Запитання для самоперевірки

1. В чому полягає сутність поняття «згуртованість» ?

2. Назвіть умови для формування згуртованої групи.

3. Дайте визначення понять «референтність», «диференціація», «інтеграція» групи.

4. В чому полягає суть психологічної сумісності?

5. Назвіть та дайте характеристику видам психологічної сумісності.

6. В чому полягає суть поняття «психологічний клімат»?

7. Назвіть ознаки психологічного клімату .

Тема 3.2. Психологічний та етичний зміст професійного спілкування

Питання1. Особливості ділового спілкування. Етика спілкування. Ефективність спілкування.

Питання 2. Вербальне і невербальне спілкування. Типи співрозмовників.

Рекомендована література: 2,4,9,10,16,17

Питання1. Особливості ділового спілкування. Етика спілкування. Ефективність спілкування

Методичні рекомендації

Вивчаючи питання зверніть увагу,що спілкування — сукупність зв'язків і взаємодій індивідів, груп, спільнот, під час яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками і результатами діяльності.

Ділове спілкування на відміну від його інших видів має свої особливості, а саме:

• наявність певного офіційного статусу об'єктів;

• спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку зв'язків між представниками взаємозацікавлених організацій;

• відповідність певним загальновизнаним і загальноприй­нятим правилам;

• передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст і можливі наслідки;

• конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на розв'язання конкретних завдань, досягнення певної мети, як правило, не виходячи за рамки певного кола;

• взаємоузгодженість рішень, домовленість та подальша організація взаємодії партнерів;

• значущість кожного партнера як особистості;

• безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать їх внутрішній світ.

Змістом ділового спілкування є "діло", з приводу якого виникає й розвивається взаємодія. У літературі є різні описи його специфіки. Виокремлюються такі характеристики ділового спілкування: співрозмовники є особистостями, значущими одне для одного, вони взаємодіють з приводу конкретного діла, а основне завдання такого спілкування — продуктивна співпраця . На думку деяких учених, спілкування слід вважати діловим, якщо його визначальним змістом є соціально значуща спільна діяльність . Інші вважають, що ділове спілкування — це усний контакт між співрозмовниками, які мають необхідні для цього повноваження і ставлять перед собою завдання розв'язати конкретні проблеми .

Під час ділового спілкування легше встановлюється контакт між людьми, якщо вони говорять "однією мовою" й прагнуть до продуктивного співробітництва. При цьому засадами культури їхнього спілкування є етичні норми та ритуальні правила ділових взаємовідносин, знання й уміння, пов'язані з обміном інформацією, використанням способів і засобів взаємовпливу, взаєморозуміння. Велике значення має моральний аспект ділового спілкування. У професійній діяльності люди намагаються досягти не лише загальних, а й особисто значущих цілей. Але в який саме спосіб? Завдяки власним знанням і вмінням чи використанням Іншого? Егоїзм у стосунках між людьми може їх порушити. Етика ділового спілкування базується на таких правилах і нор­мах поведінки партнерів, які сприяють розвиткові співпраці. Пере­дусім ідеться про зміцнення взаємодовіри, постійне інформування партнера щодо своїх намірів і дій, запобігання обману та невиконан­ню взятих зобов'язань. У деяких зарубіжних корпораціях і фірмах розроблено кодекси честі для службовців. Доведено, що бізнес, який має моральну основу, є вигіднішим і прогресивнішим.

Професійне спілкування формується в умовах конкретної діяльності, а тому певною мірою вбирає в себе її особливості, є важ­ливою її частиною, засобом цієї діяльності. У професійній культурі спілкування можна виокремити загальні норми спілкування, що зу­мовлюються характером суспільного ладу і ґрунтуються на здобут­ках минулого і сучасного. Водночас ця культура має індивідуальний характер і проявляється у способах спілкування, що їх обирає суб'єкт у певних ділових ситуаціях щодо конкретних людей.

Підбиваючи підсумки, виокремимо компоненти, що створюють ви­сокий рівень культури спілкування:

• комунікативні установки, які "включають" механізми спілкування;

• знання етичних норм спілкування, прийнятих у конкретному суспільстві, психології спілкування (категорій, закономірностей, механізмів і психології сприймання й розуміння одне одного);

• вміння застосовувати ці знання з урахуванням ситуації, відпо­відно до норм моралі конкретного суспільства та загально­людських цінностей.

