Література

а) основна

Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. – К.: Либідь, 1993. – С. 243-274.

Болюх О.В. Морфолого-синтаксичні особливості прислівників // Мовознавство. – 1994. – № 6. – С. 34-39 (законспектувати).

Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови. – К.: Унів. вид-во “Пульсари”, 2004. – С. 298-327.

Горпинич В.О.Морфологія української мови. – Дніпропетровськ, 1999.– С. 80-88.

Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. – К.: Вища школа, 1983. – С. 241-246.

Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Гищенка. – К.: Вища школа, 1997. – С. 446-455.

Чапля І.К. Прислівник в українській мові. – Харків: ХДУ, 1960. – С. 3-27.

в) додаткова

Андерш Й.Ф. Особливості адвербіалізації іменників // Мовознавство. – 1999.–№1. С.3-6(законспектувати).

Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.: Наук. думка, 1983. – С. 17-18, 153-156, 185-222.

Довга Т.М. Сполучення іменників з прийменником на і однозвучні з ними прислівники // Українська мова і література в школі. – 1974. – № 7. – С. 22-30.

Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови. Морфологія. – К.: КДУ, 1961. – Ч.ІІ. – С. 152-157.

Ніколашина Т.І. Адвербіалізовані форми орудного відмінка із порівняльним значенням // Проблеми української мови та методики. Міжвузівський збірник наукових праць. – Слов’янськ, 1997. – С. 27-34.

Ніколашина Т.І. Адвербіальні лексеми на позначення безвідносного часу // Наукові записки. Серія філологічна. Випуск 2. – Полтава, 1998. – С. 17-21.

Ніколашина Т.І. Прислівники інтенціальної семантики в сучасній українській мові // Збірник наукових праць: Вісник Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г. Короленка. – Випуск 2(6). – Полтава, 1999. –С. 173-176.

Ніколашина Т.І. Семантико-функціональна характеристика каузальних прислівників української мови // Проблеми української мови та методики. Міжвузівський збірник наукових праць. – Слов’янськ, 1997.– С. 34-40.

Ощипко І.Й. Українські відприкметникові прислівники на -о, мотивовані складними твірними основами // Мовознавство. – 1973. – № 2.

Русанівський В.М. Означальні, предикативні і модальні прислівники // Українська мова і література в школі. – 1967.– № 4.– С.22-26 (законспектувати).

Уздиган І.М. Прислівники на -ому, -и в українській мові // Українська мова і література в школі. – 1975. – № 10.

Український правопис. – К.: Наук. думка, 1993. – С. 37-40.

Практичні завдання

1. Вправи 347, 350, 351 (Плющ М.Я., Леута О.І., Гальона Н.П. Сучасна українська літературна мова. Збірник вправ. – К.: Вища школа. – 284 с.).

2. Скласти або виписати із творів художньої літератури 6 речень із прикметниками вищого та найвищого ступеня порівняння та омонімічними форми прислівників.

Методичні рекомендації

1. Перед виконанням письмових завдань опрацювати теоретичний матеріал.

2. Письмове завдання 2 виконувати за таким зразком :

Найкраще моє побажання – усім добре вчитися. Найкраще працювали під час педагогічної практики студенти філологічного факультету.

Побажання ( яке?) найкраще –якісний прикметник, найвищого ступеня порівняння ( синтетична форма), с.р., одн., Н.в., узгоджене означення.

Працювали (як?) найкраще – означальний, якісно-означальний прислівник, найвищого ступеня порівняння ( синтетична форма ), обставина способу дії.

3. Перепишіть і вивчіть напам’ять схему морфологічного аналізу прислівника.

4. Складіть таблицю-пам’ятку правопису прислівників разом, окремо, через дефіс, написання прислівників і прислівникових сполук.

Схема морфологічного аналізу прислівника

1. Слово, що аналізується. 2. Розряд за значенням: а) означальний (якісно-означальний, способу дії, кількісно-означальний); б) обставинний (часу, місця, причини, мети). 3. Ступінь порівняння (якщо якісно-означальний). 4. До якого слова відноситься. 5. Якого походження. 6. Синтаксична функція. 7. Правопис слова.