Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція 5 Джерела інф даних.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
20.07.2019
Размер:
67.58 Кб
Скачать

Лекція 6. Джерела інформаційних даних, повідомлень, документів

Сутність поняття „джерела інформації”. Загальна класифікація джерел інформаційних даних, повідомлень, документів. Правила доступу, повнота та режими секретності джерел. Вимоги до джерел інформації. Джерела даних про осіб, організації, фірми, корпорації, дії, події. Основні положення, проблеми та досягнення міжнародної статистики.

6.1. Сутність поняття джерела інформації

Джерела інформаціїце встановлені законом бази і банки даних із широким типом представництва, які використовуються у дипломатичній практиці, діяльності міжнародних організацій, у регулюванні міжнародних конфліктів, у передачі особистої інформації. Усі джерела інформації поділяють на відкриті та закриті.

До відкритих джерел інформації відносять: міжособистісні джерела та опосередковані джерела.

Міжособистісні джерелаце джерела інформації, до яких належать міжособистісні контакти на різних рівнях представництва, тобто міжособистісні контакти представників зовнішньополітичних відомств, керівників відповідних відомств з усіх напрямків співробітництва, а також дипломатичні контакти та контакти, представлені в державі в рамках міжнародних форумів (організацій). Спеціальні структури використовують міжособистісні джерела для одержання конфіденційної інформації.

Опосередковані джерела — це джерела інформації, які виступають посередником між конкретним джерелом інформації та суб’єктами міжнародних відносин. До них відносять: 1) засоби масової комунікації, 2) електронні засоби комунікації, 3) інформаційні центри, 4) архіви, 5) бібліотеки та інші джерела збереження інформації. Опосередковані джерела, в свою чергу, поділяються на офіційні та неофіційні.

Опосередковані офіційні джерела — це 1) органи державної влади, 2) спеціалізовані науково-дослідні інститути та 3) відомчі установи (наприклад, Міністерство закордонних справ), 4) силові структури та 5) інші державні органи, які виступають з офіційною точкою зору. Офіційним джерелом інформації про стан країни на міжнародній арені є 1) Президент країни та 2) Міністр закордонних справ. До офіційних джерел відносять також органи державної 1) статистики, 2) інформаційно-аналітичні структури із окремих сфер міжнародного співробітництва, 3) установи соціальної політики і праці, 4) демографічні відомства, 5) промислові концерни (представництва), 6) окремі відомства, які належать до джерел конфіденційної інформації.

Опосередковані неофіційні джерела — це 1) громадські організації та рухи, 2) політичні партії і політичні структури, 3) соціологічні установи, 4) альтернативні засоби масової комунікації, а також 5) незалежні інформаційно-аналітичні центри, які створюють суб’єктивні оціночні прогнози.

Офіційні і неофіційні джерела поділяються на:

джерела загального характер — політичні, економічні, військові джерела інформації, які використовуються для:

1) оцінки політичного, економічного і військово-стратегічного потенціалу держави;

2) складання прогнозів на довготривалий період;

3) планування зовнішньої політики;

4) прийняття рішень на рівні політичних, економічних і воєнних відомств;

– джерела спеціальної інформації – джерела стосуються конкретної сфери економічних відносин. Вони призначені для вузької сфери спеціального моделювання і прогнозування окремих стратегій та економічних кроків;

– джерела персональної інформації, які особливо важливі для усіх міністерств та відомств, а також розвідки. Зазначена інформація отримується за допомогою відкритих способів і засобів, а також неконституційних методів (підслуховування, стеження, конспіративного добування).

До закритих джерел інформації належать 1) дипломатичних, 2) розвідувальних, 3) контррозвідувальних, 3) військово-стратегічних, статистичних структур.

Так, наприклад, до закритої інформації у сфері міжнародних економічних відносин належить інформація:

• що міститься у директивах і вказівках посадовим особам, які представляють державу на переговорах, консультаціях та нарадах з питань зовнішньої політики. Несанкціоноване розголошення такої інформації переслідується в кримінальному порядку і віднесено до статей карного кодексу країни;

• про стратегію та планування зовнішньої політики;

• про номенклатуру і обсяги фінансування операцій з експорту та імпорту озброєння, військової техніки, стратегічних видів сировини, а також інформація про військово-технічне співробітництво з іншими державами.

До закритої інформації у сфері зовнішньоекономічних відносин належить інформація про: 1) обсяги фінансування; 2) формування рівня індикативних цін та 3) валютних надходжень.

До закритої інформації у сфери військової діяльності належить інформація про:

1) номенклатуру майна воєнного призначення;

2) час відправлення, маршрути та графік руху військово-транспортних засобів;

3) місця постійної та тимчасової дислокації військової техніки, особового складу, спорядження;

4) відомості про діяльність, завдання, маршрути пересування депешної (фельд’єгерської, дипкур’єрської) служби;

5) перевезення цінностей, вибухово- і вогненебезпечних, отруйних, токсичних і радіаційних речовин).

Кожна країна встановлює закони для регулювання інформаційних потоків і захисту інформації, що становить державну, службову, банківську та комерційну таємницю. Доповнення до таких законів публікуються в матеріалах офіційних органів, звітах відомостей, віднесених до державної таємниці. Перелік документів, які входять до переліку закритих джерел, оновлюється кожного року відповідно до пріоритетів серед життєво важливих та інших національних і державних інтересів, безпеки та оборони держави.

