Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методичні рекомендації до змістовного модуля №1....doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
06.12.2018
Размер:
968.7 Кб
Скачать

Теми доповідей, рефератів і фіксованих виступів:

  1. Аграрно-заклинальна символіка.

  2. Ритуальні танці та атрибутика.

  3. Язичницькі святкування.

Література

  • Бичко А. К., Бичко Б.І. Бондар Н.О. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: курс лекцій / Навч. посібник.- К.: Либідь, 1993

  • Бокань В. Культурологія: Навч. посібник /За ред. В.М. Пічі.- Львів, 2003

  • Грищенко В.А. Історія світової та української культури.- К, 2002

  • Історія світової та української культури: Підручник для вищих закладів освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний та ін..- К.: Літера ЛТД, 2005

  • Історія української культури. – К.: Наук. Думка,2003.

  • Історія української та зарубіжної культури: навчальний посібник / За ред.. М. Заковича. – К.,2003. – Т. 1-3

  • Попович М. Нарис історії культури України. – К,1998.

  • Історія української культури/Ред. I.Крип'якевича.-Київ, 2002 (за виданням 1937 р.

Українська і зарубіжна культура. Донецьк: Східний видавничий дім. — 2001. — 372 с.

Тема № 5 Культура Київської Русі. (2 години)

План.

  1. Християнство і розквіт культури Київської Русі.

  2. Писемні пам’ятки Княжої доби.

  3. Образотворче мистецтво Київської Русі.

  4. Архітектура Київської Русі.

  5. Особливості музично-видовищного мистецтва.

  1. Християнство і розквіт культури Київської Русі.

Ки́ївська Русь (старосл. Рѹсь, грец. Ρωσία (Росі́я); 9 століття — 1240) — середньовічна монархічна держава династії Рюриковичів у Східній Європі з центром у місті Києві. У середньовічних джерелах її називали Русь або Руська земля. Термін «Київська Русь» впровадив до наукового обігу Микола Михайлович Карамзін.

В часи свого найбільшого розквіту на початку 12 століття сягала від Карпат до Волги та від Чорного до Балтійського морів.

Сприятливі географічні умови (добрий клімат, родючий чорнозем, перехрестя важливих сухопутних та водних шляхів, врешті, доступ до двох морів) були підставою її розвитку, а з другого боку, близьке сусідство з азійськими степами, звідки раз-у-раз наступали кочові орди, було однією з причин її занепаду.

Христия́нство (від грец. Χριστός — «помазанник», «мессія») — монотеїстична релігія, разом з іудаїзмом і ісламом входить в групу авраамічних релігій. Поряд з ісламом та буддизмом входить в число трьох світових релігій.

Християнство зародилося на Сході Римської імперії (території сучасного Ізраїлю)(в Палестині) в I ст. н.е. Засновником вважається Ісус Христос. В наш час християнство є однією із найпоширеніших релігій світу - її притримуються більше чвертки людства. Християнство займає перше місце в світі по географічному розповсюдженню, тобто майже в кожній країні світу є хоча б одна християнська громада.

Християнство зародилось в I столітті на іудейських землях в контексті месіанських рухів іудаїзму. Вже в часи Нерона християнство було відоме у багатьох провінціях Римської імперії.

Корені християнського віровчення пов'язані з іудаїзмом та вченням Старого Заповіту (Танах). Згідно із Новим Заповітом, Ісус (Йешуа) виховувався як іудей, дотримувався Тори, відвідував синагогу у Шабат (суботу), святкував свята, згідно із Торою. Апостоли та інші перші послідовники Ісуса (Йешуа) були іудеї. Через 20 років після заснування церкви християнство стало проповідуватися серед інших народів. (ru.wikipedia.org, Христианство; Макс Даймонт. Євреї, Бог та історія (рос.)

Хрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією припало князю Володимиру. Прийшовши до влади за допомогою варязької дружини і язичницької еліти, Володимир задля їх інтересів запровадив язичницький пантеон богів. На місці старого капища, де стояв ідол Перуна, з'являються 6 різноплемінних богів – Перун, Дажбог, Хорс, Стрибог, Сімаргл, Мокош.

