22.3. Розгляд справ про визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення його померлим

Громадянин може бути в судовому порядку визнаний безвісно відсутнім, якщо протягом одного року за місцем його постійного проживання немає відомостей про місце його знаходження.

При неможливості встановити день одержання останніх відомостей про відсутність початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що випливає за тим, у який були отримані останні відомості про відсутнього, а при неможливості установити цей місяць - перше січня наступ­ного року. Судове визнання громадянина безвісно відсутнім викликане необхідністю захисту інтересів інших осіб (гро­мадян і організацій), для яких тривала відсутність цього громадянина є перешкодою у здійсненні своїх прав.

Підсудність цих справ визначена за місцем проживання заявників.

На порушення справи подається заява, у якій, крім відображення загальних вимог ст.137 ЦПК, згідно зі ст.262 ЦПК повинно бути зазначено, з якою метою необхідно

316

заявникові визнати громадянина безвісно відсутнім, а також обставини, що стверджують безвісну відсутність громадянина.

Суддя в порядку підготовки справи до розгляду з'ясовує осіб (родичів, співробітників і ін.), які можуть дати відомості про відсутнього, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (домоуправління, органи внутрішніх справ або виконавчий комітет місцевої Ради) і за останнім місцем його роботи про наявність відомостей щодо відсутнього.

Одночасно суд вживає заходів через органи опіки і піклу­вання щодо призначення опікуна для охорони майна від­сутнього, а якщо потрібно, то і для управління цим майном (ст.263 ЦПК).

Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазна­чених у заяві, і осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати і постановляє рішення про визнання громадянина безвісно відсутнім (ст.264 ЦПК).

Якщо з'явиться громадянин, якого визнано безвісно відсутнім, суд, одержавши відповідну заяву, призначає справу до слухання з участю цього громадянина, заявника й інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання громадянина безвісно відсутнім (ст.265 ЦПК).

Громадянин може бути в судовому порядку оголошений померлим, якщо в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його знаходження протягом трьох років, а якщо він пропав безвісти при обставинах, що загрожували смертю або які дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.

Військовослужбовець чи інший громадянин, який пропав без вісти у зв'язку з воєнними діями, може бути в судовому порядку оголошений померлим не раніше, ніж після закін­чення двох років із дня закінчення воєнних дій.

Днем смерті громадянина, оголошеного померлим, вва­жається день набуття законної сили рішенням суду про оголошення його померлим. У разі оголошення померлим

317

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

громадянина, який пропав безвісти при обставинах, які загрожують смертю чи дають підставу припускати його загибель від нещасного випадку, суд може визнати днем смерті цього громадянина день його передбачуваної загибелі.

Справи про оголошення громадянина померлим розгля­даються районним (міським) судом за місцем проживання заявника (ст.261 ЦПК).

Для порушення справи подається заява, у якій, крім відображення загальних вимог ст.137 ЦПК України, згідно зі СТ.262 ЦПК України, повинно бути зазначено, з якою метою необхідно заявнику оголосити громадянина померлим, і обставини, що загрожували громадянину, який пропав без вісті, або які дають підставу припустити його загибель від певного нещасного випадку.

У порядку підготовки справи до розгляду суддя повинен з'ясувати осіб (родичів, співробітників і ін.), які можуть дати відомості про відсутнього, а також запросити відповідні організації за останнім місцем проживання і роботи від­сутнього (ЖЕК, органи внутрішніх справ і ін.) про наявність про нього відомостей. Оголошення розшуку громадянина по цих справах закон не передбачає.

Одночасно суддя може вжити заходів через органи опіки і піклування щодо призначення опікуна для охорони майна відсутнього, а якщо потрібно, то і для управління цим майном (ст.263 ЦПК). Розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні за участю заявника, заінтересованих осіб, свідків, яких суд визнає за потрібне допитати (ст.264 ЦПК).

Якщо громадянин, оголошений померлим, з'явиться або буде встановлено його місцезнаходження, то особи, за заявою яких суд змінив його правовий стан, а також сам громадянин вправі подати до суду заяву про скасування постановленого рішення. Суд, одержавши відповідну заяву, призначає справу до слухання за участю цього громадянина, заявника й інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про оголошення громадянина померлим.

