13. Охарактеризувати призначення, склад, властивості та асортимент оліф.

Оліфами називають переважно перероблені рослинні олії. Їх застосовують для одержання лакофарбових покриттів як самостійно, так і в суміші з фарбовими пігменти і різноманітними смолами. До оліф належать також розчини алкідних смол.

До складу натуральних О входять перероблені рослинні олії та речовини, що прискорюють їх висихання – сикативи. До складу напівнатуральних та щтучних оліф входять також органічні розчинники (уайт – спіріт чи скипидар), що застосовують для регулювання вязкості оліф.

Плівки натуральних оліф після затвердіння окиснюються значно менше, ніж плівки з сирих масел, тому зберігають еластичність та не стають крихкими більш тривалий час. Крім того, мають кращий блиск.

Напівнатуральні – на основі рослинних масел з, їх піддають істотним хімічним змінам в результаті сильної термічної обробки або додавання хім.реагентів, що викликають переетерифікацію. Їх поділяють на ущільнені оліфи (оксоль – лляна оксидована, оліфа сульфоксоль та ін.), переетерифікрвані (алкідні – глифталева та пентафталева) та комбіновані.

Ущільнені О на основі лляної та конопляної олії дають більш тверді та блискучі плівки з підвищеною мех.тривкістю та вологостійкістю. Алкідні мають високу висихаючу спроможність, за властивостями вони рівноцінні ущільненим оліфам, а в ряді випадків краще їх. Недоліком напівнатуральних оліф є підвищене утримання вільних жирних кислот. Комбіновані оліфи мають менше недоліків – не загустівають при розтиранні з пігментами. Їх виготовляють 4 марок.

Штучні – одержують із штучних органічних плівкоутворювачів. Вони грають допоміжну роль, значення їх невелике.

Якість О хар-ся кольором, прозорістю, визначеними розмірами щільності, вязкістю, вмістом золи і неомилюваних речовин, кислотним (число міліграмів їдкого калію, необх.для нейтралізації вільних жирних кислот, що утримуються в 1г олії), йодним числом (хар-є спроможність олії та оліф висихати) та числом омилення.

13. Лаки: класифікація, споживні властивості, асортимент.

Лаками наз.розчини смол в органічних розчинниках. Після висихання вони утворюють на поверхні виробів, що покривають ними, тверді, прозорі і блискучі плівки, що виконують захисні та декоративні ф-ії. Їх застосовують для лакування пофарбованих поверхонь виробів. На їх основі готують грунтовки та шпаклівки. Велика к-ть лаків застосовується для вир-ва емалевих фарб.

КЛАСИФІКАЦІЯ

За призначенням: 1)для зовн.робіт; 2)для внутр.оздоби; 3)для художніх робіт; 4)стійкі до агресивних середовищ; 5)термостійкі; 6)електроізоляційні; 7) лаки спеціального призначення.

За природою плівкоутворення:

*масляні, виготовлені на основі рослинних масел і деяких природних і синтетичних смол;

*смоляні, виготовлені на основі природних і синтетичних смол;

*ефіроцелюлозні, виготовлені на основі ефіріф целюлози;

*асфальтобітумні, виготовлені на основі природних і штучних асфальтів та бітумів.

Від характеру плівкоутворення лаки підрозділяють на 2 групи:

- які утворюють тверді плівки винятково за рахунок випару летючих розчинників, що утримуються в них. Їх плівки термопластичні, рохчинні в органічних розчинниках (спиртові лаки, нітролаки, асфальтобітумні);

- які утв.плівки не тільки за рахунок випару розчинників, а й у результаті різних хім.перетворень плівкоутворюючих речовин. Їх плівки не плавляться та не розчиняються (епоксидні лаки, що не містять розчинників).

МАСЛЯНІ ЛАКИ – розчини смол та росл.олій з сикативами в орг.розчинниках. В асортименті МЛ розрізняють лаки загального призначення та спец.призначення.

СМОЛЯНІ ЛАКИ – розчини синтет.чи природних смол в орг.розчинниках. Висихають за 1-4години. В зал від використаних смол под.на: спиртові лаки, алкідні, ненасичені поліефірні, поліакрилові, поліуретанові, епоксидні.

НІТРОЦЕЛЮЛОЗНІ ЛАКИ – розчини нітроцелюлози з іншими плівкоутворювачами та пластифікаторами в летких орг.розчинниках. Плівки їх безколірні та прозорі, швидко висихають (до 1 години). Переваги: висока вологостійкість, твердість та мех.міцність плівок, легкість виправлення дефектів. Недоліки: низька світлостійкість, висока горючість, слабка адгезія, розтріскування на згинах.

АСФАЛЬТОБІТУМНІ ЛАКИ – вязкі розчини нафтових бітумів, а також камяновугільних пеків в бензині – розчиннику, скіпідарі. Їх отримують з дешевої сировини. Утворюють блискучі чорні плівки. Переваги: висока вологостійкість, хім.стійкість, електроізоляційні влас-ті. Недоліки: низька теплостійкість плівок, слабка стійкість до прямих сон.променів, що визивають руйнування.