26. Процесуальна співучасть. Підстави та види співучасті.

Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

Під процесуальною співучастю слід розуміти обумовлену нормами матеріального права множинність осіб на тій чи іншій стороні у цивільному процесі в силу наявності спільного права чи спільного обов’язку (ст.32 ЦПК). Від співучасті слід відрізняти об’єднання позовів судом, за якого суб’єктивні права та обов’язки не залежать один від одного, а множинність утворюється на розсуд суду (судді) з метою процесуальної економії.

Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Співучасники можуть доручити вести справу одному із співучасників, якщо він має повну цивільну процесуальну дієздатність.

Співучасть за формою можна розділити на такі види:

1) активна співучасть (кілька співпозивачів проти одного відповідача).

2) пасивна співучасть (один позивач проти декількох співвідповідачів).

3) змішана співучасть (кілька співпозивачів проти кількох співвідповідачів).

Особливістю активної процесуальної співучасті є те, що вона, як правило, можлива тільки з ініціативи співпозивачів. Співпозивачі не можуть притягатися до справи без врахування їх думки оскільки це суперечитиме принципу диспозитивності.

Особливістю пасивної співучасті є те, що вона можлива як з ініціативи позивача, так і з ініціативи суду, який може притягнути особу як співвідповідача для участі у справі.

За ступенем обов’язковості співучасть може бути обов’язковою (необхідною) або факультативною (можливою, допустимою).

Обов’язкова співучасть можлива, якщо характер спільних матеріальних правовідносин такий, що питання про права і обов’язки одного із суб’єктів неможливо вирішити без притягнення до справи інших суб’єктів цих відносин, має місце, зокрема, у справах про спільну власність, про спадкування, про виключення майна з опису, про захист честі і гідності, про право користуватися житловими приміщеннями, про виселення з житлового приміщення всіх, хто в ньому мешкає.

Факультативна співучасть виникає за розсудом суду. У цьому випадку справи співучасників можуть розглядатися окремо, що не впливає на законність і правильність рішення суду. Це, зокрема, право суду на об’єднання позовів у порядку ст.126 ЦПК. Факультативна процесуальна співучасть сприяє скороченню часу й витрат, пов’язаних з вирішенням справи.

27. Умови і порядок заміни неналежної сторони. Наслідки заміни неналежної сторони.

У ході розгляду справи може виявитися, що позов пред’явлено не тією особою, які належить право вимоги, чи не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, тобто встановлено, що позивач не є уповноваженою чи відповідач не є правозобов’язаною особою, суб’єкта матеріальних правовідносин. У цьому випадку сторони можуть визнаватися неналежними.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. У разі відсутності згоди на це позивача суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача.

Цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість без припинення провадження у справі здійснити заміну лише відповідача, якщо буде встановлено, що ця особа не несе обов’язку у справі. Його може бути замінено на особу, яка повинна відповідати за змістом матеріально-правової вимоги, що є предметом судового розгляду та вирішення. Цей інститут має назву заміни належного відповідача.

Встановивши під час розгляду справи, що позов пред’явлений не тією особою, які належить право вимоги, суд не може її замінити. Така справа може бути припинена шляхом закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або ухвалення рішення суду про відмову у задоволенні позову.

Заміна неналежного відповідача – це процесуальна дія суду, яка оформлена ухвалою, щодо виведення із цивільного процесу неналежного відповідача і допущення (залучення) належної сторони, не припиняючи розгляду справи.

Заміна неналежної сторони належною можлива тільки у суді першої інстанції протягом усього часу розгляду справи. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.(ст.33 ЦПК)