Лекція 3 в. Функції конфлікту
В уявленнях багатьох людей конфлікти асоціюються із суто негативними явищами: війнами, революціями, усобицями та скандалами. Тому, як правило, конфлікт уявляється як явище небажане і шкідливе. Насправді це не завжди так. Наслідки конфлікту можуть бути як негативними, так й позитивними. Сучасна точка зору полягає в тому, що навіть в організаціях з ефективним управлінням деякі конфлікти не лише можливі, а навіть можуть бути бажаними.
Так, у багатьох ситуаціях конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору, дає додаткову інформацію, допомагає виявити більшу кількість альтернатив чи проблем. Це робить процес прийняття рішень більш ефективним, оскільки дає людям можливість висловити свої думки і тим самим задовольнити свої особисті потреби в повазі та владі. Конфлікт також може привести до більш ефективного виконання планів, стратегій і проектів, оскільки вислуховування різних точок зору щодо цих документів відбувається до їх фактичного виконання. Проте можлива й інша, негативна сторона конфлікту.
Приміром, людина на засіданні комітету (ради) сперечається лише тому, що не сперечатися вона не може. При цьому конфлікт заважає досягненню мети організації в цілому.
6.1. Поняття функції конфлікту
Для пояснення функцій соціального конфлікту слід звернутися, передусім до самого поняття „функція”. У суспільних науках функція (від латів. functio — здійснення, виконання) означає значення і роль, яку певний соціальний інститут або приватний соціальний процес виконує щодо потреб соціальної системи більш високого рівня організації або інтересів складових її спільностей, соціальних груп і індивідів. Відповідно до цього під функцією конфлікту маємо розумітимемо ту роль, яку виконує конфлікт по відношенню до суспільства та його різних структурних утворень: соціальним групам, організаціям та індивідам.
Явні та приховані функції конфлікту
Розрізняють явні та латентні (приховані) функції конфлікту.
1. Явні функції конфлікту характеризуються тим, що його наслідки співпадають з цілями, які проголошували й переслідували опоненти конфлікту. Наприклад, якщо уряд Росії, починаючи військові дії з чеченськими бандитськими формуваннями, заявив про їх ліквідацію, то насправді добився цього. Явна функція конфлікту — це також перемога шахтарів в їх конфлікті з адміністрацією, якщо вони переслідували саме цю мету.
-
Приховані (латентні) функції конфлікту — такі, коли його наслідки виявляються лише з часом та які певною мірою відрізняються від намірів, раніше проголошених учасниками конфлікту. Латентні функції можуть виражатися також в тому, що його наслідки взагалі можуть виявитися несподіваними й такими, що не відповідають цілям учасників конфлікту. Так, ніхто з учасників Чеченського конфлікту не припускав, що в ході його будуть знищені установки по переробці нафти, яких у республіці була велика кількість, й в результаті виникне небезпека екологічної катастрофи не тільки в Чечні, а й за її межами. Страйкуючі шахтарі, які виступали з вимогами до уряду країни наприкінці 80-х, — початку 90-х рр. ХХ ст. скасувати держзамовлення і дати їм можливість вільно розпоряджатися прибутком, дуже багато зробили для реформування суспільства, але вони й не припускали, що вже наприкінці 90-х р. ХХ ст. вимагатимуть повернути держзамовлення.
Оцінка функції конфлікту. З погляду функцій, конфлікт — достатньо суперечливе явище. Вступаючи у протиборство, люди можуть добитися реалізації поставлених цілей. Але часто важко передбачити навіть не дуже віддалені наслідки, які за цим виникніть пізніше. При цьому наслідки можуть мати як позитивний, так й негативний характер для учасників конфлікту. Працівник, який вступив у конфліктні відносини з адміністрацією, може добитися своєї найближчої мети, наприклад, виплати компенсації за вимушений прогул. Але через якийсь час за цим може підпасти під звільнення з роботи під яким-небудь іншим слушним приводом. Для звільненого співробітника це швидше за все буде латентна функція конфлікту і при цьому негативна. Але услід за цим він може влаштуватися і на привабливіше, ніж раніше, місце роботи. І тоді це буде позитивна латентна функція конфлікту. У такому разі часто говорять „не було б щастя, та нещастя допомогло”.
Таким чином, як явні, так й латентні функції конфлікту можуть бути як негативними, так й позитивними, тобто вони можуть мати подвійний характер.
Якщо функція конфлікту позитивна для його учасників, говорять про функціональний конфлікт, якщо навпаки, то це дифункціональний конфлікт, результати якого є негативними для його учасників та на які вони не розраховували.
