3. 4. Технічне креслення

Проект технічного твору проходить багато стадій розвитку від проектного завдання до робочих креслень. Кожній з цих стадій відповідає певний спосіб графічного зображення конструкцій, внутрішнього оздоблення будівель та навколишнього середовища. Графіка технічного малюнка особливо важлива, вона забезпечує єдине обов'язкове позначення типових елементів конструкцій і деталей; відображає та одночасно пропагує задум автора; дає можливість вивчити об'єкт до його реалізації, що сприяє участі широкого кола різних фахівців в обговоренні роботи автора. Тому Технічне креслення повинне бути наочним, зрозумілим, з графічної точки зору розбірливим і виконане так, щоби воно впливало на людину художньою формою. Не тільки позначення конструкцій, але й викреслювання обладнання окремих приміщень, архітектурних елементів, і вираз відношення до навколишнього середовища повинні створювати атмосферу, специфічну для даного об'єкту, місцевості тощо. Тоді креслення не тільки відображає, але одночасно й доповнює задум автора.

На графічне виконання технічного малюнка впливає його масштаб, який повинен завжди відповідати певному ступеню стилізації. Вибір масштабу залежить як від стадії розробки проекту, так і від складності та величини проектованого об'єкту. Але один і той же масштаб графічно можна виразити по-різному; це залежить не тільки від вибору техніки (олівець, креслення пером, темпера тощо), але, головним чином, від почерку автора, його підготовки й ступеня володіння графічною технікою.

Автор у своїй творчості методично переходить від рішення загальних питань до деталей. Коли підготовлено містобудівне й матеріальне обґрунтування, він приступає до виконання основного проекту.

Спочатку вивчаються планувальні та експлуатаційні рішення, які можна наочно виразити на планувальній схемі. Проте цю схему слід розуміти не як механічне розміщення окремих приміщень у майбутньому плануванні, а як наочний графік, по якому з'ясовують функції, взаємні зв'язки й розташування приміщень. Креслення має бути виразним, максимально стилізованим і простим. До конкретного рішення об'єкти проходять стадію проектної пропозиції — в ескізах, де зустрічаються різні масштаби, а значить, різний ступінь стилізації та способи графічного виразу. Технічний ескіз, що розробляється в масштабі 1:500, повинен якомога точніше виразити ідею технічного твору. При графічному виразі користуються такими простими засобами як площина й лінія. При цьому стилізація конструкцій, технічних елементів і предметів обстановки досягає найвищого ступеня. Меблі в максимально стилізованій формі креслять тільки в приміщеннях характерних для даного об'єкту, наприклад сидіння в залі для глядачів театру, столи в громадських приміщеннях тощо. Таким чином можна зробити виразнішими характерні особливості планувального, об'ємного або художнього рішення. Так само важливий і спосіб замальовки підлоги, який дає можливість графічно організувати простір і його функціональні частини.

Виразності графічного матеріалу можна досягти тільки добре розвиненим відчуттям лінії, її пропорційності, товщиною і правильним розміщенням, рівновагою на малюнку площин і ліній, світла й тіні. Ці принципи дуже важливі, особливо при графічному рішенні фасаду, де кожна лінія, її невідповідна товщина, неправильна тінь можуть спотворити масштаб і пропорції об'єкту. Це відноситься до масштабу 1:200, вирішуються конкретніші просторові завдання, конструювання технічних елементів й оформлення всього об'єкту. Спосіб зображення окремих приміщень, меблів, підлоги, різних інтер'єрних доповнень, а також навколишнього середовища визначає характер і призначення будівлі, графічно простою формою пропонує певний об'єм окремих приміщень і можливість відповідного рішення інтер'єру та екстер'єру об'єкту. Меблі та технічні елементи викреслюються в простих формах без деталей. Проте ними не слід заповнювати креслення так, щоб воно стало нерозбірливим. У графічному малюнку переходять вже до детальнішого зображення матеріалів з використанням всіх принципів композиції (тектоніка, ритм, градація, контраст світла і тіні, контраст суцільної та заскленої поверхні тощо). Деякі матеріали, особливо облицювальні, показують стилізовано.

