- •8.1.Загальна характеристика розвитку світового господарства.
- •8.2.Чинники та особливості господарського розвитку провідних капіталістичних країнах.
- •8.3.Господарський розвиток українських земель у складі російської імперії.
- •9.1.Економічні передумови виникнення кейнсіанства.
- •9.2.Кейнсіанська революція в економічній теорії та економічна політика.
- •9.3.Еволюція кейнсіанства.
- •10.1.Економічні прогрими відбудови та реформи після іі світової війни.
- •10.3.Лондонська школа неолібералізму.
- •10.4.Паризька школа.
- •11.1. Неоконсервативні концепції
- •11.2.Вплив неоконсервативних концепцій на госп.Практику
- •2)Політика Маргарет Тетчер:
- •12.1Ідейно-теоретичні основи інституціоналізму, його напрями
- •12.2 Неоінституціоналізм
- •13.1. Трансформаційні процеси
- •13.2. Глобалізація світового господарства
- •14.1.Політикак воєнного комунізму та її наслідки
- •14.2.Неп. Змішана економіка
- •14.3.Консервація адміністративно – командної системи
- •14.4.Реформування радянської економіки
- •14.5.Розвиток економічної науки в радянський період
- •15.1. Основні чинники економічної кризи 1990-х років в Україні
- •15.2.Економічні перетворення 1990-х років та їх результати
10.1.Економічні прогрими відбудови та реформи після іі світової війни.
Загальні риси господарського становища після ІІ світової війни:
-
Колосальний занепад с/г;
-
Виснаження сировинних баз;
-
Руйнування інфраструктури та промислових об’єктів;
-
Моральний та фізичний знос промислових обладнань;
-
Зниження життєвого рівня, що призвело до високої смертності;
-
Нестабільність національної валюти;
-
Розпад колоніальної системи;
-
Зміна у співвідношенні сил на світовій арені, зумовлена формуванням соціалістичного табору.
Спільні чинники економічного відродження капіталістичних країн:
-
Використання здобутків НТР;
-
Наймасштабніша в історії капіталістичних країн, націоналізація промисловості, транспорту та фінансових установ;
-
Розвиток державного підприємництва і створення потужного державного сектора;
-
Запровадження економічного та адміністративного контролю над цінами, заробітною платою;
-
Запровадження системи соціально економічного програмування. Після воєнного відродження багатьох країн Європи сприяла реалізація плану Маршала – програми після воєнної відбудови значною мірою базувалися на ідеях державного регулювання Кейнса, які були пануючими до кінця 1970р. Поряд з цим почалась модифікація неокласичного напряму економічної думки, що передбачає визначення ролі державного регулювання ринкової рівноваги. Виник, а згодам набув значного поширення неолібералізм – один з основних напрямів сучасної економічної теорії та економічної політики, що ґрунтується на визнанні необхідності поєднання принципів економічної свободи з обмеженим державним регулюванням економіки.
10.2.Фрайбурська школа . Фрайбурська школа ( ордо лібералізм) – основні положення:
-
Використання методології неокласиків та інституціональних підходів розроблених ще історичною школою;
-
Поєднання ідеї спільної держави, що виконує інституціональні, організаторські та виховні функції і має на меті створити сильну конкурентну економіку, спираючись на менталітет нації та неокласичних ідей саморегулювання економіки. В. Ойкен – основна праця «Основи національної економіки»:
1) об’єктом дослідження вважав лише ідеальні типи господарств – центральне кероване господарство і вільне ринкове господарство; 2) ринкова економіка не реалізує принципи соціальної справедливості , який може забезпечити лише централь керована система побудована на суспільній власності, разом з тим централізація суперечить самій природі економіки і руйнує її; 3) розробив теорію ладу, що грунтується на 3 основних принципах: - індивідуальної свободи; - системної економічної політики; - сильної держави.
А. Мюллер – Армак – основна праця «Господарський порядок і господарська політика»:
1) вперше концептуально виклав ідею поєднання принципу свободи ринку з принципом соціальним вирівнюванням; 2) ввів поняття соціальне ринкове господарство – поєднання конкурентно- ринкового господарства заснованого на приватній власності і соціальної ролі сильної держави; 3) вважав, що державне регулювання повинно бути спрямоване на досягнення синтезу між гарантованою законом свободою в економічній сфері та зобов’язання держави у забезпеченні соціальної справедливості та захищеності.
Людвіг Ерхард – основна праця «Добробут для всіх”:
-
Метою господарської реформи вважав свідоме створення нового економічного ладу;
-
Основним завданням держави вважав підтримку умов існування соціального ринкового господарства, шляхом стеження за виконанням правил вільної конкуренції, запобігання монополізму, гарантування охорони і пріоритетного значення приватної власності;
-
Здійснив низку реформ у ФРН, ставши батьком німецького економічного дива.