4. Суспільні блага.

В умовах ринкової економіки, окрім ринкових (або приватних) благ, на які існує індивідуальне право власності, є так звані «суспільні», або колективні блага. Суспільне благо – це таке благо, яке споживається колективно всіма громадянами незалежно від того, чи платять люди за нього, чи ні. Класичні приклади суспільних благ – установлення і підтримання громадського правопорядку, забезпечення національної безпеки та оборони, освіта, наукові дослідження, природоохоронні заходи та ін

Суспільні блага поділяються на „чисті" і „недосконалі".

Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю, невинятковістю (неможливістю виключення будь-кого із користування даним благом) і неконкурентністю - неможливістю перешкодити споживати це благо людям, які не заплатили за нього.

Недосконалі блага характеризуються обмеженими можливостями використання, зумовленими географічним положенням або необхідністю мати ще додаткові приватні блага. Особливим різновидом суспільних благ є спільні ресурси (родовища корисних копалин, дикі тварини і риби в океанах і морях), які також характеризуються невинятковістю, але викликають суперництво - використання їх однією людиною зменшує можливості споживання інших людей.

Порівняємо суспільне благо з приватним благом. Приватним благом є благо, кожна одиниця якого може бути продана за окрему плату. На відміну від нього, суспільне благо не може бути розподіленим на одиниці споживання і бути проданим частинами. Неможливість визначення ціни на окремі одиниці суспільного блага пояснює особливості визначення сукупного попиту на суспільне благо.

Ціна в даному разі не є змінною величиною. Тому крива попиту на суто суспільне благо відображає граничну корисність усього існуючого наявного його обсягу. Припустимо, є троє споживачів – А, Б і В, які повинні спожити весь обсяг випущеного блага повністю. Сукупний попит суто приватних благ отримується шляхом сумування кривих індивідуального попиту по горизонталі.

А сукупний попит суто суспільних благ визначається шляхом сумування граничних вигод (які отримують від існуючого наявного обсягу) по вертикалі.

Споживання суспільних благ є колективним, однак індивідуальна корисність під цього споживання є різною. Індивід А отримує найменшу вигоду, а В - найбільшу. Така ситуація передбачає наявність точної інформації про граничні вигоди кожної людини. Але в реальній дійсності наявність такої інформації - велика рідкість.

Для досягнення ефективного використання ресурсів суспільне благо повинно вироблятися в такому обсязі, при якому, згідно із звичайним правилом прийняття оптимальних економічних рішень, гранична вигода від споживання блага дорівнює граничним витратам випуску даного блага.

Таким чином, оптимальний обсяг суспільного блага можна визначити за формулою: MSB(Q_S) = MC(Q_S), де MSB(Q_S) – гранична суспільна вигода від споживання даного суспільного блага в кількості Q_S; МС (Q_S) – граничні витрати виробництва і забезпечення споживачів даним суспільним благом у кількості Q_Ss.

Отже, дане суспільне благо повинно випускатися до такої кількості Q_S, поки суспільна готовність оплатити цю кількість (у розмірі P_S) не дорівнюватиме граничним витратам випуску цієї кількості даного блага (у розмірі МС (Q_S)). Для визначення цього обсягу треба точно знати: чому суспільство надає перевагу щодо суспільного блага

Оптимальний обсяг суспільних благ