5. Клонування

Останнім часом є небагато біологічних термінів, які б викликали такий інтерес не лише серед вчених, але й серед людей далеких від науки, як "клонування".

В одних воно асоціюється з моторошними фантастичними кінофільмами, де клонують переважно монстрів й негідників. Інші вважають клонування можливістю обезсмертити себе або своїх близьких. Третім клонування бачиться як селекційний прийом-добір і "тиражування" "найкращих", "самих розумних", "самих талановитих". Але усі вони поділяються на тих, хто "за" і на тих, хто "проти". Так, що ж таке клонування, і чому навколо нього ведуться такі гарячі суперечки?

Немає одноголосного трактування цього терміну - різні групи й організації визначають клонування по-різному.

Наприклад, Американська медична асоціація (АМА) вважає клонуванням "одержання генетично ідентичних організмів шляхом переносу ядра соматичної (не статевої) клітини. Під "переносом ядра соматичної клітини" слід розуміти процес, при якому ядро соматичної клітини існуючого організму переноситься в яйцеклітину, з якої ядро було вилучено.

Отже клонування - це метод одержання генетичної копії батьківського організму, що надав соматичну клітину.

Після переносу ядра яйцеклітину хімічно або електричним розрядом стимулюють до поділу. Отриманий таким способом ембріон імплантують у матку сурогатної матері.

Інші групи розуміють клонування ширше.

Вони також включають у це поняття одержання тканин і органів зі стовбурових клітин шляхом вирощування їх у культурі.

З історії технології клонування

Які ж події, які методичні розробки призвели до того, що клонування вищих тварин, а головне, людини, стало реальністю?

У 1950 році були успішно проведені перші роботи по штучному заплідненню: сперму бика заморозили і зберігали при -79°С, після чого використовували для запліднення корови.

У 1952 році удалося клонувати першу тварину: Роберт Брігз і Томас Кінг створили з клітини пуголовка жабу.

У 1966 році J.B. Gurdon у Кембриджському університеті одержав важливі результати в досліді з клонуванням жаби - статеву клітину зі зруйнованим ядром було "злито" з соматичною клітиною, в результаті чого розвинулась жаба, ідентична тій, що була донором соматичної клітини, а не статевої.

У 1978 році група вчених під керівництвом Roberta Еdwards і Раtrїскa Steptoe розробила методику, яку зараз рутинно використовують для штучного запліднення людей іп vitro (ІVF), при якій яйцеклітину запліднюють "в пробірці", а потім імплантують у матку.

У 1985 році група під керівництвом Ralfa Рrіnstar провела експеримент, в результаті якого народилася тварина (порося), один з генів якої був цілеспрямовано змінений.

У 1992 році доктор Раlеrmо уперше застосував при штучному заплідненні метод ІСSІ - він прямо ввів сперматозоїд в яйцеклітину. У 1993 році в Університеті Джорджтауна був успішно проведений ряд дослідів по клонуванню людських ембріонів.

І нарешті в 1997 році Іаn Willmaск і його команда з Рослинівського інституту в Единбурзі, Шотландія, створили найвідомішу у світі вівцю - Доллі. Слідом за появою клонованої вівці Доллі в США народилися клоновані телята та клонована мавпа.

На теперішній час гостро постає питання: що ж буде далі? Чи варто витрачати величезні гроші на клонування сільськогосподарських тварин? Чи можливо клонувати людей, а якщо можливо, то чи потрібно це робити? Які будуть наслідки?

Проблеми клонування - проблема „штучної природи"

Необхідно підкреслити 2 принципових положення, що пов'язані з розвитком і функціонуванням біотехнології. По-перше, біотехнологічний спосіб людської діяльності обумовлює формування певного пласта біологічного світу, який в абсолютному значенні вже не є природою. Природа стає штучною. Це, у свою чергу, веде до зміни не тільки змісту, а й способів взаємодії технології і культури. Тому, друга обставина, яку треба відмітити, полягає в тому, що штучна природа обумовлює існування світу нової культури - технологізованої культури.

Багато хто вважає негуманними досліди з клонування тварин. Як же бути з людиною? Необхідно враховувати морально-етичний бік питання. Крім того, треба визначити, чи може людина дозволити собі створення ембріонів з метою подальшого використання їх тканин та органів - тобто свідомо йти на вбивство ще ненародженої людини?

Клонування: аргументи "за"

Звичайно перш за все нас цікавить, чим клонування може бути для нас корисним? У разі збільшення відсотку вдалих результатів, метод клонування міг би значно полегшити роботу тваринників. Замість традиційного схрещування при селекції сільськогосподарських тварин, результати якого зазвичай важко передбачити, завдяки клонуванню можна було б одержувати генетичні копії тварин з надзвичайними показниками: корів з високими надоями, свиней з особливою якістю м'яса, овець з високоякісною вовною та інше.

Також важливим є те, що при подальшому розвитку технології клонування можна буде вивчати процес диференціації клітин, зокрема механізми виникнення й розвитку генетичних патологій, канцерогенезу. Можливо вдасться вирощувати людські органи, не використовуючи спеціально створені для цього ембріони.

Але все ж таки один з головних аргументів на користь розвитку технології клонування - це вирощування органів для трансплантації. Попит на донорські органи завжди високий. У майбутньому це може виглядати як створення генетично ідентичних людей, що могли б бути донорами тканин і органів один для одного, можливість за допомогою технології клонування вирощувати нові здорові клітини й заміняти ними в організмі людини пошкоджені та ненормально функціонуючі.

