32. Підстави і форми участі прокурора в цивільному процесі.

У випадках, встановлених законом, прокурор фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому ЦПК та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Правовий статус прокурора у цивільному процесі визначається також главою 3 розділу ІІІ Закону України «Про прокуратуру».

Прокурор може вступити у справу у будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов’язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання. (ст.35 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави – наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є:

1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

2) участь у розгляді судами справ;

3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

33. Поняття та види представництва в суді.

Процесуальне представництво – це врегульована цивільними процесуальними нормами форма надання допомоги, в тому числі правової, однією особою (представником) іншій (особі, яку представляють) шляхом вчинення представником від імені та в інтересах останньої комплексу процесуальних дій у межах наданих йому повноважень у зв’язку з розглядом та вирішенням цивільної справи.

Види представництва. За ступенем обов’язковості представництво в цивільному процесі можна умовно поділити на два види:

1) обов’язкове – виникає на підставі закону, адміністративного чи судового акта;

2) факультативне – на підставі цивільно-правової угоди.

За підставами виникнення розрізняють:

1) договірне – підставою його виникнення є волевиявлення сторін, при якому представника і особу, чиї інтереси він представляє, пов’язує договір доручення або трудовий договір;

2) законне – підстави його виникнення передбачені законом.

За ознаками особи, в інтересах якої здійснюється представництво, його можна поділити на такі види:

1) представництво фізичних осіб – підставою є закон або цивільно-правова угода;

2) представництво юридичних осіб – таке представництво базується, як правило, на трудовій угоді.