2.1. Ретроспективний аналіз розвитку рекреаційно-туристичної

діяльності Київської області

Розвиток масового туризму в Європі в середині XIX ст. і його пізнійше поширення на терени України стимулювало розвиток тут готельної справи.

В першу чергу розвивалась мережа готелів в м. Києві, який був відомий в Російській імперії та в Європі не тільки своїми святинями, а й як історико-культурний центр.

Протягом ХХ ст. готельна справа розвивалась відповідно до суспільних вимог. Сучасних рис вона почала набувати в нашій країні з середини 50-х років ХХ ст., коли за часів «відлиги» СРСР розпочав активно долучатися до міжнародного туризму та розвивати внутрішній туризм. Участь в міжнародному туризмі забезпечував «Інтурист» (пізнійше – Всесоюзне акціонерне товариство, підпорядковане управлінню з іноземного туризму при Раді Міністрів СРСР) та Бюро міжнародного молодіжного туризму (БММТ) «Супутник», підпорядковане ЦК ВЛКСМ. Розквіт міжнародного туризму в СРСР і в Україні зокрема припав на 70-ті початок 80-х років ХХ ст. Маршрутами для іноземних туристів були охоплені всі обласні центри України, міста з визначними пам’ятками історії та культури, курорти та заповідні угіддя. Для прийому і обслуговування іноземних туристів була сформована мережа готелів марки «Інтурист». До неї входили готелі «Інтурист», «Україна», «Либідь», «Братислава», «Русь» у Києві. Це були найбільш висококласні готелі, які вирізняла висока якість обслуговування,що дозволяє певною мірою говорити про формування готельної мережі марки «Інтурист», яка налічувала понад 10 тис. місць.

Розвитком внутрішнього туризму опікувалась Українська республіканська рада по туризму та екскурсіям ВЦРПС. Підйом масового туристичного руху в країні розпочався наприкінці 60-х років, але його розквіт також прийшовся на 70-ті роки ХХ ст. В цей час активно розбудовується матеріально-технічна база внутрішнього туризму, яка з 1970 по 1983 р. зросла у 2,5 рази і становила 156 об’єктів проти 58, в тому числі 25 готелів, 75 турбаз, 4 туркомплекси, 11 притулків, 6 кемпінгів, та ін.

За часів Незалежності готельне господарство України, перебудовуючись на ринкових засадах, зазнало значних структурних змін, які торкнулися всіх сторін функціонування галузі і перш за все організаційно-управлінської структури.

Процеси приватизації в готельному господарстві призвели до докорінної зміни форм власності.[3]

Разом зміною форм власності відбулась перебудова діяльності, що позначилось скороченням основних виробничих показників [15 ] (таблиця 1).

Таблиця 1 - Динаміка основних виробничих показників

Готельного господарства Київської області

Готелі та інші місця для тимчасового проживання

Рік 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 Кількість готелів та інших місць для тимчасового проживання, одниць 46 46 44 38 39 39 38 Кількість номерів, одиниць 1369 1364 1348 1291 1334 1331 1311 Житлова площа всіхнномерів, тис.м2 22 23 22 20 21 21 19 Одноразова місткість, місць 2693 2624 2558 2398 2454 2447 2391 Обслуговано приїжджих, тис.осіб 97,5 98,6 96,7 116,4 109,6 121,7 121,5

Слід зауважити, що готельна справа протягом всієї історії свого формування діяла в конкурентних ринкових умовах, які потребували постійного оновлення матеріально-технічної бази, технологій

обслуговування,підвищення якості послуг,враховувала різноманітність попиту, була спеціалізованою відповідно до соціального стану та купівельної спроможності населення, забезпечуючи той рівень комфорту, який міг собі дозволити подорожуючий.

В Україні протягом ХХст. система санаторно-курортних закладів розвивалась в межах державної системи охорони здоров’я, її послуги були соціально орієнтованими і достатньо дешевими для громадян (за рахунок фонду соціального страхування та інших джерел фінансування). Але недостатньо розвинена матеріально-технічна база галузі, її низька пропускна спроможність і застаріле обладнання, навіть при високій кваліфікації персоналу і досконалості методик профілактики та лікування,робила санітарно-курортні заклади важкодоступними для більшості населення. Тому в період масового туризму в країні (60-80-ті роки ХХст.) курорти, особливо кліматичні, заповнювались неорганізованими відпочиваючими, які користувались переважно приватним житлом. Така традиція масової рекреації сформувала в основних курортно-рекреаційних зонах достаньо розвинений ринок пропозиції послуг розміщення на основі приватного житла.

В ринкових умовах за часи Незалежності санітарно-курортна справа України зазнає структурних змін. В першу чергу вони торкнулися організаційно-управлінських засад: зростаюча комерціалізація діяльності,вихід на ринок санітарно-курортної пропозиції, подальша сегментація даного ринку відповідно до змін попиту обумовили зміну форм власності (зокрема, розширились коликтивна і приватна складові) та управлінської структури.[11] На ринку санітарно-курортної пропозиції загальльна численність закладів зменшується і кількість місць у них також зменшується [15] (таблиця 2).

Таблиця 2 – Динаміка основних виробничих показників

	Санаторії та пансіонати з лікуванням1		Санаторії-профілакторії1		Будинки і пансіонати відпочинку1		Бази та інші заклади відпочинку1		Дитячі оздоровчі табори
	всього	у них ліжок, тис.	всього	у них ліжок, тис.	всього	у них місць, тис.	всього	у них місць, тис.	всього	у них місць, тис.
1995	22	3,3	9	0,7	5	0,5	131	18,1	134	7,7
1996	22	3,2	7	0,6	5	0,5	128	16,3	70	7,1
1997	22	3,4	7	0,6	6	0,5	133	16,5	171	7,9
1998	22	3,5	6	0,6	6	0,9	131	15,4	231	7,2
1999	21	3,5	6	0,5	6	0,7	127	15,5	151	4,0
2000	20	3,0	6	0,5	6	0,7	116	14,0	200	4,3
2001	16	3,0	5	0,4	6	0,8	113	13,3	94	4,2
2002	14	2,8	5	0,7	3	0,2	107	13,1	69	4,2
2003	14	3,0	5	0,9	3	0,2	98	12,0	136	4,3
2004	14	2,8	4	0,4	3	0,2	95	11,4	338	3,8
2005	14	2,8	4	0,4	3	0,2	91	10,5	390	4,0