Безплідні пари зможуть мати нащадків, генетично ідентичних батькові або матері. Якщо хто-небудь у парі позбавлений нормальних статевих клітин і тому не може мати потомство навіть за допомогою штучного запліднення, то клонування - можливий вихід. Люди самотні також зможуть мати дітей - своїх генетичних двійників.

При цьому варто врахувати, що гени не визначають особистість людини цілком. Крім генів у формуванні людини й психічно, й фізично відіграють роль умови, середовище, наявні можливості вибору. Яскравим прикладом цьому є однояйцеві близнюки, які певною мірою відрізняються один від одного.

Отже генетична ідентичність не заважає людям бути унікальними індивідумами.

Клонування: аргументи "проти"

Які ж найважливіші проблеми примушують людей так завзято вимагати заборони клонування людини?

Технологія клонування поки що вкрай недосконала. Методично, здавалося б це не набагато складніше штучного запліднення, яке зараз вже поставлено "на потік".

Але одна справа - статеві клітини при злитті яйцеклітини і сперматозоїда в нормі запускається програма розвитку ембріона, тобто у певній послідовності активуються певні гени, клітина починає ділитися, потім клітини диференціюються, закладаються і формуються органи.

Зовсім інша ситуація з соматичною клітиною, яку необхідно перепрограмувати, повернути назад до стану щойно заплідненої зиготи й запустити весь цей процес знову.

Для цього її поміщають у збіднене живильними речовинами середовище -провокують стан спокою, тобто в неї перестають функціонувати раніше активні гени. Після цього ядро соматичної клітини переносять у яйцеклітину, з якої вилучене її власне ядро (іноді використовують не прямий перенос ядра в яйцеклітину, а злиття двох клітин під дією електричного розряду). Далі в обох випадках електричним імпульсом активують у клітині процес поділу. Незважаючи на те, що це досить стандартна процедура, до кінця не з'ясовано, чому електричний імпульс (приблизно в 10% випадків) все ж таки запускає процеси поділу і розвитку зародка.

Наприклад, при клонуванні вівці Доллі було використано 277 яйцеклітин, у 30 випадках вдалося стимулювати поділ, 9 ембріонів продовжували розвиватися в сурогатних матерях, і лише один з них народився.

Доллі, яка почувалася здоровою не один рік - скоріше виключення. У переважній більшості випадків при клонуванні ссавців народжені тварини страждають від яскраво виражених патологій або від прихованих генетичних аномалій.

Вчені пов'язують це з ненормальною експресією генів в організмі, що розвивається: одні гени не працюють зовсім, хоча повинні, інші ж працюють інтенсивніше, ніж необхідно. При такому стані речей розвиток здорової тварини є дуже малоймовірним. А переходити до клонування людини, коли в експериментах на тваринах не отримано переконливих результатів, здається просто неетичним.

Якщо припустити, що людину буде клоновано, що будуть народжуватися нормальні і здорові індивіди, то практично непередбачуваними є психологічні та соціальні проблеми, з якими може зіштовхнутися клонована людина. За законом права і можливості клонованих людей не можуть відрізнятися від прав їх неклонованих співгромадян, але не виключено, що відношення в суспільстві до них буде як до людей "другого ґатунку". Крім того, якщо клонування набуде поширення, то важко уявити собі, якими можуть бути його довгострокові генетичні ефекти. І це стосується не лише людей, але і тварин.

Клонування порушує нормальний еволюційний процес, при якому відбувається постійне перемішування генів, їх взаємодія й природна селекція. Необхідно ретельно проаналізувати можливі наслідки клонування для генетичного різноманіття.

Законодавче регулювання клонування

Останнім часом, коли після появи вівці Долі дослідження в галузі клонування значно активізувалися, гостро постало питання про законодавче врегулювання в цій сфері. Особливо це стосується клонування людини. Більшість розвинутих країн якщо ще не заборонили роботи в цьому напрямку, то планують зробити це в найближчому майбутньому.

Хоча усі розуміють, що можливі дуже цікаві і революційні відкриття, що ера клонування може відкрити грандіозні перспективи перед людством, але ризик занадто великий, занадто важко передбачити наслідки, занадто великою є відповідальність - йдеться про людські життя. Гарячі суперечки ведуться також навколо використання ембріональних стовбурових клітин для вирощування тканин і органів.

14 грудня 2004 року Верховна Рада України заборонила репродуктивне клонування людини. За проект закону "Про заборону репродуктивного клонування людини" проголосували 253 депутата при необхідних 226. Закон забороняє створення людини, генетично ідентичної іншій живий чи померлій людині шляхом перенесення в позбавлену ядра жіночу статеву клітину ядра соматичної клітини людини. Закон також забороняє ввезення в Україну та вивезення з країни клонованих ембріонів людини. Україна підписала та ратифікувала міжнародні акти, що забороняють репродуктивне клонування людини. У відповідності до статті 9 Конституції, ратифіковані Радою міжнародні договори є частиною національного законодавства.

Багато громадських та релігійних організацій наполягають на тому, що ембріон - це людська істота та створення й використання його з такою метою, як джерело органів нехай навіть для порятунку життя інших людей, неприпустимо. Бути чи не бути клонуванню - вибір за політиками.

А як думаєте Ви?