3. 5. Перспективне зображення
Найбільш наочним способом графічного зображення будівель і споруд у просторі є перспективне креслення. За допомогою перспективи перевіряють та уточнюють просторову дію проектованого об'єкту на людину, його розташування щодо навколишніх об'єктів.
Зображення твору архітектури в перспективі повинне бути завжди точним. Тому основою доброго перспективного малюнка повинна бути відповідність його правилам нарисної геометрії. Метод конструювання перспективного малюнка в даному розділі не подається, в ілюстративній частині зображені тільки композиція, графіка та способи викреслювання.
Об'єкт, зображений у перспективі, спостерігають з однієї точки. Вибір місця спостереження має істотний вплив на кінцевий результат роботи. Перш за все треба враховувати, що жодна перспектива не дає повного уявлення про проектований об'єкт, тому слід продумати, яку його частину необхідно показати, і залежно від цього вибирати місце спостереження. Якщо потрібно зупинитися на композиції мас або на ширших містобудівних завданнях, вибирають місце спостереження подалі або з висоти пташиного польоту. Якщо цікавлять деталі, структура фасаду тощо, наближають місце спостереження до об'єкту, або звужують ділянку перспективного зображення до певної частини об'єкту.
Вибір місця спостереження зумовлює загальну композицію малюнка, розподіл його площі, розміщення об'єкту та розташування його домінуючих частин на малюнку. Місце спостереження вибирають так, щоб уникнути однакового спотворення площ та однакового скорочення прямих ліній, щоб досягти достатньої контрастності та виявити об'єми, щоб не було нагромадження і поєднання елементів — нерозбірливості малюнка. Найвідповідніше місце спостереження вибирають за допомогою ескізів основних форм. У перспективному малюнку переходять від загальних мас до деталей. Ступінь стилізації зображення вибирають залежно від масштабу об'єкту. На невеликому об'єкті слід промальовувати деталі. При зображенні великих і складних об'єктів опускають неважливі деталі, креслення спрощують. На містобудівних ескізах часто обмежуються зображенням основних мас.
Зазвичай цікавляться також й оточенням об'єкту, і середовищем, у яке воно закомпоновано, тому креслення доповнюють зображенням озеленення, людської фігури, засобів пересування тощо. Ці допоміжні елементи розміщують так, щоб вони доповнювали та врівноважували загальну композицію. Вони повинні бути простими, абстрагованими, відповідати загальному стилю.
Неправильний вибір точки спостереження при складних композиціях призводить до нагромадження архітектурних акцентів, до їх зайвого перекриття і т. ін.
Рис. 3.66. Перспективне зображення
О1 — місце спостереження неправильне, головна пряма лінія проходить через найближче ребро, відстані від головної точки рівні, кути перспективного зображення й перспективне скорочення обох видимих поверхонь однакові. Зображений куб важкий.
О2 — місце спостереження правильне, контраст у перспективному укороченні видимих поверхонь і кутів перспективного сходження достатній. Об'єкт пропорційний.
О3 — допустиме місце спостереження.
Рис. 3.67. Вибір місця спостереження об'єкту Г—подібної форми:
О1— місце спостереження неправильне. Головна пряма ділить кут між крилами будівлі приблизно навпіл. Перспективне скорочення обох крил однакове. Просторове рішення об'єкту невиразне.
О2, О3 — місце спостереження правильне. Перспективне скорочення окремих поверхонь достатньо контрастне. Правильний вибір місця спостереження робить виразнішим просторове вирішення об'єкту.
Рис. 3.68. Вибір точки спостереження. О1 і О4 — неправильна точка спостереження;
О2 і О3 — правильна точка спостереження.
Рис. 3.69. Вибір точки спостереження. Точка спостереження повинна відповідати композиційному задуму.
А — композиція з двох мас — горизонтальною й вертикальною. О1 — точка, спостереження неправильна. Контраст між висотою окремих мас невиразний. О2 — точка спостереження правильна, відповідає композиційному задуму.
В —маса динамічна. О1 — точка спостереження неправильна — динамічність об'єкту не видно. О2 — точка спостереження, з якою динамічний ефект виразніший.
При зображенні інтер'єру точку спостереження вибирають так, щоб, була видна стіна, цікава в композиційному відношенні.
Рис. 3.70. Вибір точки спостереження в інтер'єрі:
О1 — точка спостереження неправильна, подовжні стіни різної значущості в рівній мірі спотворені;
О2 — з точки спостереження видно стіну з художнім оздобленням;
О3 — таку точку спостереження вибирають, якщо цікавий вигляд у бік екстер'єру.
На приведених прикладах (Рис. 3.71) демонструються основні принципи компонування матеріалу.
Рис. 3.71. Компоновка зображень:
А1 — неправильно, об'єкт розміщений жорстко, симетрично (а=b); А2 —неправильно, мало простору перед фасадом (а<b); А3 — правильно, об'єкт розміщений асиметрично, достатньо повітря перед фасадом; В1 — неправильно — лінія обрію ділить креслення на дві рівні частини (а=b); В2 — допустиме розміщення (а<b); В3 —правильно (а>b) — лінію обрію найчастіше розміщують у нижній частині аркуша.
Приклади перспективного зображення невеликих архітектурних об'єктів (Рис. 3.72.). Ступінь стилізації малюнка відповідає масштабу. Вдалий вибір оточення (озеленення, фігури людей) наочно показує середовище зони відпочинку.
Рис. 3.72. Відповідність ступеню стилізациї масштабу
Перспективне зображення малоповерхових житлових будинків. Правильний вибір точки спостереження допомагає виразніше показати особливості об'єкту.
Рис. 3.73. Вибір точки спостереження
Напрям перспективного зображення ділянки вибирають відповідно до характеру об'єкту.
Рис. 3.74. Напрям перспективного зображення
зверху— загальний вигляд;
знизу — деталь (фрагмент інтер'єру).
Рис. 3.75. Зображення характерних деталей будівлі.
Рис. 3.76. Врівноваження композиції зеленими насадженнями та фігурами людей.
Рис. 3.77. Перспективне зображення інтер’єрів квартир.
Рис. 3.77. Відповідність характеру малюнку ліній характеру архітектурних об'єктів.
Рис. 3.78. Перспективне зображення екстер'єру.
Просте креслення об'єкту лініями вимагає високої якості зображення озеленення й людських фігур, що контрастують з жорсткими лініями об'єкту.