варто іноді заглядати в орфоепічний словник.
Дуже ріже слух засмічення мови словами-паразитами. Це такі слова, як "ну", "значить", "коротше". Повторювані через кожне слово, вони позбавляють мову переконливості. Словом-паразитом може стати будь-яке інше слово, якщо воно часто повторюється.
Мова завжди має відповідати ситуації, культурному і професійному рівневі слухачів. З цим, зокрема, пов'язане вживання жаргонних висловів, а останнім часом іноземних слів. Ними не слід перенасичувати мову. Дехто вважає, що, вживаючи часто іноземні слова, він підкреслює свою обізнаність, сучасність. Насправді це сприймається як хизування, поверховість людини. Підприємець, бізнесмен має відчувати міру у вживанні нових іноземних слів.
Ваша мова повинна бути зрозуміла співрозмовникові. Тому слід обережно вживати професіоналізми, яких немало в медицині, техніці. У спілкуванні з діловими людьми вживання їх небажане, оскільки вони можуть виявитись незрозумілими для вашого слухача.
У діловій розмові слід уникати замудрих наукових термінів. Не треба вживати слово "лімітувати", коли можна сказати "обмежувати", "індиферентно" замість "байдуже", "ординарний" замість "звичайний".
Усна мова, на відміну від писемної, повинна бути простою і зрозумілою. Таку мову називають лаконічною.
У мові важливо використовувати яскраві образні вислови, зокрема прислів'я, приказки, афоризми.
Спілкування з допомогою перекладача вимагає дотримання певних правил. Правила ці прості, але обов'язкові.
Перше. Перед початком переговорів слід ознайомити перекладача з колом питань, які будуть обговорюватись з іноземним партнером. Варто звернути увагу на термінологію яка може переважати в розмові. Якщо під час переговорів перекладач не зрозумів якесь слово-термін, він повинен попросити будь-яку із сторін пояснити значення слова.
Друге. Під час переговорів сторони мають говорити повільно і висловлюватись точно. Слід стежити за тим, щоб слова не мали двозначного змісту.
Третє. Не можна вимовляти більше двох речень підряд. Перекладачеві важко запам'ятати більше двох фраз.
Четверте. Не вживайте в розмові прислів'їв, каламбурів. В іноземній мові вони часто не мають відповідників і їх важко перекладати. У довільному перекладі вони можуть набувати двозначного, навіть образливого змісту.
П'яте. Уважно слідкуйте за тим, як партнер реагує на ваші слова у викладі перекладача. Спостерігайте за виразом обличчя партнера і негайно вживайте заходів, якщо помітите, що до співбесідника ваші слова дійшли у перекрученому вигляді.