63. Поняття, види та форми угод у цивільному праві

Угоди – це вольові правомірні дії громадян і органі-зацій, спрямовані на досягнення певного юридичного результату: встановлення, зміну або припинення циві-льних прав та обов'язків. Їх можна класифікувати за різ-ними критеріями: 1)залежно від повноважень к-сті суб'-єктів, які їх укладають, вони можуть бути односторон-німи, двосторонніми, багатосторонніми; 2)залежно від способу укладання угоди вони можуть бути консенсу-альні і реальні. Консенсуальні угоди вважаються укла-деними з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами. Реальні – поряд із домовленістю сторін необхідно передати майно, вчинити інші дії; 3)за-лежно від інтересів і мети угоди можуть бути платними і безоплатними, казуальними і абстрактними; 4)угоди можуть бути плановими і неплановими; 5)угоди можуть бути законними і незаконними або дійсними і недійс-ними. Угоди можуть укладатись в усній або письмовій формі – простій чи нотаріальній. Іноді вони можуть ук-ладатися в конклюдентній формі, коли суб'єкт мовчить, і це визнається виявом його волі укласти угоду, перед-бачену законодавством. Цивільним кодексом України передбачені такі види конкретних договорів: договір ку-півлі-продажу, договір оренди, договори міни, даруван-ня, поставки, майнового найму, найму жилого примі-щення, підряду, перевезення, позики, доручення, комісії, схову, довічного утримання, сумісної діяльності, конт-рактації сільськогосподарської продукції та ін.

64. Умови дійсності угод та підстави визнання їх недійсними

Всі угоди, які укладаються, повинні бути укладені і офо-рмлені відповідно до вимог закону: 1)всі особи, які ук-ладають угоду, повинні бути правоздатними і дієздат-ними у повному об'ємі, що дає їм право на здійснення угод; 2)всі угоди повинні відповідати за своїм змістом закону або не протирічити йому; 3)угода повинен бути укладений в тій формі, як це вимагає закон(згідно ст. 44 ЦК України в письмовій формі укладаються: угоди державних, кооперативних та інших громадських орга-нізацій між собою і з громадянами; угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців; інші угоди грома-дян між собою, відносно яких закон вимагає додер-жання письмової форми), всі письмові угоди повинні бути підписані; 4)повинні укладатися при вільному во-левиявленні сторін договору. Дотримання цих чотирьох умов є достатнім для визначення угод законними і дій-сними і навпаки – недотримання їх веде до недійсно-сті(незаконності) угод.

65. Види, порядок укладання та припинення договорів

Договір можна визначати як угоду двох або декількох сторін, спрямовану на встановлення, зміну чи припи-нення цивільних правовідносин. Предметом договору завжди є певна дія, але ця дія може бути тільки пра-вомірною. Змістом будь-якого договору є права і обов'-язки сторін, установлені ним. Прийнято розрізняти іс-тотні, звичайні та випадкові умови договору. Істотними є ті умови договору, що визнані такими за законом або необхідні для договорів цього виду. До звичайних умов відносять ті, які самі по собі передбачаються, скажімо, місце виконання договору. Випадковими визначаються такі умови договору, які зазвичай у договорах такого виду не передбачаються, але можуть бути встановлені угодою сторін. Договори, що базуються на волевиявлен-ні однієї особи, називаються односторонніми. Договори, в яких виявлено волю двох сторін, називаються двосто-ронніми. Договори, в яких беруть участь більш ніж дві особи, називаються багатосторонніми. Розрізняють до-говори реальні й консенсуальні. Реальні договори вва-жаються укладеними, тобто набувають юридичного зна-чення лише з моменту фактичного здійснення певних дій. Консенсуальні договори вважаються укладеними і набувають юридичного значення з моменту досягнення угоди з основних умов договору. За формою договори можуть бути усними або письмовими. Письмові, своєю чергою, поділяються на прості й нотаріально засвідчені. У процесі укладення договору розрізняють дві стадії: пропозицію укласти договір(оферту) і прийняття про-позиції(акцепт). Часто сторони самі визначають момент набрання договором юридичної сили. В інших випадках момент укладення договору визначає закон.