Конфіденційні джерела інформації — це джерела спеціального призначення, які захищаються законом і охороняються засобами держави. Під конфіденційними джерелами розуміють: 1) технічні носії інформації, 2) документовані інформаційні дані, 3) інші інформаційні продукти, 4) технічні засоби обробки інформації, 4) джерела розвідки і 5) закриті джерела специфічних міністерств та відомств.

Конфіденційні джерела розкриваються лише у випадку судового слідства лише за санкцією прокурора або за спеціальним рішенням суду, або у випадку, коли конфіденційна інформація свідчить про екстремальні ситуації, які стосуються життєдіяльності та безпеки людства.

Дезінформація – як один із різновидів інформації – є специфічним прийомом цілеспрямованого розповсюдження інформації — „пробні шари” для з’ясування суспільної реакції на політичні рішення тощо. Дезінформацію використовують для з’ясування напрямків діяльності військово-стратегічного керівництва і сил, органів безпеки, військово-промислових або інших відомств для з’ясування стану їх мобілізаційної готовності, виявлення специфічних прихованих сил і засобів, тактики дій в особливих умовах, а також для вирішення інших важливих проблем у міждержавних і міжнародних відносинах. Дезінформаційні та інші різновиди прихованого вигідного впливу використовуються для формування спеціально запланованої моделі громадську думку, для свідомого перекручення інформації з метою спонукання до дій і поведінки, вигідних для ініціатора заходів дезінформаційного і вигідного інформаційно-психологічного впливу.

Наприклад, для вивчення діяльності можливої конкуруючої фірми використовують різні джерела інформації, за якими визначають фірми-конкуренти, їхню стратегію і тактику, розробляють оптимальну стратегію бізнесу, проводять оптимальний набір контрагентів, визначають фірми-нейтрали та можливих союзників. Вимоги до таких джерел: 1) достовірність, 2) повнота інформації, 3) актуальність змісту і 4) точність інформаційних даних.

Джерела інформації про фірми класифікують наступним чином:

1) інформація про фірми, яка подається міжнародними організаціями та установами ООН. Дану інформацію можна одержати в міжнародних організаціях системи ООН із спеціальних досьє, які складаються міжнародними і міждержавними економічними організаціями системи ООН. Такими організаціями, зокрема, є ЮНІДО (організація об’єднаних націй з промислового розвитку), ПРООН, Департамент економічної та соціальної інформації (ЕКОСОС).

2) інформація про фірми, яка надається спеціалізованими міжнародними організаціями. До них належать: кредитно-інформаційні бюро, банківські установи, спілки підприємців, торгово-промислові палати держав, спеціалізовані державні організації;

3) інформація, яка надається спеціалізованими банками даних, які створюються консультативними (консалтинговими) видавничими та комп’ютерними фірмами, котрі спеціалізуються на виробництві та поширенні програмних продуктів.  Такі фірми обслуговують кілька банків даних і відповідають за достовірність та своєчасність оновлення інформації;

4) інформація, яка надається спеціалізованими засобами масової комунікації — це журнали, газети, радіо-, телепродукція, електронні засоби масової комунікації, які надають інформацію про поточну діяльність фірм. Найбільша корпорація, яка розряджається інформацію є ДоуДжонс. Вона публікує інформацію про капіталовкладення, стан і характер замовлень, призначених і знятих з посади відповідальних співробітників та керівників, вартість акцій, рівень ділової активності тощо;

5) фірмова інформація (інформація, яка надається самою фірмою) — річні звіти про діяльність фірми, презентативна або представницька діяльність фірми;

6) неформалізована особиста інформація, яка є найбільш достовірною і конфіденційною. Зазначена інформація поділяється на два різновиди:

а) інформація, отримана під час ділових контактів, ділових переговорів або зустрічей (така інформація систематизується у формі довідки на фірму), та

б) інформація про фірму, яка отримується з інших джерел (від представників влади, торгово-промислових палат, від аналітиків, представництв оптово-роздрібної торгівлі або від фірми-конкурента).

Найбільш цінною інформацією про фірми є та, котра надається спеціалізованими кредитно-інформаційними бюро.

Вони отримують інформацію по різних напрямках і надають таку інформацію лише за умов перевірки запиту з метою уникнення шантажу, провокацій або нечесної конкуренції. У довідках на фірми, які видаються кредитно-інформаційними бюро, містяться неопубліковані відомості про фінансовий стан фірми, її обороти, акціонерний капітал, характер і основні напрямки діяльності, а також короткі біографічні довідки всіх керівників і провідних співробітників.

Найбільш потужним кредитно-інформаційним бюро у світі — американська компанія Dan and Bradstreetcorporation. Зазначена корпорація заснована у XIX ст., має найбільшу приватну базу даних. У 70-х рр. XX ст. вона придбала одну німецьку компанію з усіма дочірніми філіалами, кредитне бюро Італії, англійське кредитно-довідкове бюро, інформаційні фірми скандинавських держав. Корпорація отримує інформацію через мережу дочірніх компаній та всі наявні канали зв’язку. Компанія публікує щорічно понад 60 різновидів міжнародних і національних довідників по фірмах і є монополістом у сфері програмного забезпечення довідок про країну, надає фінансову інформацію по галузях високих технологій, аналітичні розробки стану ринків та інформацію про страхування фірми. Нині її представництво діє на території держав СНД.

Другим монополістом в цій галузі є кредитно-довідкова організація Creditshutverband. На вищезгадані дві фірми припадає 85% світового ринку інформації про фірми.