- •Тема 1. Предмет I метод історії економіки та економічної думки.
- •1.1. Етапи розвитку економіки й основні напрямки економічної думки
- •1.2. Предмет I метод "Історії економіки та економічної думки"
- •1.3. Методи історії економіки та економічної думки
- •1.4. Функції історії економіки та економічної думки, її місце у системі наук
- •Тема 2. Господарство первісного суспільства та його еволюція на етапі ранніх цивілізацій.
- •2.1. Етапи господарської еволюції первісного суспільства
- •2.2. Економічний розвиток перших цивілізацій Стародавнього Сходу
- •2.3. Становлення економічної думки Стародавнього Сходу
- •2.4. Господарство первісних племен на території Українських земель. Трипільська культура
- •Тема 3. Особливості господарського розвитку та економічної думки періоду формування світових цивілізацій (vііі ст. До н.Е. – V ст. Н.Е.).
- •3.1. Характерні риси економічного розвитку Стародавньої Греції та Стародавнього Риму
- •3.2. Розвиток економічної думки Античного Світу
- •3.3. Економічний розвиток східнослов'янських племен
- •Тема 4. Господарство та економічна думка суспільств Європейської цивілізації в період середньовіччя (V‑хv ст.).
- •4.1. Характерні риси європейського господарства періоду середньовіччя
- •4.2. Економічні погляди середньовіччя у Західній Європі
- •4.3. Економічні погляди середньовікового Сходу
- •4.4. Економічний розвиток Українських земель (V-XV ст. )
- •4.5. Економічна думка України періоду середньовіччя
- •Тема 5. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (хvi – перша половина хvіі ст.).
- •5.1. Вплив великих географічних відкриттів на економічний розвиток Європи
- •5.2. Сутність і особливості первісного нагромадження капіталу у провідних країнах світу
- •5.3. Теорії раннього та пізнього меркантилізму
- •5.4. Економічний розвиток Запорізької Січі та економічні погляди б.Хмельницького
- •Тема 6. Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (друга половина XVII – перша половина хiх ст.).
- •6.1. Промисловий переворот і його соціально-економічні наслідки
- •6.2. Загальна характеристика ранньої класичної політекономії
- •6.3. Зріла класична політекономія
- •6.4. Пізня класична політекономія. Ідеї реформізму, прагматизму, апологетизму
- •6.5. Західноєвропейський утопічний соціалізм
- •6.6. Виникнення та розвиток марксистської економічної теорії
- •6.7. Стара історична школа Німеччини
- •6.8. Господарський розвиток України та економічні погляди її мислителів у другій половині XVII – першій половині хіх ст.
- •Тема 7. Ринкове господарство країн Європейської цивілізації в період монополістичної конкуренції (друга половина хіх — початок хх ст.).
- •7.1. Основні тенденції розвитку світової економіки у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •7.2. Нова історична школа Німеччини
- •7.3. Порівняльна характеристика шкіл мікроекономічного аналізу (австрійська, американська, кембріджська, математична).
- •Тема 8. Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрямки економічної думки в Україні (друга половина хiх — початок хх ст.).
- •8.1. Економічний розвиток України на рубежі хіх‑хх ст.
- •8.2. Економічні ідеї революційної, радикальної демократії та ліберально-народницькі
- •8.3. Розвиток політичної економії в Україні
- •Тема 9. Господарство та економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільств європейської цивілізації (перша половина хх ст.).
- •9.1. Економічні наслідки першої світової війни. Світова економічна криза 1929‑1933 рр.
- •9.2. Економічні наслідки другої світової війни
- •9.3. Еволюція неокласичної теорії на початку хх ст.
- •9.4. Зародження інституціонально-соціального напряму
- •9.5. Виникнення кейнсіанської теорії
- •Тема 10. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революцій (друга половина хх ст.).
- •10.1. Економічний розвиток європейських країн у другій половині хх ст.
- •10.2. Загальна характеристика ідей неолібералізму
- •10.3. Неокласичний синтез
- •10.4. Посткейнсіанство
- •10.5. Післявоєнний інституціоналізм
- •Тема 11. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець хх – початок ххi ст.).
- •11.1. Глобалізація економічних процесів і формування нової економіки
- •11.2. Концепції неокласичного відродження
- •11.3. Нове кейнсіанство
- •11.4. Неоінституціоналізм
- •11.5. Неомарксизм
- •Тема 12. Економічний розвиток України в умовах радянської економічної системи та його трактування в економічній думці.
- •12.1. Господарство урср у 20 р. Хх ст.
- •12.2. Економічний розвиток України в 30‑50 рр. Хх ст.
- •12.3. Господарство України другої половини хх ст.
- •12.4. Загальна характеристика радянської економічної думки
- •Тема 13. Формування засад ринкового господарства в Україні (90‑ті роки хх ст.).