318

Рішення суду після набуття законної сили повинно бути направлено відповідному органу реєстрації актів грома­дянського стану для анулювання запису про смерть гро­мадянина, а також органам опіки і піклування для зняття опіки над його майном (ст.265 ЦПК).

22.4. Розгляд справ про усиновлення дітей,

які проживають на території України, громадянами України та іноземними громадянами

Згідно з законодавством ці справи відносяться до справ окремого провадження, тому що за своїм характером вони являють собою визнання судом окремого стану — стану усиновлення. Справи щодо усиновлення дітей, які проживають на території України, розглядаються районним (міським) судом за місцем проживання дитини, яка усиновляється, чи за місцем проживання заявника (заявників) (ст.265¹ ЦПК). Зазначена стаття встановила родову підсудність: як суд першої інстанції по цих справах виступають районні (міські) суди. Територіальна підсудність визначена альтернативно: суд за місцем про­живання дитини чи суд за місцем проживання заявника (заявників).

Заява про усиновлення дитини подається громадянами України та іноземними громадянами до суду в письмовій формі і повинна містити: 1) назву суду, у який подається заява, прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявника (заявників), а також прізвище, ім'я по батькові, вік усинов-люваної дитини, її місце проживання, клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини і про запис заявника чи заявників батьками дитини; 2) обізна­ність про стан здоров'я дитини.

До заяви додається висновок органу опіки і піклування про доцільність усиновлення і відповідність інтересам дитини, а у разі усиновлення дитини одним з подружжя - також письмова згода на це другого з подружжя. Іноземними громадянами до

319

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

заяви додається також рішення Центру по усиновленню ді­тей при Міністерстві освіти і науки України (ст.265²).

Суддя в порядку підготовки справи про усиновлення до розгляду вирішує питання про участь у ньому як заінтере­сованих осіб відповідних органів опіки і піклування, а в справах, порушених за заявами іноземних громадян, -Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти і науки України.

Відповідним органом опіки і піклування або Центром по усиновленню дітей при Міністерстві освіти і науки України до суду подаються документи, що підтверджують доцільність усиновлення, зокрема: 1) висновок, виданий відповідним компетентним органом за місцем проживання заявника (заявників), про можливість бути усиновителем; 2) медичні довідки про стан здоров'я заявника (заявників) і усинов­люваної дитини; 3) довідка про заробіток і інші доходи; 4) копія свідоцтва про шлюб (для одружених); 5) копії паспортів; 6) відомості про житлово-побутові умови усиновителів.

У справах, порушених заявниками, які є іноземними громадянами, крім того додаються: 1) дозвіл компетентного органу країни усиновителя на в'їзд і постійне проживання усиновлюваної дитини; 2) нотаріально засвідчене зобов'я­зання усиновителя про надання представникам дипло­матичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину і можливості спілкування з нею. Доку­менти оформляються відповідно до вимог, передбачених законодавством України (ст.265³ ЦПК).

Суд розглядає справу про усиновлення з обов'язковою участю заявника (заявників), з викликом заінтересованих осіб та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати. Для забезпечення таємниці усиновлення суд розглядає справу у закритому засіданні. Суд перевіряє законність підстав для усиновлення, у тому числі наявність згоди усиновлюваної дитини, якщо така згода є необхідною (ст.265¹ ЦПК).

320

За результатами розгляду заяви про усиновлення суд постановляє рішення. У разі задоволення заяви суд відзначає

В реЗОЛЮТИВНІЙ ЧаСТИНІ рІШеННЯ Про уСИІЮВЛеННЯ ДИТИНИ'

заявником (заявниками). За клопотанням заявника (заяв­ників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища і по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про запис усиновителів батьками дитини.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про уси­новлення, відносяться на рахунок заявника (заявників).

Усиновлення виникає з часу набрання судовим рішенням законної сили. Для внесення змін до акта про народження усиновленої дитини копія рішення суду надсилається до відділу реєстрації актів громадянського стану за місцем ухвалення рішення, а в справах про усиновлення дітей іноземними громадянами - також до Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти і науки України (ст.265⁵).