Графічний вираз проектної пропозиції не виключає можливості застосування більшого масштабу, наприклад 1:100, який часто вживається при зображенні невеликих об'єктів, наприклад, малоповерхового житлового будинку, дачі, малих архітектурних форм, газетного кіоску тощо. Крупний масштаб дає можливість показати й найменший об'єкт у всіх аспектах: планувальних, експлуатаційних, конструктивних і художньо-архітектурних, що при малому масштабі можна було б зобразити тільки схематично — контурно. Цей масштаб дає можливість наочно й художньо показати облицювання, підлоги, меблі, різні технічні доповнення в інтер'єрі й екстер'єрі, озеленення і взагалі всі середовище, у якому буде зведений об'єкт. При графічному виконанні цих елементів користуються самою різноманітною художньою технікою для зображення матеріалів. Наприклад, м'які меблі позначають точками, клітками, кам'яну кладку — графічною структурою, растрами.

Технічне рішення стає наочним, коли найточніше відображає задум автора. Цими ж принципами керуються при виконанні технічного малюнка на стадії технічного проекту, де використовують масштаби 1:200 — 1:50 з аналогічними графічними і художніми вимогами до зображення конструкцій, планування та архітектури в цілому. Зустрічаються тут розмірні лінії основних параметрів (довжина, ширина, конструктивна висота, величина прольотів тощо). Розміщення цих технічних даних на кресленнях повинне бути чітким, максимально згрупованим, непомітним загалом графічного виконання (величина шрифту, товщина розмірних ліній повинні бути пропорційні).

Оформлення архітектурних креслень на стадії робочого проекту в масштабі 1:50, а також зображення деталей у ще більших масштабах дуже важливе. Робочі креслення повинні бути перш за все конструктивно правильними, викресленими за стандартом, а їх графічне оформлення повинне забезпечити вільне читання всіх деталей. Важливо, наприклад, правильно розмістити розмірні лінії, відмітки висоти, підтексти. Нагромадження вказаних елементів в одному місці, а також великі відстані між розмірними лініями роблять робоче креслення нерозбірливим, важким для читання і з художньої точки зору порушують взаємну рівновагу викреслених елементів і вільної поверхні. Принцип художності повинен бути дотриманий і на цій стадії проектування.

Показувати структуру матеріалів краще всього при великих масштабах графічного зображення, починаючи з масштабу 1:100. На цій стадії проектування слід звернути увагу на зображення підлоги, меблів, килимів та інших предметів інтер'єру. Різноманітність графічного зображення цих елементів дає можливість диференціювати простір, що додає йому певний характер.

Рис. 3.61. Диференціювання простору за допомогою графічних зображень

Гарна якість робочого креслення, виконаного в масштабі 1:50, залежить не тільки від правильності викреслювання конструкцій, але й від чіткості всіх розмірних ліній і деталей. Воно досягається виразністю й акуратним закінченням ліній, правильним вибором вигляду та величини шрифту, гарним розташуванням розмірних ланцюжків, позначок і символів.

Рис. 3.62. План. Робоче креслення

Зразок поперечного розрізу в масштабі 1:50 — робоче креслення, представлений на Рис 3.63. Приклад взятий з типового проекту житлового будинку.

Рис. 3.63. Поперечний розріз. Робоче креслення

Приклади різних видів шрифту, вживаних для написів на архітектурних кресленнях наведено на Рис. 3.64. Тип і розміри шрифту вибирають відповідно до характеру проекту, розмірів креслення й мети, за якими напис повинен слугувати (назва проекту, вид креслення, ім'я автора тощо).

Рис. 3.64. Архітектурні шрифти

Технічної й естетичної досконалості, а також швидкості підписування креслень можна досягти застосуванням різних видів шрифту.

Рис. 3.65. Види шрифту

Площа креслення повинна бути композиційно врівноважена. Композиційними елементами є: заповнена поверхня (план, вертикальна площина), чиста поверхня, шрифт (текст). Ці елементи взаємно поєднуються і врівноважуються.

Рис. 3.66. Композиція аркуша креслення:

1 — приклади неправильної композиції поверхні;

2 — приклади можливих варіантів композиційного розчленовування поверхні.