- •13.1. Напрями ринкової трансформації в Україні
- •13.2. Сучасна економічна думка України
- •Список рекомендованої літератури
Тема 12. Економічний розвиток України в умовах радянської економічної системи та його трактування в економічній думці.
12.1. Господарство УРСР у 20 р. ХХ ст.
12.2. Економічний розвиток України в 30‑50 рр. ХХ ст.
12.3. Господарство України другої половини ХХ ст.
12.4. Загальна характеристика радянської економічної думки.
12.1. Господарство урср у 20 р. Хх ст.
Створенням УРСР 12(25) грудня 1917 р. розпочато будівництво соціалізму. Політика "військового комунізму" виявилася неефективною.
Навесні 1921 р. виникла небезпека війни з широкими народними масами: селянська війна з більшовиками, повстання матросів в Кронштадті тощо.
10 з'їзд партії більшовиків проголошує нову економічну політику (НЕП), що вводилася поступово, з великими труднощами. Її головні складові: 1) заміна продрозкладки на продподаток /березень 1921 р./, формування ринку в місцевому масштабі; 2) оновлення фінансово-грошової системи, відновлення Державного банку, проведення грошової реформи /1922‑1924 рр./; 3) легалізація приватної торгівлі; 4) у промисловості великі підприємства залишені як державні, а дрібні і середні передавалися в оренду або приватну власність /серпень 1921/; 5) держпідприємства об'єднано в госпрозрахункові організації – трести /союзні, республіканські і губернські/, які стали основною формою управління промисловістю. В Україні було 3 союзних трестів, 21 республіканський і 54 губернських.
Швидкому розвитку промисловості сприяли: самостійність в управлінні виробництвом, введення ринкових відносин. У 1926 році був досягнутий довоєнний рівень виробництва, проте не всі галузі працювали високопродуктивно. Так у Донбасі добувалося лише 78% довоєнного рівня вугілля. Вкладалися кошти у будівництво нових заводів, електростанцій. В Україні було закладено три великі електростанції, почали випускати трактори.
Подальшому розвитку промисловості заважали: 1) право розпоряджатися підприємствами належало державі; 2) залежність підприємств від трестів /на госпрозрахунку працював трест, а підприємство не знало результатів своєї роботи/; 3) гостра потреба в керівних кадрах, фахівцях, кваліфікованих працівниках.
Темпи розвитку української промисловості перевищували загальносоюзні за рахунок розвитку кам'яновугільної, залізорудної і машинобудівної галузей промисловості, які стали основою індустріалізації СРСР.
Сільське господарство за роки громадянської війни і "військового комунізму" було зруйноване. Для його відродження: 1) створено акціонерне товариство "Село-допомога"; 2) на допомогу селу відправлялися робочі і військові; 3) дрібні селянські господарства збільшилися за рахунок поміщицьких і церковних земель /у селянських господарствах України було 31 млн. десятини землі, тобто 92% земельного фонду республіки/; 4) було введено єдиний сільськогосподарський податок /1923р./, який селяни платили в грошовій формі, завдяки чому держава почала формувати хлібний фонд закупівлями з ринку; 5) розвивалася кредитна кооперація селянства і спеціалізована кооперація.
Наприкінці 20-х років перемогу у боротьбі партійних угрупувань отримали прихильники командно-адміністративних методів управління державою під гаслами "будівництва економічного фундаменту соціалізму" і "будівництва основ соціалізму ".
Більшовики почали реконструкцію господарства під гаслом "подолання економічної відсталості і перетворення радянської країни у високорозвинену державу": 1) швидку індустріалізацію прагнули провести за рахунок селянства, використовуючи механізм цінових ножиць /тобто держава встановлювала низькі ціни на сільськогосподарські продукти і високі – на промислові товари/; 2) введено новий господарський механізм /1928‑1932рр./ з високим рівнем централізації управління народним господарством; 3) трести перетворено в органи технічного управління, підприємства стали основною ланкою управління; 4) прискореними темпами розвивалася електроенергетики, будівництво нових заводів /Харківський тракторний, реконструйований паровозобудівний в Луганську тощо/; 5) оновлення засобів виробництва на 80%‑90% /у деяких галузях механізували до 50% праці/; 6) було надано перевагу розвитку галузей групи "А" у порівнянні з галузями групи "Б"/прогрес важкої індустрії не вплинув на розвиток легкої і харчової промисловості/.
Колективізація сільського господарства: проводилася в короткий термін насильницькими методами. Результати колективізації: 1) депортовано з України сто тисяч селянських сімей; 2) ліквідовано більше двохсот тисяч селянських господарств; 3) спад сільськогосподарського виробництва і залишковий принцип при хлібозаготівлі викликали в 1932 році голод в Україні /втрати від нього склали близько 8 млн. чоловік/. Негативні наслідки колективізації проявлялися протягом всього існування командно-адміністративної системи.