Але трохи згодом Володимир переконавшись, що для зміцнення держави та її престижу потрібно нової віри (Київська держава ) підтримували найтісніші стосунки з Візантією - найбагатшою, могутнішою і найбільш культурно впливовою державою того часу. Так він вирішив прийняти християнство та охрестити весь свій народ.

Хрещення сталося у часи послаблення внутрішньополітичного стану у Візантійській імперії. У другій половині (80-х рр.) Х ст. вибухає вкрай небезпечне антиурядове повстання на Сході імперії, очолюване Вардою Фокою і підтримане населенням Таврії. Скрутне становище, в якому опинився імператор Візантії, змусило його звернутися до Києва з проханням про військову допомогу. Умови, за якими Київ погоджувався допомогти Візантії, продиктував Володимир. За ними київський князь зобов'язувався допомогти імператору придушити повстання, а за це він мав віддати за Володимира свою сестру Анну (тобто він отримував права на трон) та сприяти хрещенню населення Київської держави. При цьому спочатку дістав відмову і тільки захоплення їм візантійській колонії Херсонес (Корсунь) примусило Візантію укласти угоду.

Про те, звідки прийшла ієрархія в Україну, є різні теорії. Перша, що ієрархія прийшла з Візантії (Є. Ґолубінський, М. Грушевський, Й. Пелеш, М. Міллер, Ф. Дворнік). Другу теорію (рим.) відстоюють Банімґартен, Жюжі та М. Коробка. Никонівський літопис говорить про посольства до Володимира від папи (988, 991, 1000) та до папи від Володимира (994, 1001). Третю теорію (охридську або македонську) висунув М. Приселков, а з українців її підтримують історики Т. Коструба, С. Томашівський, з росіян А. Карташов, Є. Шмурло, Г. Федотов, П. Ковалевський, німець Г. Кох. Вона ґрунтується на подібності мови. («Номоканон» прийшов в Україну в болг. ред.). Четверту теорію (тмутороканську) висунув Ю. Вернадський і за ним М. Чубатий. Обидва автори є тієї думки, що в межах Київської держави в часи хрещення Володимира вже існувала ієрархія в Тмуторокані.

Після офіційного хрещення киян у 988 р. християнство стає державною релігією Київської Русі. Християнізація Русі йшла поступово за водними шляхами, спершу її прийняли більші осередки, пізніше провінція. Не всюди цей процес відбувався без опору, як в Києві. Гол. опір чинили служителі поганського культу «волхви», вплив яких на півд. землях Руси був незначний. Натомість на півн. у Новгороді, Суздалі, Білоозер'ї вони підбурювали населення до відкритих виступів проти христ. свящ. Ще довго співіснували між собою деякі елементи поганської віри, переважно обрядів, із христ. (т. зв. двовір'я).

Для унормування церк. життя у своїй державі Володимир видав Устав, призначивши десятину на утримання церкви, та визначив права духовенства: Володимир намагався дати структурне оформлення нової релігії, подібне до візантійського. Перша згадка про митр. на Русі відома з 1037, хоч - раніше мусів бути архієп., який наглядав над руською церквою. Першим митр., який згадується, був грек Теотемпт (див. Київ. митрополія). Християнство, проповідуючи милосердя та христ. любов — підвалини цивілізованого і мирного життя, об'єднало релігійне велику державу Володимира і позитивно вплинуло па мораль керівної верхівки і населення.

З прийняттям християнства на Русі поширилася писемність. Володимир закладав школи, будував церкви спершу в Києві, а згодом по інших містах. Учителями були свящ. з Корсуня, які знали слов. мову. Факт, що з прийняттям християнства не прийшло до безпосереднього політ, опанування Руси Візантією, а відкрито новій християнізованій спільноті зв'язки з дальшими і близькими сусідами, слід уважати найпозитивнішим наслідком акту хрещення Русі і слов. Сходу.