Слід особливо підкреслити, що оцінка функцій конфлікту як позитивна або негативна завжди носить конкретний характер. З погляду одного суб’єкта конфлікту, він може розглядатися як позитивний, з погляду іншого — як негативний. Іншими словами, існує суб’єктна відносність в оцінці характеру функції конфлікту. Крім того, один й той же конфлікт у різних відносинах та в різний час може оцінюватися з різних або навіть протилежних позицій. Це свідчить про релятивістський характер функцій конфлікту. Так, Жовтнева соціалістична революція так само, як і перемога на початку 90-х рр. сил, які виступали під гаслом реформ, у нас в країні розглядалися ао-різному в різний час і різними соціальними шарами.
Все це свідчить про те, що конфлікт — це функціонально суперечливе явище, а співвідношення його позитивних і негативних функцій завжди повинне розглядатися конкретно.
Біли ж мати на увазі об’єктивний критерій оцінки функцій конфлікту, то в загальному плані можна, мабуть, сказати, що соціальний конфлікт носить функціональний характер у тому випадку, якщо він сприяє розвитку ширшої соціальної системи. Для внутрішньоособового конфлікту — це буде особа, для міжособового — група і т. ін. Проте, й в цьому плані не все йде гладко і безпроблемно. Бо завжди слід мати на увазі ті витрати (ціну конфлікту), які пов’язані з ним. Так, організація, яка реалізує свої цілі за рахунок непомірної інтенсифікації праці та здоров’я людей; армія, яка перемагає за рахунок великих втрат й т. ін., — зазначені приклади свідчать, що перемога в конфлікті може бути й пірровою. Таким чином, у цьому випадку ми стикаємося з функціональною суперечністю конфлікту − не все, що йде на користь розвитку ширшої соціальної системи, є функціональним для складових її елементів.
Проте, не дивлячись на всю релятивність оцінок функцій конфлікту, за своїм сенсом, значенню і ролі їх можна розділити на дві групи:
1) конструктивні (позитивні) функції конфлікту;
2) деструктивні (негативні) функції конфлікту.
Таким чином, конфлікт може бути функціональним і вести до підвищення ефективності організації та дисфункціональним, що призводить до зниження особистої задоволеності, групового співробітництва і ефективності організації.
6.2. Конструктивні функції конфлікту
Всі конструктивні (як втім q негативні) функції конфлікту, з певним ступенем умовності та в цілях зручності викладу матеріалу, можна розділити на:
1) загальні функції конфлікту — мають місце на різних рівнях соціальної системи;
2) функції конфлікту на особистісному рівні, які стосуються впливу конфлікту безпосередньо на особу.
Вони виявляються в наступних наслідках. Загальні конструктивні функції конфлікту:
1 Конфлікт є способом виявлення і фіксації суперечності та проблем в суспільстві, організації, групі, у середині себе. Крім того, конфлікт свідчить про те, що ці суперечності досягли вже великої зрілості та необхідно приймати невідкладні заходи по їх усуненню. Таким чином, всякий конфлікт виконує інформаційну функцію, дає додаткові імпульси до усвідомлення своїх і чужих інтересів в протиборстві.
2 Конфлікт є формою вирішення протиріч. Його розвиток сприяє усуненню тих недоліків і прорахунків в соціальній організації, які привели до конфлікту.
3. Конфлікт сприяє зняттю соціальної напруженості та ліквідації стресової ситуації, допомагає „випустити пару”, розрядити обстановку і зняти напруженість, що накопичилася.
4. Конфлікт може виконувати інтеграційну, об’єднувальну функцію. Перед лицем зовнішньої загрози група використовує всі свої ресурси для об’єднання і протиборства із зовнішнім ворогом. Крім того, саме завдання вирішення виниклих проблем об’єднує людей. У пошуках виходу з конфлікту виробляються взаєморозуміння і відчуття причетності до вирішення загального завдання.
5. Вирішення конфлікту приводить до стабілізації соціальної системи, бо при цьому ліквідовуються джерела незадоволеності. Сторони конфлікту, навчені „гірким досвідом”, у майбутньому будуть більше схильними до співпраці, ніж до конфлікту. Крім цього, вирішення конфлікту може запобігти серйознішим конфліктам, які могли б мати місце, якби даний конфлікт не трапився.
6 . Конфлікт інтенсифікує та стимулює групову творчість, сприяє мобілізації енергії для вирішення завдань, що стоять перед суб’єктами. У процесі пошуку шляхів вирішення конфлікту відбувається активізація аналізу важких ситуацій, розробляються нові підходи, ідеї, інноваційні технології тощо.
7. Конфлікт може служити засобом з’ясування співвідношення сил соціальних груп або спільностей й тим самим може застерегти від подальших більш руйнівних конфліктів.
8. Конфлікт може служити засобом для виникнення нових норм спілкування між людьми або допомогти наповнити новим змістом старі норми.