Схематично культуру спілкування в широкому розумінні можна зобразити так:

КС = КУ+З+В,

де КУ — моральні та комунікативні установки; 3 — знання з ети­ки та психології; В — вміння застосовувати ці знання на практиці.

Іншими словами, культура спілкування — це цілісна система, що складається із взаємопов'язаних моральних і психологічних культур, кожна з яких вносить своє в характеристику цілого.

Культура мови ділових людей

У діловому спілкуванні першоосновою є, звичайно, мова. Мова кожної людини має бути правильною. Мова під­приємця, бізнесмена - особливо, тому що помилки у вимові і вживанні слів відволікають співрозмовника від суті ділової розмови, а іноді ведуть до непорозумінь. Бізнесмена, який не вміє точно викласти свої думки, можуть невірно зрозуміти.

Голос і темп мови - елементи, на які найперше слід зве­ртати увагу. Дуже голосна мова неприємна для слуху, особ­ливо якщо високий тембр. Ділова розмова не може бути шви­дкою. Погано, якщо в ході розмови ковтають окремі склади або цілі слова. При швидкому темпі мови співрозмовникові важко стежити за ходом вашої думки.

Неприємна для слухача і манера говорити повільно, роз­тягуючи слова, а також тиха, ледве чутна мова. Говорити слід так, щоб слухачеві не доводилось просити повторити сказане. Чистота мови і вимови - це вимога літературної мови, нормами якої мають керуватися освічені люди.

Кожна мова - українська чи інша - це ціла система. Од­ночасно це і відпрацьований ансамбль. Однією з умов взає­морозуміння під час розмови є чистота мови.

Навіть освіченій людині варто іноді заглядати в орфоепі­чний словник.

Дуже ріже слух засмічення мови словами-паразитами. Це такі слова, як "ну", "значить", "коротше". Повторювані через кожне слово, вони позбавляють мову переконливості. Сло­вом-паразитом може стати будь-яке інше слово, якщо воно часто повторюється.

Мова завжди має відповідати ситуації, культурному і професійному рівневі слухачів. З цим, зокрема, пов'язане вживання жаргонних висловів, а останнім часом іноземних слів. Ними не слід перенасичувати мову. Дехто вважає, що, вживаючи часто іноземні слова, він підкреслює свою обізна­ність, сучасність. Насправді це сприймається як хизування, поверховість людини. Підприємець, бізнесмен має відчувати міру у вживанні нових іноземних слів.

Ваша мова повинна бути зрозуміла співрозмовникові. Тому слід обережно вживати професіоналізми, яких немало в медицині, техніці. У спілкуванні з діловими людьми вживан­ня їх небажане, оскільки вони можуть виявитись незрозумі­лими для вашого слухача.

У діловій розмові слід уникати замудрих наукових термі­нів. Не треба вживати слово "лімітувати", коли можна сказа­ти "обмежувати", "індиферентно" замість "байдуже", "орди­нарний" замість "звичайний".

Усна мова, на відміну від писемної, повинна бути прос­тою і зрозумілою. Таку мову називають лаконічною.

У мові важливо використовувати яскраві образні вислови, зокрема прислів'я, приказки, афоризми.

Спілкування з допомогою перекладача вимагає дотримання певних правил. Правила ці прості, але обов'язкові.

Перше. Перед початком переговорів слід ознайомити перекладача з колом питань, які будуть обговорюватись з іноземним партнером. Варто звернути увагу на термінологію яка може переважати в розмові. Якщо під час переговорів перекладач не зрозумів якесь слово-термін, він повинен попросити будь-яку із сторін пояснити значення слова.

Друге. Під час переговорів сторони мають говорити повільно і висловлюватись точно. Слід стежити за тим, щоб слова не мали двозначного змісту.

Третє. Не можна вимовляти більше двох речень підряд. Перекладачеві важко запам'ятати більше двох фраз.

Четверте. Не вживайте в розмові прислів'їв, каламбурів. В іноземній мові вони часто не мають відповідників і їх важко перекладати. У довільному перекладі вони можуть набувати двозначного, навіть образливого змісту.

П'яте. Уважно слідкуйте за тим, як партнер реагує на ваші слова у викладі перекладача. Спостерігайте за виразом обличчя партнера і негайно вживайте заходів, якщо помітите, що до співбесідника ваші слова дійшли у перекрученому вигляді.