51. Приклад використання редакційної політики щодо співробітників змі.

63. Приклад конфлікту між власником і співробітником змі

Найчастіше тиск щодо інформаційної політики здійснюють топ менеджери телеканалів. Для прикладу: протягом тижня з 11 травня генеральний директор "ТРК 1+1" Олександр Ткаченко сам безпосередньо керував ньюз-румом. Ткаченко це аргументував тим, що у нього самого є багато запитань до деяких журналістів стосовно журналістських стандартів.

В таких діях Ткаченка вбачаються ознаки перешкоджання законній професійній діяльності журналістів - частина 1 статті 171 Кримінального кодексу України, оскільки він не уповноважений керувати творчим процесом.

Потім заступник голови правління ММЦ "СТБ" з інформаційного мовлення Олексій Мустафін визнав, що канал надалі не буде висвітлювати теми про майно та витрати політиків, оскільки "ці теми складно висвітлювати так, щоб не виникло підозри у подвійних стандартах."

При цьому редакційний статут ММЦ "СТБ" прямо передбачає: "3.4. Телеканал СТБ своєю діяльністю сприяє інформаційному плюралізму, висвітлюючи усі суспільно-важливі події".

Одночасно з цим є чимало цілком конкретних фактів цензури, які наразі залишаються без належного реагування з боку правоохоронних органів. Особливо в регіонах України.

Зокрема, наприкінці квітня новопризначений глава Севастопольської міськдержадміністрації Валерій Саратов направив міністрові оборони України адміралові Михайлові Єжелю листа з різкою критикою редакційної політики "Бризу" і з вимогою звільнити його керівника Мамчака.

Причина, як вважає координатор "Українського Севастополя" Микола Владзимирський, в тому, що в ефірі цієї ТРК звучали різні думки, в тому числі і критичні, зокрема щодо "харківських угод", а також стосовно дій російських військових у Севастополі, які часто порушували попередні угоди і чинне законодавство України.

У Кривому Розі начальник відділу з питань внутрішньої політики та зв'язків з громадськістю виконкому Криворізької міськради Андрій Полтавець написав листа до головного редактора "Вестника Кривбасса" Володимира Гончара у відповідь на критичну до місцевої влади статтю.

"Я прошу унеможливити у подальшому появу подібної неперевіреної інформації на шпальтах вашої газети. Друковане видання повинно поширювати серед населення Кривого Рогу достовірну інформацію, прищеплювати повагу до рідного міста, популяризувати утвердження принципів загальнолюдської моралі ..." - це стало реакцією на опитування мешканців, які з недовірою поставилися до ініціатив нового губернатора Дніпропетровщини.

Цікаво, що деякі достатньо природні ситуації викликають дії чиновників, які цілком підпадають навіть під українське визначення поняття цензури. Зокрема, відеозапис падіння вінка на президента України Віктора Януковича біля могили Невідомого солдата 17 травня не показали на таких каналах, як ICTV, "Інтер" та Перший національний.

Після того, як вінок під поривом вітру вдарив Януковича, до журналістів підійшов начальник головного управління з питань комунікацій адміністрації президента Олексій Кошелєв. Він, перебуваючи при виконанні своїх службових обов'язків, тобто маючи повноваження посадової особи органу державної влади, звернувся до журналістів не ставити це відео в ефір.

Цей факт вказує на ознаки цензури (ст. 45-1 закону "Про інформацію"), оскільки чітко видно спроби обмежити поширення певної інформації, та може кваліфікуватися як перешкоджання діяльності журналістів (ч. 1 ст. 171 КК України).

Теж саме стосується і відмови в акредитації до Кабміну фотожурналіста "Газети по Українські" Андрія Шматова, який сфотографував міністра освіти Дмитра Табачника, коли йому подає руку помічник, аби допомогти вийти з машини. http://www.pravda.com.ua/articles/2010/07/21/5235519/